Кругообіг і оборот капіталу

В процесі виробництва капітал знаходиться в постійному усі і неодноразово змінює свою форму

На першій стадії за грошові кошти купується робоча сила та засоби виробництва.

На другій вони використовуються з метою створення товарів.

На третій – товар продається, і капітал повертається до грошової форми. Таким чином, кругообіг розпадається. Складається з виробничого циклу і двох стадій обігу. Тривалість таких формально нефіксована і теоретично може бути наближеною до нуля. Кругообіг, який постійно повторюється є оборотом. Він характеризується часом та швидкістю. Час обороту – це тривалість одного кругообігу. Швидкість – це кількість кругообігів на рік. Підвищення швидкості збільшує норму прибутку або дозволяє досягти бажаного результату за меншою величини стартового капіталу.

Залежно від ролі капіталу у виробничому процесі і способу перенесення своєї вартості на товар розрізняють:

· основний капітал – бере участь більш ніж в одному виробничому циклі, переносить свою вартість на товар поступово. Буває активний (є засобом створення товару – інструменти та устаткування); пасивний (створює умови для виробничого процесу – споруди, транспортні енергомережі). В процесі експлуатації поступово втрачає свої властивості. Це називається зносом. Він буває фізичний (внаслідок фізичного старіння чи механічних ушкоджень) та моральний – невідповідність технології чи заходам суспільства.

Процес поступової компенсації вартості основного капіталу є амортизацією. Буває проста та прискорена. Ставко амортизації визначається законодавчо.

· оборотний капітал – бере участь в одному виробничому циклі ,відразу втрачає свої властивості і всю свою вартість переносить на товар (сировина, джерела енергії, робоча сила).

· капітал обігу – присутній лише на стадіях обігу (гроші та готова продукція).

· оборотний капітал + капітал обігу = оборотні засоби.

Під час діяльності підприємство зазнає певних втрат ресурсів, це називається витратами. Економікс поділяє сукупні витрати на внутрішні та зовнішні. Останні, вони ж явні, бухгалтерські – це плата іншим суб’єктам за їх ресурси. Сукупні витрати поділяються на постійні (є завжди і не залежать від обсягу виробництва – орендна плата, охорона, податок на землю тощо), змінні (залежать від обігу виробництва).

Середні витрати – це витрати на одиницю продукції. Граничні витрати – витрати на додаткову одиницю продукції.

Внутрішні або наявні, або альтернативні витрати – це недотриманий дохід від інакшого використання власних ресурсів.

Офіційно задокументовані витрати внесені до балансу підприємства і безпосередньо пов’язані з його діяльністю, формують собівартість. Вона буває:

1. Планова і фактична.

2. Сукупна і одиниці.

3. Технологічна, цехова, виробнича, загальногосподарська, повна (комерційна, реалізаційна).

Обрахування собівартості одиниці товару називають калькуляцією. Вона відбувається за статтями калькуляції:

· фонд плати праці;

· сировина та матеріали;

· паливо та енергоносії;

· амортизаційні відрахування;

· брак;

· науково-дослідні розробки.

Всі надходження до підприємства, які є його власністю складають сукупний дохід. Його складові:

· від реалізації його основної продукції;

· від іншої реалізації;

· від неосновної діяльності;

· від цінних паперів;

· від комерційних кредитів та депозитів;

· від інвестицій в інші підприємства;

· неповоротні надходження та платежі.

Різниця між сукупним доходом і сукупною собівартістю є сукупним або бухгалтерським, або балансовим прибутком. Після сплати податку на прибуток він стає чистим і зменшується на суму фактично зроблених раніше, але не віднесену до собівартості витрат. Залишок є нерозподіленим прибутком і використовується на розсуд власників підприємства:

· на виплати власникам;

· на оновлення та розвиток підприємства (капіталізація прибутку);

· на поповнення фондів обігу;

· на матеріальне стимулювання;

· розвиток соціально-культурної сфери;

· інвестиції в інші підприємства та цінні папери;

Західна економічна теорія поділяє сукупний прибуток на середній та економічний = позичковому відсотку і вважається гарантованим при будь-якій діяльності і навіть без неї.

Економічний прибуток – це та частина прибутку, яка перевищує середній рівень.

Узагальнюючим показником ефективності підприємства є рентабельність

Р=D/B * 100%. Буває загальна, окремих видів продукції, окремих структурних підрозділів, власного капіталу.