Захист конкуренції

Особливе місце в ринковій економіці належить конкуренції. Це той основний регулюючий механізм, який підпорядковує виробників і постачальників ресурсів диктатові покупця, або суверенітету спожива­ча.

Конкуруючих виробників, які підпорядковуються волі ринкової системи, чекає прибуток і зміцнення їх позиції. На тих, хто порушує закони ринку, чекають збитки і, врешті-решт, банкрутство. Для України надзвичайно важливим є завдання втілення у життя принципів ринку, за якими покупець - це господар, ринок - їх агент, а підприємство - їх слуга.

Умови ринкової економіки різко змінює монополія, яка в ши­рокому розумінні означає ситуацію, коли кількість продавців стає та­кою малою, що кожен із них уже спроможний вплинути на загальний обсяг пропозиції, а тому й на ціну продукту, що продається. Іншими словами, монопольне становище - це панівне становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємця­ми обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. За Законом України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовіс­ної конкуренції у підприємницькій діяльності” монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару переви­щує 35%. Рішенням Антимонопольного комітету України може визна­ватися монопольним становище підприємця, частка якого на ринку певного товару менша 35%.

Монополія створює ситуацію, коли вона (монополія) замінює собою конкуренцію: продавці можуть впливати на ринок або маніпулю­вати на ньому цінами для власної вигоди і на шкоду суспільству в цілому. Своєю здатністю регулювати загальний обсяг пропозиції мо­нополії можуть штучно обмежувати обсяг продукції і тим самим вста­новлювати на неї вищі ціни, а нерідко - стійкий економічний прибу­ток.

В умовах монополії суверенітет виробника до такої міри замі­нює собою суверенітет споживача, що монополія замінює конкурен­цію. Це означає, що ресурси розподіляються так, як це вигідно про- давцям-монополістам, які добиваються високих прибутків, а не ін­тересам задоволення потреб суспільства в цілому. Отже, монополія породжує нераціональний розподіл економічних ресурсів.

Монополізм в умовах української дійсності проявляється із сут­тєвими особливостями. Це насамперед багаторівневий характер мо­нополізації економіки. Можна виявити три пласти цього явища: моно­полізм власності (загальне одержавлення економіки), монополізм управ­ління (наявність вертикальних адміністративних систем) і технологічний монополізм. Заслуговує на увагу і проблема монополізації інформації як джерела влади. До цього доцільно додати також зведення регіональних бар’єрів як прояв монополізації регіональних ринків і елементарну, але масову змову продавців на споживчому ринку та ринку ресурсів.

Як бачимо, використання методів макроаналізу для розв’язання практичних завдань може бути успішним тільки з урахуванням ре­гіонального рівня монополізації економіки. Важливо усвідомити, що склад­ний, багаторівневий та загальний характер монополізації можна подола­ти лише за допомогою багатопланової системи заходів і послідовної, за спеціальною програмою, роботи. Реалізувати її можна лише за активної ролі держави і муніципальних структур. Перемога над монополізмом ство­рити умови для протидії діяльності мафіозних структур та спекуляції.

У промисловості розвинутих країнах використовуються різні спо­соби контролю над монополіями. Щодо монополій тих галузей, де тех­нологічні і економічні умови виключають можливість існування конку­рентних ринків, уряди створюють державні комісії для регулювання цін і встановлюють стандарти для надання послуг.

Оскільки на більшості ринків ефективне виробництво може бути забезпечене високим рівнем розвитку конкуренції, то уряди багатьох країн впроваджують антимонопольні закони з метою захисту і посилення конкуренції як ефективного регулятора підприємницької діяльності.

Навіть при забезпеченні правової основи для ринкових інсти­тутів все ще існує немало інших економічних функцій які має викону­вати уряду. Адже ринковій системі в її чистому вигляді властиві по­грішності і недоліки, які змушують уряд стимулювати і модифікувати функціонування ринку.

Прикладом цього можуть бути зобов’язання, які покладені Ан- тимонопольним комітетом України на природні монополії. Останні, зокрема, мають:

- дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стан­дартів і показників безпеки та якості товару а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензі­ях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних мо­нополій та на суміжних ринках;

- вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяль­ності, що підлягає ліцензуванню;

- забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію ви­роблених ними товарів споживачам, а також не створювати перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;

- надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повнова­жень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами;

- забезпечувати посадовим особам органів, які регулюють діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об’єктів, устаткування та земельних ділянок, що перебувають у їх власності або у користуванні.

3.