Тема 2 Економічна думка епохи феодалізму

* Економічні погляди китайських і арабських учених в епоху середньовіччя

* Економічна думка західноєвропейського середньовіччя

* Економічна думка Росіїта України за часів феодалізму

* Соціальні утопії пізнього середньовіччя

Феодалізм охоплював період від падіння Західної Римської ім­перії (кінець V ст.) до буржуазних революцій XVI—XVIII ст.

У країнах Сходу основною передумовою процесу феодалізації ста­ли заходи державної влади щодо розподілу земель і надання їх у при­ватне володіння та користування. Однак держава продовжувала пов­ністю розпоряджатися великим фондом родючих земель, збираючи з них поземельні податки. Це й визначило розвиток у країнах Сходу різних форм “державного феодалізму”.

Економічні трактати середньовічного Китаю стали продовженням традиції, яка склалася в економічних ідеях давнини. Яскравим при­кладом цього є праця Лі Гоу “План збагачення держави, план поси­лення армії, план заспокоєння народу” (XI ст.) — класичний взірець конфуціанського світосприйняття. Фінанси держави, на думку Лі Гоу, є основним інструментом її збагачення.

Економічні погляди арабських учених у період виникнення ранньо­феодальної держави певним чином відбив Коран, перші записи якого належать до кінця VII — початку VIII ст. У проповідях Мухаммеда пропагується божественна природа соціальної та майнової нерівності в суспільстві.

Багато уваги економічним проблемам приділяв видатний мисли­тель середньовіччя Ібн Хальдун (1332—1406), діяльність якого пов’я­зана з арабськими країнами Північної Африки. Йому належить про­гресивна для того часу теорія суспільного прогресу, в основі якого ле­жать економічні чинники (“соціальна фізика”). Згідно з цією теорією на початку свого розвитку людство перебувало у стані дикості; далі людське суспільство проходить два основні етапи: примітивність і ци­вілізацію, які відрізняються за способом добування засобів існування. На першому етапі люди займалися в основному землеробством і тва­ринництвом, а на другому до цих занять додалися ремесла, торгівля, наука та мистецтво. Вступ до цивілізації зумовлювався тим, що люди почали виробляти більше продукції, ніж необхідно для існування. Пе­рехід суспільства від примітивності до цивілізації — це, за Ібн Халь­дуном, генезис відносин панування й залежності.

Ібн Хальдун дослідив такі категорії товарно-грошових відносин, як ціна й вартість, суттєво їх не розрізняючи. На змінювання цін впливають демографічна ситуація у країні, природні чинники, дер­жавні податки та збори на ринку.

Економічна думка західноєвропейського середньовіччя була втис­нута в релігійно-етичну оболонку через панування у країнах Західної Європи ідеології католицизму. Порівняно з античністю суспільна дум­ка зробила великий крок вперед у проголошенні ідеї рівності людей перед Богом і розумінні того, що тільки праця є джерелом багатства. Панування натурального господарства та кріпосництва в період кла­сичного середньовіччя не виключало розвитку товарного виробниц­тва. У містах існували ремісничі цехи й купецькі гільдії, регулярно проводились ярмарки. Суспільна думка Західної Європи розвивала­ся під впливом канонічної доктрини, яка демагогічно проголошува­ла суспільну власність як ідеал, але об’єктивно підтримувала інститут приватної власності.

Економічні ідеї канонічного права були систематизовано викла­дені й розвинені у вченні італійського ченця Фоми Аквінського (1225— 1274). Він обґрунтував існування рабства та кріпосництва, але верхов­ним володарем усіх речей проголосив Бога. У його праці “Сума тео­логії” центральною стала проблема “справедливої ціни”, яка дося­гається шляхом урівноваження корисності обмінюваних речей. Су­спільство поділене Богом на стани, яким належить мати певний рівень життя й достатку, забезпечений відповідним доходом. “Справедлива ціна” — це та, що надає звичний для певного суспільного стану до­ход після відрахування всіх витрат виробництва.

Гроші вчений аналізував як засіб торгівлі та обігу, який має певну внутрішню цінність. Як і Арістотель, Фома Аквінський вважав, що гроші не можуть породжувати гроші, а тому засуджував лихварство. Обстоюючи інтереси церковних і світських феодалів, він обґрунтову­вав справедливість отримання земельної ренти як частини виготовле­ного землею продукту й винагороди за працю з управління господар­ством.

Видатним представником середньовічної економічної думки був французький учений Нікола Орем (Оресм) (1323—1382). У своєму творі “Трактат про походження, природу, юридичне обґрунтування і зміну грошей” він висловив думку про те, що гроші — це інструмент, ство­рений людьми для полегшення обміну товарів. Таким чином, Ніколі Орему належить одна з перших спроб обґрунтувати металістичну тео­рію грошей. На основі своїх висновків про походження та природу грошей він підійшов до розуміння існування об’єктивних закономір­ностей грошового обігу.

Другим напрямком економічної думки періоду середньовіччя були економічні погляди, які знайшли відображення в єресях і вимогах учас­ників селянських повстань. Єретики стверджували, що багатство церк­ви придбане всупереч християнським канонам, і активно захищали ідею рівності всіх людей. Характерним прикладом селянсько-плебейсь­кої єресі були, наприклад, програми селянського повстання під керів­ництвом Уота Тайлера в Англії (1381 р.). Майл-Ендська програма пе­редбачала ліквідацію кріпосництва та всіх пов’язаних з ним повинно­стей, а Смітфілдська вимагала ще більшого — поділу між селянами церковних земель і общинних угідь, захоплених феодалами.

Економічна думка Росії та. України за часів феодалізму своїм корін­ням сягає становлення та розвитку могутньої держави — Київської Русі. Видатною пам’яткою економічного життя є “Руська правда” (ЗО р. XI ст.) — збірник юридичних законів щодо майнових відносин і захисту прав власності феодальної знаті на кріпосних селян і на землю, а також на отримання грошових і натуральних виплат. Це юридич­ний документ, який складався впродовж багатьох років — спочатку Ярославом Мудрим, за ним його синами, потім Володимиром Моно­махом. Він використовувався, доповнювався, редагувався в Київській Русі та інших слов’янських князівствах упродовж XIII—XVII ст.

Велике значення у формуванні феодальних відносин у Київській Русі мало християнство, запроваджене в період князівства Володими­ра (988—989). Виникнення самостійних князівств (кінець XI — поча­ток XII ст.) було початком процесу феодальної роздробленості давньо­руської держави та нового етапу формування соціально-економічної думки. Феодальна роздробленість послабила могутність слов’янської держави та стала причиною монголо-татарських пограбувань. Усе це посилювало тенденції до політичної централізації, основою якої ста­ло Московське князівство за часів правління Івана Калити (1325— 1340). Економічна думка цього періоду сприяла об’єднанню Росії, що позначилося на економічній політиці московського князя Івана III, а пізніше Івана IV (Грозного). Економічна політика Івана Грозного (1530—1584) базувалася на принципах завершення феодалізації села, досягнення єдності Російської держави й закріплення самодержавної влади царя. У системі економічних заходів, що здійснював Іван Гроз­ний, слід виокремити реформу великого землеволодіння, яка послаби­ла позиції боярства і піднесла соціальну значущість служилого дво­рянства, що залежало від царя. У період царювання Івана Грозного кріпосництво було оформлене юридично.

Яскравим представником економічної думки XVII ст. був Опанас Ордін-Нащокін (1605—1680), державний і політичний діяч, ініціатор заходів щодо затвердження абсолютизму, утвердження самостійності й незалежності Росії. У складеному ним “Новоторговому статуті” (1667) торгівля вважалася найважливішою статтею доходу Російської дер­жави. Як прихильник активного торгового балансу він обстоював пе­ревищення обсягів вивезення товарів над обсягом їх увезення, нагро­мадження національного капіталу, заборону чи обмеження вивезен­ня золота й срібла з Росії. Ця політика несла в собі елементи раннього меркантилізму, пов’язані з монетарною системою, і відповідала інте­ресам молодого російського дворянства.

Як бачимо, ідеї меркантилізму не обійшли Росію, але на відміну від вчених Заходу російські економісти не розглядали активний торговий баланс як єдине джерело багатства. На думку Юрія Крижанича (1618— 1683), розвиток продуктивних сил у промисловості, землеробстві й ремеслах, а також праця простих людей, які створюють товари, мо­жуть бути джерелом стабільніших державних доходів, ніж нагромад­ження золота й срібла від активної зовнішньої торгівлі. Ю. Крижанич вважав за доцільне сконцентрувати управління зовнішньою торгів­лею та підпорядкувати його загальним інтересам народу.

Провідним ідеологом російського купецтва кінця XVII — початку XVIII ст. був Іван Посошков (1652—1726), відомий політичний і еко­номічний діяч епохи Петра І, що поділяв принципи його реформа­торської діяльності. Найважливіша праця вченого — “Книга про зли­денність і багатство” — присвячена можливостям і необхідності при­множення народного багатства, регламентації праці як промислових робітників, так і кріпосних селян, виважених відносин з природою. У системі поглядів І. Посошкова торгівля посідала перше місце, а ви­робництво й торгівля розглядались як єдиний народногосподарський комплекс. Щодо теорії грошей І. Посошков був номіналістом; він стверджував, що їх цінність визначається авторитетом царя.

Економічна політика й соціально-економічні погляди Богдана-Зи- новія Хмельницького (1595—1657), гетьмана України, державного дія­ча й полководця, істотно вплинули на розвиток економічної теорії в Україні. Б. Хмельницький боровся не проти феодальних відносин вза­галі, а проти великої земельної власності польських і українських маг­натів, польської шляхти, монастирів і короля. Він розумів необхід­ність удосконалення рентних відносин, а також переваги натуральної та грошової ренти перед відробітковою (панщиною). Діяльність Б. Хмельницького була спрямована на розвиток ремесел, промислів, торгівлі, розширення економічних зв’язків України з Росією. Велика увага приділялася питанням зовнішньої торгівлі України, формуванню національного купецтва. Уміло здійснювалася політика протекціонізму через управління митними тарифами: імпортне й експортне мито ста­новило 2 % вартості товарів, а золото, срібло й дорогоцінне каміння звільнялися від імпортного мита, проте обкладалися високим експорт­ним митом. Одним з основних напрямків економічної діяльності Б. Хмельницького була також фінансова політика, яка зводилася до збільшення додаткового продукту та норми його нагромадження.

Упродовж XV—XVII ст., у період кризи феодалізму та генезису капіталістичних відносин у Західній Європі, з’явились утопічні про­екти майбутнього комуністичного суспільства, на які вплинули про­екти державного устрою Платона, суспільні концепції раннього хри­стиянства, вчення середньовічних єретиків. Одним з найвідоміших представників утопічного соціалізму цього періоду був Томас Мюн- цер (1490—1525), який різко критикував феодальний устрій та про­голошував панівний клас винуватцем усіх бід у суспільстві. Його соціальним ідеалом було безкласове суспільство, яке базувалося б на принципах повної рівності, справедливості, відсутності експлуатації. Т. Мюнцер був прихильником суспільного майна і спільної праці всіх працездатних громадян, об’єднаних у комуни. Він передбачав тисячолітнє царство Христа.

Початок літературі утопічного соціалізму було покладено книгою “Утопія”, яку видав 1516 року англійський письменник-гуманіст і дер­жавний діяч Томас Мор (1478—1535). Він підкреслював, що “всюди, де є приватна власність, де все вимірюється грошима, там навряд чи коли-небудь буде можливо, щоб держава управлялася справедливо й щасливо” [38, с. 162]. Т. Мор зобразив фантастичну картину ідеаль­ного суспільного устрою на острові Утопія, де немає приватної влас­ності, засоби існування отримуються безплатно, населення займаєть­ся корисними справами та існує надлишок матеріальних благ. Погля­дам Т. Мора була притаманна певна обмеженість, бо він не виокрем­лював проблему розвитку продуктивних сил, основою майбутнього суспільства вважав ремісницьке та сільськогосподарське виробництво, не виключав існування рабства.

Основні ідеї утопічного соціалізму підтримав італійський філософ Томмазо Кампанелла (1568—1639). У книзі “Місто Сонця”, опубліко­ваній у 1623 р., він змалював устрій майбутнього комуністичного су­спільства на прикладі держави соляріїв. Солярії живуть общиною; у них немає приватної власності й класів, а розподіл матеріальних благ без­платний та рівний; вони використовують удосконалені засоби вироб­ництва. Для комунізму Т. Кампанелли характерні елементи приміти­візму (спільність жінок, детальна регламентація побутових відносин) та невизначеність шляхів і методів переходу до нього.

Новий поштовх розвитку суспільно-політичної та економічної дум­ки надала Англійська буржуазна революція (1642—1649). У револю­ційний період великого поширення дістали ідеї левелерів (“зрівню- вачів”) — виразників ідей дрібнобуржуазної демократії, які засуджу­вали абсолютизм, обстоювали республіканську форму правління, про­пагували свободу та рівність. На відміну від левелерів, які не запере­чували приватну власність, діггери (“копачі”), що належали до лівого крила революційної демократії, висунули вимогу спільності землі та її доступності для кожного. Рух діггерів очолив Джерард Уінстенлі (1609—1652), який засуджував приватне земельне володіння. У своїй праці “Закон свободи” (1651) вчений сформулював утопічний проект майбутньої республіки, де забезпечуватиметься вільне користування землею і все необхідне видаватиметься безплатно. Спроба Дж. Уін­стенлі реалізувати свій проект завершилася повною поразкою (коло­нія проіснувала лише рік), що свідчить про утопічність ідей ученого.

Незважаючи на відмінності, соціальні утопії XV—XVII ст. багато в чому схожі. Це проекти суспільства, заснованого на суспільній влас­ності на засоби виробництва й предмети споживання, де немає місця товарному виробництву та грошам. Пропонувалися принципи всеза­гальності праці й розвитку фізичних і розумових здібностей людей. Ідеї Т. Мюнцера, Т. Мора, Т. Кампанелли та Дж. Уінстенлі, попри їх утопічність, наївність і романтизм, відіграли велику роль у розвитку соціалістичної думки.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте характерні ознаки феодалізму.

2. Як на творчості Лі Гоу позначилася специфіка феодального роз­витку Китаю?

3. Охарактеризуйте цивілізаційний підхід Ібн Хальдуна до історич­ного розвитку.

4.Перелічіть основні економічні ідеї канонічного права.

5.Що таке “справедлива ціна” у розумінні Фоми Аквінського?

6. Розкрийте основні погляди російських і українських економістів XVII ст. у контексті ідей меркантилізму.

7.Чим вирізнялась економічна політика Б. Хмельницького?

8.Визначте сутність соціальних утопій Т. Мора та Т. Кампанелли.