Валютна система та її елементи. Конвертованість валюти

Розрізняють поняття "валютні відносини" і "валютна система". Економічні, політичні, культурні та інші зв’язки між країнами породжують грошові відносини між ними, пов’язані з оплатою отриманих товарів та послуг.

Характерними особливостями валютних відносин є такі:

— вони складаються між економічними суб’єктами різних країн, які мусять дотримуватися вимог національного законодавства цих країн;

— реалізуються в складі відповідних сегментів світового ринку і тому зазнають впливу традицій, нормативних вимог, правил, передбачених міжнародними угодами та іншими регулятивними документами міжна­родного характеру;

— оскільки вони обслуговуються кількома валютами (нерідко трьома - національною валютою імпортера, валютою міжнародного платежу і національною валютою експортера), то істотний вплив на них справляють чинники, пов’язані з валютними ризиками;

- у них переплітаються і вступають у суперечність економічні інтереси різних держав. Нерідко ці суперечності зачіпають національні інтереси в цілому, що надає валютним відносинам особливого значення в економічних системах відповідних країн.

Отже, за своїм економічним змістом валютні відносини - це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

Залежно від економічного призначення валютних платежів у валютних відносинах можна виділити такі складові:

- міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями;

- одержання і погашення різних видів міжнародних позичок;

- переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій;

- переміщення валюти при наданні економічної і технічної допомоги;

- операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішніх валютних ринках.

В умовах поглиблення інтеграції економік різних країн валютна система відіграє все більш важливу та самостійну роль в світо господарських зв’язках. Вона здійснює безпосередній вплив на економічне становище країни: темпи зростання виробництва та міжнародного обміну, на ціни, заробітну плату тощо.

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Розрізняють національні, міжнародні (регіональні) і світову валютні системи.

Національна валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин на території певної країни. Вона встановлює певний порядок валютних розрахунків і правила роботи з валютою інших країн. Функціонування національної валютної системи регулюється з врахуванням норм міжнародного права та національного законодавства країни.

До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки: банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, а також інші державні та приватно-комерційні інститути, що беруть участь у валютних відносинах.

Як організаційно-правове явище національна валютна система складається з цілого ряду елементів, основними з яких є:

1. Національна валютна одиниця та характер її емісії. В Україні національна валюта називається гривнею.

2. Умови конвертованості національної валюти. Українська націо­нальна валюта гривня є частково вільно конвертованою. Верховна Рада України ратифікувала угоду про приєднання до VIII статті Статуту МВФ, якою передбачено вільну конвертованість національної валюти в іноземну з операцій за поточними платежами.

3. Режим курсу національної валюти. Режим валютного курсу поступово змінювався від жорсткої фіксації до регульованого плавання (у межах "валютного коридору") і до вільного плавання, що було введене в 2000 р.

4. Режим формування і використання державних золотовалютних резервів. Він установлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися двояко:

- у формі жорсткої прив’язки національної валюти до певної іноземної (національної чи колективної) з установленням фіксованого курсу її до цієї валюти. За такого режиму іноземна валюта перетворюється в забезпечення національних грошей, тобто державні запаси її повинні на 100% забезпечувати наявну в обороті масу національних грошей. Емісія останніх здійснюється тільки через купівлю цієї валюти на внутрішньому ринку, а вилучення з обороту - через її продаж. За такого режиму курс національної валюти "плаває" разом з курсом базової іноземної валюти, а центральний банк країни втрачає окремі свої функції, зокрема функцію кредитора, певною мірою втрачає свій статус органу монетарної політики;

- у формі використання валютних запасів для підтримання рівноваги на національному валютному ринку з метою стабілізації зовнішньої і внутрішньої вартості грошей при збереженні незалежності центрального банку в проведенні національної монетарної політики та виконанні ним усіх традиційних функцій. Україна використовує цей режим використання золотовалютних резервів.

5. Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Якщо економіка розбалансована, національна грошова одиниця не стабільна, в країні вводяться певні заборони, обмеження, лімітування тощо на операції з іноземною валютою. Так, в Україні в період загострення економічної і фінансової кризи було введено обмеження на відкриття юридичними особами рахунків в іноземних банках і заборонено переведення на них інвалюти; експортерам заборонялося вільно розпоряджатися своєю валютною виручкою, і вони зобов’язані були повністю чи частково продавати її на валютному ринку тощо.

6. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів. Нормативними актами визначається в Україні порядок функціонування біржового ринку, міжбанківського валютного ринку; центральний банк здійснює ліцензування діяльності комерційних банків з валютних операцій, видає дозволи юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків в іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну. Регламентується режим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті. До 1998 р. в Україні не дозволялось здійснювати на ринку операції з дорогоцінними металами.

7. Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредит­них відносин. Нормативними актами України чітко регламентується: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків, і навпаки; порядок здійснення платежів за окремими видами комерційних операцій та форм розрахунків; порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо.

8. Державні установи (органи), що здійснюють валютне регулювання. Такими органами в Україні є:

- Кабінет Міністрів України;

- Національний банк України;

- Державна податкова адміністрація (Органи Державної податкової адміністрації здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться на території України резидентами та нерезидентами);

- Державний митний комітет (Органи Державного митного комітету контролюють додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України);

- Міністерство зв’язку України (Органи Міністерства зв’язку контролюють додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через державний кордон).

Світова валютна система - це форма організації валютних відносин, що обумовлюються розвитком міжнародної економіки як цілісної системи і закріплюються міждержавними угодами. Світову валютну систему характеризують такі основні елементи:

- механізм валютних паритетів та курсів;

- умови взаємної конвертованості валют;

- обсяги валютних обмежень;

- форми міжнародних розрахунків;

- режим міжнародних валютних ринків та ринків золота;

- міждержавні валютно-кредитні організації, що регулюють валютні відносини у світовому господарстві;

- резервні національні валюти.

У своєму розвитку світова валютна система пройшла три основні етапи. Нершнй етан - система золотого стандарту (початок XIX ст. - 20- 30-ті роки XX ст.). Другий етан - система золотовалютного (доларового) стандарту (40-50-ті роки XX ст. - середина 70-х рр.). Третій етан - система паперово-валютного (девізного) стандарту (функціонує з 1976 року).

Цілісна структура міжнародних валютних відносин представляє собою активну взаємодію регіональних валютних систем.

Регіональна валютна система являє собою договірно-правову форму організації валютних відносин між групою країн. Основними елементами регіональної валютної системи є:

- регіональна міжнародна розрахункова одиниця;

- спеціальний режим регулювання валютних курсів;

- загальні валютні фонди і регіональні кредитно-розрахункові установи.

Для подальшого аналізу еволюції валютної системи важливе значення мають поняття валюта та конвертованість валют.

Слово "валюта" походить від італійського "valuta", що означає - ціна, вартість.

Валютою називають грошову одиницю, яку використовують для виміру вартості товару. Поняття "валюта" використовується в трьох значеннях:

1) грошова одиниця певної країни;

2) грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях та використовуються в міжнародних розрахунках, іноземна валюта;

3) умовна міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця або платіжний засіб

Валюта це будь-які грошові кошти, валютні цінності (платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати, акредитиви тощо), фондові цінності (акції, облігації) та інші фінансові інструменти іноземного походження, а також національного походження), формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономічними відносинами.

Зовнішньоекономічні зв’язки між країнами обумовлюють необхідність у обміні їхніх національних валют.

Національна валюта - грошова одиниця даної країни, яка використовується в міжнародних розрахунках з іншими країнами.

Резервна валюта - національні грошово-кредитні кошти провідних країн, які використовуються для розрахунків зовнішньоекономічних операцій, іноземних інвестицій, при визначенні цін.

Замкнута валюта - національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на іноземні валюти.

Валюта класифікується за кількома критеріями. Основним з них є емітентська належність валюти. За цим критерієм виділяють:

- національну валюту, яка виражена в грошах, що емітуються національною банківською системою. Для України це будуть кошти, номіновані в гривні, для Росії - в рублях, для ФРН - у марках тощо;

- іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн. Для України це будуть кошти, номіновані в усіх національних грошових одиницях, крім гривні;

- колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово-кредитними устано­вами і функціонують за міждержавними угодами. Зараз найбільш відомі дві такі валюти - СДР, запроваджена в міжнародний оборот МВФ, та евро, що запроваджена в міжнародний оборот 11 країнами Західної Європи

За режимом використання валюти поділяються на:

- конвертовані;

- неконвертовані.

Конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн, за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон.

Пеконвертованими є валюти, які неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується.

Конвертованість валюти забезпечується державою шляхом досягнення товарно-грошової збалансованості, розвиток вільних товарних і валютних ринків, запровадження організаційно-правових основ валютного регулювання тощо.

Передумови запровадження конвертованості валюти:

— зниження інфляції;

— формування ринкового механізму ціноутворення, за якого ціни будуть вільно реагувати на зміни в попиті і пропозиції;

— лібералізація зовнішньоекономічних відносин;

— створення рівних конкурентних умов на ринку для всіх економічних суб’єктів.

За ступенем конвертованості розрізняють валюти: вільно конвертовані (резервні); частково конвертовані; замкнуті (неконвертовані).

Вільно конвертована валюта - валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на іноземні валюти.

Частково конвертована валюта - національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій. Розрізняють такі основні сфери валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та неторгові угоди); обмежений продаж іноземної валюти, заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту, регулювання строку платежів, експорту та імпорту. Основна причина валютних обмежень - нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів.

Замкнута (неконвертована) валюта - національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Конвертованість валюти - спроможність національної грошової одиниці вільно використовуватись в міжнародному платіжному обігу для здійснення різних міжнародних розрахунків.

Конвертованість валюти поділяється на:

• повну конвертованість - відсутність будь-яких валютних обмежень для фізичних і юридичних осіб (вітчизняних і іноземних) і вільне використання валюти в усіх видах міжнародних операцій;

• обмежену конвертованість'.

— зовнішня - вільне використання валюти лише іноземними фізичними особами тільки в поточних або в зовнішньоторговельних розрахунках;

- внутрішня - достатньо вільна купівля-продаж іноземної валюти для юридичних і фізичних осіб даної держави.

2.