2. Бар'єри для входження в галузь

Відсутність конкурентів, що характеризує чисту монополію, пояснюється впливом чинників, які перешкоджають входженню у галузь інших фірм. Цими чинниками є:

- економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва;

- законодавчі бар'єри: патенти та ліцензії;

- власність на важливі ресурси.

За чистої монополії, бар'єри для входження у галузь фактично блокують будь-яку потенційну конкуренцію. Ці бар'єри обумовлюють існування і таких ринкових структур як олігополія (домінують на ринку декілька фірм) та монополістична конкуренція (багато невеликих фірм, які виробляють диференційований продукт). Але сила впливу вказаних чинників в цих структурах є слабшою.

Коротко з'ясуємо дію кожного з чинників.

Перший бар'єр.

За сучасних технологій у деяких галузях ефективне виробництво з низькими витратами можливо тільки у випадку, коли виробник (фірма) є достатньо великим як в абсолютному виразі, так і відносно самого ринку.

Якщо позитивний ефект масштабу значний, то мінімум середніх витрат досягається за великого обсягу виробництва. Нові фірми, що намагаються увійти в галузь, як невеликі виробники не мають жодного шансу. Нові невеликі виробники не спроможні досягти зниження витрат, пов’язаних з ефектом масштабу, і подолати бар’єр для входження в галузь.

Що стосується входження в галузь великих фірм, то і їм важко подолати бар’єр. Необхідним є великий стартовий капітал для закупівлі і будівництва великої кількості капітального устаткування.

Ці ж обставини характеризують і природну монополію. Природна монополія утворюється тоді, коли економія, зумовлена збільшенням масштабів виробництва, .настільки значна, що певний товар чи послугу одна фірма виробляє за нижчими середніми загальними витратами, ніж якби цей товар чи послугу виробляла конкурентна кількість фірм.

Другий бар’єр.

Уряд часто надає природним монополіям виняткові привілеї та створює правові бар'єри для входження в галузь у вигляді патентів та ліцензій.

Розроблення продукції, яку можна запатентувати, потребує значної науково-дослідницької роботи. Завдяки дослідженням або купівлі патентів монополіст зміцнює та посилює свої позиції на ринку. З прибутків, отриманих завдяки одному патентові, можна фінансувати дослідження, що потрібні для розробки нових пригодних для патентування продуктів. Монопольна влада, досягнута завдяки патентам, сама себе підживлює.

Входження в галузь може обмежуватися державним ліцензуванням. В окремих випадках уряд може сам володіти ліцензією на постачання деякого продукту, створюючи цим державну монополію.

Третій бар'єр.

Фірма, яка володіє ресурсом або контролює ресурс, важливий для виробничого процесу, може не допустити створення фірм-суперників.

Треба мати на увазі, що чиста монополія є відносно рідкісною. Хоча науково-технічний прогрес, з одного боку, зміцнює становище фірми, він може, з іншого боку, підірвати монопольну владу шляхом розробки більш досконалого продукту іншими фірмами.

Чинні патентні переваги можна обійти також завдяки розробці нових відмінних продуктів, які, проте, є добрими замінниками наявних товарів.

Інші фірми можуть розвідати також інші джерела стратегічних ресурсів.

Монополії бувають бажаними або неприйнятними з точки зору економічної ефективності. В окремих випадках підприємства комунальних послуг при наявності позитивного ефекту масштабу можуть забезпечувати ефективне виробництво з низькими витратами саме як монополії.