Реформи фіскального регулювання в Україні

Тетяна ЄФИМЕНКО,

президент ДННУ «Академія фінансового управління»

Світова економіка нині зазнає серйозних змін, пов'язаних із глобальною економічною інтеграцією, лібералізацією міжнародного руху товарів і послуг, капіталу та робочої сили, численними технологічними нововведеннями тощо.

Рівновага фінансової системи України в середньостроковій перспективі підтримуватиметься завдяки зменшенню впливу кризових явищ на національне господарство, подоланню розбіжностей між органами управління різних рівнів із приводу розподілу створеної в процесах виробництва товарів та надання послуг доданої вартості. Нові виклики потребують зміцнення фіскальних інститутів на основі синергії їх взаємодії з монетарними та іншими складовими управлінського середовища. Безперечним підґрунтям своєчасного ресурсозабезпечення бюджетів з метою виконання державою її конституційних зобов'язань постає реалізація заходів щодо стримування інфляції в економіці й запровадження гнучкого валютно-курсового регулювання.

Диверсифікація джерел вітчизняних та іноземних інвестицій, особливо довгострокових, партнерство з бізнесом дадуть змогу збільшувати обсяг видатків для цільового поточного фінансування й інвестування урядових програм (соціальних, наукових, інноваційних та ін.). Найважливішими умовами успіху в такій діяльності є прозорі контрактні відносини в ринковому конкурентному середовищі, протидія незаконному руху капіталу за кордон, захист фіскальних відносин від впливу кримінальних процесів і зазіхань через удосконалення процедур підзвітності, комплаєнсу та ін.

Як свідчать висновки експертів Міжнародного валютного фонду^[72], найближчими роками зберігатиметься додатна динаміка темпів економічного зростання, що відновилася у 2017р.

Останніми роками міжнародна спільнота^[73] наголошує на необхідності підвищення ролі бюджетно-податкової політики в державному регулюванні стабільного розвитку реального сектору економіки.

Наприклад, у вітчизняному регуляторному просторі широко обговорюються шляхи подальшого законодавчого унормування преференцій за реструктуризації боргів у рамках проблемних банківських кредитів. Таким чином передбачається скорочувати надмірну заборгованість суб'єктів підприємництва, зміцнювати ступінь ліквідності їх активів.

Багато дискусій спричиняє безпрецедентне послаблення податкового тягаря в США з 2018р. Цей напрям став одним із головних у т.зв. трампономіці (Trumponomics^y) - новій економічній політиці президента Д. Трампа. Так, у період до 2022р. очікується, що збільшення інвестицій у зв'язку зі зниженням податку на доходи корпорацій дасть змогу пожвавити зростання економіки. Однак надалі, в умовах невизначеності, а також з урахуванням обмежених часових рамок деяких складових, прийнятий пакет заходів податкової політики, найімовірніше, погіршуватиме об'ємні макроекономічні показники^[74].

Виконання завдань трансформації економіки України, передбачених на наступні роки міжнародними зобов'язаннями та схваленими всіма гілками влади програмними документами, дасть можливість здійснити поступовий перехід від повільної динаміки змін та зростаючої нерівності до інклюзивного, всеосяжного піднесення суспільства. Однак варто брати до уваги зовнішні та внутрішні загрози шоків політичної і соціально- економічної невизначеності, а також особливості чергових циклів переосмислення складових національної конкурентоспроможності у взаємозв'язку з трансформаціями у владних колах.

Місією перетворення фіскального регулювання в країнах із ринками, що формуються, у т.ч. в Україні, залишається управління законодавчими змінами у сферах мобілізації доходів із подальшим розширенням податкової бази, підвищенням бюджетної продуктивності витрат, націлених на інвестування в програми зміцнення економічного потенціалу й поліпшення життєвого рівня громадян. Розкриттю вказаних питань присвячена ця стаття.

Науковці Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» (далі - Академія) протягом багатьох років регулярно досліджують тенденції фіскальних показників України. Далі в статті ми продовжимо аналіз динаміки окремих із них порівняно із середніми значеннями: по-перше, групи країн із ринками, що формується, за класифікацією МВФ^[75], до яких належить наша держава; по-друге, тих самих країн в Європейському регіоні, а також десятьох країн G20,

що розвиваються^[76] (діаграми «Підсумковий баланс сектору ЗДУ...», «Доходи сектору ЗДУ...», «Видатки сектору ЗДУ...»^[77])^[78]. Протягом 2008- 2014рр., як відомо, фіскальний баланс сектору загального державного управління (ЗДУ) характеризувався постійним дефіцитом (у середньому - 4,5% ВВП), котрий у більшості років перебував на рівні нижче допустимих параметрів фіскальної стабільності для країн ЄС та був значно менше середнього рівня країн Європи й країн із ринками, що формуються (див. діаграму «Підсумковий баланс сектору ЗДУ...»)^[79]. Це створювало для державних фінансів ризики фіскальної стійкості, унаслідок чого у 2015-2017рр. довелося консолідувати видатки (див.

Підсумковий баланс сектору ЗДУ за країнами з ринком, що формується, і країнами із середнім рівнем доходів, % ВВП

Державним фінансам України порівняно з іншими країнами Європи, що розвиваються, властивий високий рівень як доходів, так і видатків. Доходи сектору ЗДУ України у 2008-2017рр. у середньому перевищували рівень країн Європи на 7,3 в.п., а видатки - майже на 9 в.п. (див. діаграми «Доходи сектору ЗДУ...» і «Видатки сектору ЗДУ...»). Великі надлишки видаткової частини бюджету поряд із факторами слабкого управління державними фінансами спричинили втрату керованості параметрами довгострокової фіскальної стабільності, що зумовило стрімке нарощування державного боргу під час кризи 2014- 2015рр. Вже за підсумками 2016р. державний та гарантований державою борг України перетнув позначку 80% ВВП і, за надто песимістичними, на нашу думку, прогнозами МВФ, знизиться до рівня близько 60% у 2023р.

Цей показник перевищує майже на 30 в.п. аналогічний середньоєвропейський, однак наближений до усереднених значень, притаманних країнам із ринками, що формуються, у складі Європейського Союзу і G20. Для останніх, зокрема, характерне поступове збільшення державного та гарантованого державою боргу як частки ВВП у 2016- 2023рр. на 10-13 в.п. ^{[80] [81]}

У процесі справедливого перерозподілу доданої вартості автоматичні стимули мають сприяти генеруванню соціально й економічно обґрунтованих податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів для належного виконання функцій центрального управління і зміцнення фінансової автономії громад.

Конфліктні ситуації навколо оподаткування в національному політичному середовищі за участю урядових та парламентських структур цілком очевидно віддзеркалюють незбіг думок, інтересів іноземних стейкхолдерів, еліт і різних соціальних верств у фіскальній сфері. Не перший рік до найбільш суперечливих належать питання відшкодування ПДВ, призначення дотацій аграріям, подання нульової декларації, удосконалення спрощеної системи оподаткування, використання касових апаратів тощо. Як і раніше, представники тіньового сектору економіки не зацікавлені в прозорості даних, що стосуються трансфертного ціноутворення, а також обміну фінансовою, банківською інформацією з іншими країнами для податкових цілей.

Імплементація Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом^[82] стосується запровадження єдиного рахунку для сплати всіх податкових та соціальних зборів, окрім ПДВ та акцизу на пальне, а також консолідованої звітності щодо єдиного соціального внеску й податку на доходи фізичних осіб. У контексті вимог ЄС обговорюється якнайскоріше схвалення українського варіанта мінімального стандарту низки антиофшорних законів BEPS (Base Erosion and Profit Shifting)^[83].

У трирічній перспективі, в разі запровадження податку на виведений капітал замість оподаткування прибутку підприємств^[84], варто приділити увагу вибору способу підтримання бюджетної рівноваги шляхом або зменшення видаткової частини, або збільшення податкового навантаження на бізнес.

Широко дискутуються інституціональні зміни в діяльності Державної фіскальної служби та митниці. Йдеться про:

- посилення сервісних та роз'яснювальних функцій із максимальним наданням інформаційних послуг через електронний кабінет платника податків з широким доступом до баз даних у режимі он­лайн, у т.ч. до електронного реєстру заблокованих податкових накладних;

- створення Служби фінансових розслідувань замість податкової міліції із застосуванням ефективних інструментів боротьби з тіньовими схемами, зокрема з розкраданням ПДВ, і водночас формування «позитивних історій платників податків» з метою стимулювання сумлінного виконання ними обов'язків перед державою;

- запровадження «єдиного вікна» - централізованої бази даних митних і контролюючих органів, до якої подають документи підприємці для здійснення державних видів контролю та під час митного оформлення товарів;

- унормування ввезення на митну територію України товарів уповноваженими економічними операторами.

Висновки. У періоди спадів і локальних піднесень стійкість економічних і фінансових систем залежить від результативності практичних дій, що ґрунтуються на комплексних дослідженнях у сферах соціально- економічної, фінансової безпеки, антикризового регулювання тощо. Ефект міждисциплінарної синергії дасть можливість узагальнити найкращі здобутки теорій глобального й національного управління з максимальним урахуванням альтернативності, плюралізму наукових ідей, та водночас удосконалити прикладні дослідження.

Урядові структури повинні розробляти та здійснювати регуляторну політику, реагуючи на виклики неоднозначності, ускладненості перебігу реальних господарських процесів, перманентні ризики й загрози порушення рівноваги в національній економіці. Пожвавлення підприємницької діяльності в зовнішніх і внутрішніх ринкових сегментах має супроводжуватись адекватною трансформацією норм і правил, що ґрунтуються на довірі та спрямовуються на оновлення технологічних укладів, зростання продуктивності виробничих ланцюгів, динаміки торгового обороту.

Бюджетні регуляторні важелі позитивно впливають на економічне піднесення протягом достатньо тривалого часу. Тому фіскальну політику слід орієнтувати на підтримку накопичення матеріальних і нематеріальних активів усіх форм власності шляхом зниження податкового тягаря та використання поточних витрат бюджету на розширення платоспроможного попиту. Однак швидке відновлення обмежених резервів фіскального простору для проведення стійкої бюджетно- податкової політики потребує вдосконалення її інструментів одночасно зі змінами у сфері грошово-кредитного, валютного регулювання.