3.11. Розрахунки з застосуванням векселів

Однією з форм безготівкових розрахунків з погашення боргів за това­рно-матеріальні цінності є розрахунки за допомогою застосування вексе­лів.

Вексель - це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму грошових коштів своєму кредитору - власнику векселя (векселеутримовачу) у вста­новлений строк.

Застосування векселів у господарському обороті в Україні регламен­тується постановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. «Про викорис­тання векселів в господарському обороті України», а також прийнятими в 1993 р. Національним банком України «Порядком здійснення банками операцій з векселями» і Положенням «Про переказний та простий вексель», Указом Президента України від 14.09.94 р. «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності»і Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р.

Векселі бувають декількох видів. Однак у господарському обороті України застосування отримали в основному два види векселів — простий (соло-вексель) і переказний (тратта).

Бланки векселів є документами суворої звітності. Вони виготовляють­ся та видаються (продаються) банками в книжечках по 25 і 50 векселів.

При розрахунках векселями простий вексель виписує та підписує бо­ржник, а переказний - кредитор.

У простому векселі фіксується найменування боржника та кредитора, строк платежу, сума платежу. Він також повинен мати підпис і печатку векселедавця. В цілому простий вексель містить нічим не обумовлену обі­цянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселеутримувачу вказану в ньому суму боргу.

Переказний вексель, що виписується та підписується кредитором, яв­ляє собою наказ боржнику (трасату) про сплату у встановлений строк- вка­заної суми грошових коштів третій особі.

Оплата по векселю може бути гарантована банком. Банківська гаран­тія платежу по векселю називається «аваль». Вона передбачає відповідаль­ність банку-аваліста перед векселеутримувачем за сплату боргу (оплату векселя) у встановлений строк за рахунок кредиту. З іншого боку, при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з платника встановлену пла­ту (відсоток).

У випадку наявності кредиторів у платника він може переадресовува­ти переказний вексель для оплати на ім'я одного з цих кредиторів. У цьо­му випадку на зворотному боці векселя робиться відповідний передаваль­ний напис - індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредит­них коштів, бо він використовується як засіб платежу.

У розрахунках за допомогою переказного векселя беруть участь три особи: векселедавець - особа, що видає вексель; векселеутримувач - осо­ба, що отримала вексель і має право вимагати по ньому оплату від платни­ка; платник (трасат) - особа, яка повинна оплатити вексель.

Черговість операцій при розрахунках переказним векселем така:

- Оформлення векселя кредитором.

- Видача векселя векселеутримувачу.

- Пред'явлення векселя до акцепту платником.

- Передача акцептованого векселя векселеутримувачу.

- Пред'явлення векселя векселеутримувачем платнику для його опла­ти.

- Оплата векселя платником.

Використання векселів у розрахунках має свої переваги: зменшується необхідність в оборотних (грошових) коштах; прискорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; залучення до оплати за товар третьої особи, що має кошти; зменшується необхідність у банківському кредиті; скорочується грошова маса та гальмування інфляційних процесів.

Проте погіршення фінансового стану значної кількості суб'єктів господарювання в Україні в умовах переходу її на ринкові відносини не дозволяє в широких масштабах використовувати векселі в платіжному обороті.