7.2. МЕНЕДЖМЕНТ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Менеджмент — це процес управління системами або організаціями шляхом постановки цілей та розробки способів їх досягнення. Стосовно освіти можна дати таке визначення: менеджмент представляє собою систематичний процес управління діяльністю навчального закладу з метою ефективного задоволення потреб суспільства в освітніх послугах.

193

Тема 7. НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

нення цих функцій створює умови для продуктивної і ефективної праці ВСІХ співробітників навчального закладу та досягнення результатів згідно цілей, що поставлені перед освітньою установою.

Категорія «менеджмент» з самого початку свого виникнення стосува­лася лише управління в бізнесових організаціях, тобто тих, які функціо­нують з метою отримання прибутку. Однак все більше поширення, її тому числі і в країнах Заходу підприємств та організацій так званого суспільного сектору, першочерговою метою яких є не отримання при­бутку, а досягнення суспільно важливих цілей, зумовило необхідність ' розширення сфери застосування менеджменту.

Важливе значення останнього, як системи наукового управління, пояснюється тим, що діяльність організацій суспільного сектору, в тому числі освіти, здійснюється також як і бізнесових, на основі викорис­тання матеріальних, фінансових та людських ресурсів. Досягнення по­ставлених цілей організації, навіть, якщо вони не економічного харак­теру, не малою мірою визначається кількісним і якісним складом наявних ресурсів та тим, наскільки ефективно вони поєднуються для спільних дій. Управління процесом ефективного використання ресурсів для досягнення суспільно важливих цілей і складає зміст менеджменту суспільних організацій.

Специфіка менеджменту закладу освіти полягає в тому, що перед ним стоять дві великі групи цілей: педагогічного характеру та еконо­мічного.

Саме тому неодмінною частиною діяльності закладу освіти, неза­лежно від його типу, ступеня, підпорядкованості та форми власності, виступають завдання економічного характеру. Успішна реалізація всього комплексу завдань, що стоять перед навчальним закладом, потребує від­повідної системи менеджменту.

Нагальним стає питання про підготовку кадрів менеджерів для сфери освіти. Раніше наша система освіти не готувала спеціально кадри для здійснення цих важливих функцій. Разом з тим ця важлива сфера

І.С. Каленюк «ЕКОНОМІКА ОСВІТИ»

діяльності потребує компетентних фахівців, які будуть займаним управлінням на професійній основі. Просування на адміністративну роботу повинно здійснюватися не просто заради кар'єри або пробж-м у педагогічній роботі, а на підставі професійних якостей.

Менеджери закладу освіти повинні не тільки добре розумі мі специфіку діяльності навчального закладу, а також мати спеціальні знання та вміти їх використовувати в процесі управління. Вимоги до професійної компетентності освітніх менеджерів можна умовмо поділити на три групи. Першу складають знання та уміння виконувані управлінські функції: вміння обґрунтовувати і приймати рішення, здач ність управляти ресурсами, планувати і прогнозувати роботу навчань ного закладу, володіти засобами підвищення ефективності управління, вміння використовувати сучасну інформаційну техніку, засоби комуні кації і зв'язку та багато інших. Ці знання та уміння повинні набуватиси в процесі вивчення управлінської науки, її законів, принципів, методіи, засобів роботи з інформацією.

До другої групи вимог, необхідних освітньому менеджеру, відно­сяться глибокі знання щодо функціонування і розвитку навчального закладу, розуміння сутності та змісту учбової роботи. Ці знання набуваються в процесі практичної роботи в навчальному закладі. На жаль, не поодиноким явищем буває призначення на керівні посади в навчаль­них закладах людей, далеких від освіти, які не розуміють характеру педагогічної роботи.

Третя група вимог до професійної компетентності менеджерів освіти пов'язана з їх здібністю працювати з людьми і управляти самим собою. В процесі виконання своїх обов'язків менеджери взаємодіють з широким колом осіб — колегами, вищим керівництвом, викладачами, підлеглими, представниками інших навчальних закладів тощо. Основний склад працівників закладу освіти — це інтелігенція, висококваліфіко­вані фахівці, які мають вищі рівні освіти. Управління таким колективом потребує від менеджерів особливих умінь і навичок спілкування та впливу на людей. Для того, щоб ефективно працювати з людьми, які дуже відрізняються за своїм статусом та інтересами, менеджери повинні володіти такими особистими якостями, які б посилювали довіру та повагу до них з боку тих, з ким вони вступають у контакт. Це такі якості, як: високе почуття обов'язку та відданості справі; чесність у відносинах з людьми; вміння чітко виражати свої думки та переконувати; поваж­ливе відношення до людей незалежно від їх статусу; здатність критично оцінювати власну діяльність і т. д.

195

Тема 7. НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

4

Відправним пунктом менеджменту закладу освіти є його цілі та завдання, на основі яких визначаються обсяги та напрями управлінської -роботи. Досягнення поставлених цілей забезпечується за допомогою ні)конання таких основних функцій: організації, планування, контролю, фінансування, мотивації, координації.

Організація — формування відповідної структури організації управління діяльністю навчального закладу, необхідної для найкращого вико­ристання всіх наявних людських, фінансових та матеріальних ресурсів.

Вищі заклади третього та четвертого рівнів акредитації мають такі основні структурні підрозділи: інститути, факультети, кафедри, курси тощо. Факультет — це навчально-науковий структурний підрозділ, який ініціює підготовку студентів, аспірантів та докторантів із споріднених спеціальностей. Кафедра — це основний навчально-науковий підрозділ, який проводить навчальну, методичну та науково-дослідницьку діяль­ність з однієї або кількох споріднених дисциплін. Кафедра створюється її тому випадку, якщо навчальне навантаження дозволяє сформувати викладацький склад не менше 5 чоловік.

Вищі заклади першого і другого рівнів акредитації можуть мати такі основні структурні підрозділи, як відділення, які об'єднують навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей. Крім цього вони можуть створювати методичні, навчально-виробничі підрозділи. Так, предметні (циклові) комісії проводять навчальну та методичну діяльність з однієї або кількох споріднених дисциплін.

Крім основних, у вищих закладах можуть створюватися такі підроз­діли: лабораторії, бібліотеки, підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, обчислювальні центри, навчально-дослідні госпо­дарства, виробничі структури, видавництва, заклади культурно-побуто­вого призначення та інші. Вищий заклад освіти може створювати підроз­діли, які надають платні освітні послуги: курси, факультети суміжних і додаткових професій, а також заклади освіти, які на базі вищої освіти у скорочені терміни готують фахівців з нових перспективних напрямів науки і техніки.

Серед всіх функцій управління закладом освіти центральне місце займає планування. Функція планування передбачає визначення кон­кретних завдань, що стоять перед всім закладом та його основними

І.С. Каленюк «ЕКОНОМІКА ОСВІТИ»

196

підрозділами на різні планові періоди, та розробку відповідних програм (навчально-методичної роботи, науково-дослідницької роботи і т. ін.). Планування обсягів навчально-методичної роботи залежить під таких факторів: а) кількості осіб, що отримують або будуть отримувати навчання; б) навчальних планів. Визначальним фактором величини обсягу навчального навантаження закладу освіти виступає чисельність осіб, що навчаються або будуть навчатися в даному закладі. Від ті залежить кількість груп або класів, яка визначає потребу у викладачах або вчителях.

Наступним фактором виступають навчальні плани закладів освіті і, які включають розподіл годин за окремими навчальними дисциплінами. Обсяг навчальних годин, що передбачені навчальним планом 11; і вивчення кожної дисципліни, залежить від значення цієї дисципліни для даного виду освіти. Крім того, навчальний план складається з двох частин. Основна, інваріантна частина — це загальнодержавний компо­нент змісту освіти певного рівня — формується на державному рівні. Інваріантна складова змісту включає ті предмети, які є обов'язковими для всіх навчальних закладів даного рівня і ступеню, та орієнтовні обсяги навчальних годин. Саме ці дисципліни покликані закладати ядро, основний зміст освіти. Друга частина, варіативна, може форму­ватися самими навчальними закладами з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних запитів учнів або студентів. Таким чином, у навчальних планах передбачені три види дисциплін: обов'язкові, обов'язкові за вибором (які учні або студенти можуть вибирати з пев­ного кола дисциплін) та факультативні.

; Вищі заклади освіти III-IV рівнів акредитації проводять фундамен­тальні та прикладні наукові дослідження. Саме тому обов'язковою частиною їх діяльності є планування наукової роботи.

Функція координації здійснюється з метою забезпечення узгодженої та впорядкованої роботи всіх підрозділів навчального закладу в процесі виконання планових завдань. Ця функція здійснюється у формі впливу на викладачів та інших працівників з боку безпосередніх керівників або керівників функціональних підрозділів: деканів, проректорів тощо. Для здійснення цієї функції в навчальних закладах можуть створюватися спеціальні робочі та дорадчі органи. Робочі органи — ректорат, деканати (для вищих закладів Ш-ІУ рівнів), адміністративна рада (для вищих закладів І-ІІ рівнів), приймальна комісія. Дорадчі органи — вчена рада (для вищих закладів Ш-ГУ рівнів), педагогічна рада (для вищих закладів І-ІІ рівнів), бюджетно-фінансова комісія тощо.

197

Тема 7. НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

ь , Функція контролю проявляється у формі впливу на педагогічні та р Інші колективи працівників за допомогою виявлення, узагальнення, іналізу результатів діяльності кожного підрозділу: кафедри, факультету, І дідділення та інших. Ця функція реалізується на основі інформації про Нішчальну роботу (дані про поточну успішність, відвідуваність, резуль­тати іспитів або екзаменаційних сесій та інші), науково-дослідницьку роботу (кількість та результати наукових та науково-господарських тем, що розробляються працівниками закладу, кількість надрукованої продукції — статей, монографій, підручників, навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів тощо), фінансово-господарську діяль­ність (дані бухгалтерського обліку) та аналізу причин невиконання пла­нових завдань.

Функція мотивації в широкому змісті означає діяльність з метою активізації працівників, що працюють в навчальному закладі, стимулю-иання їх ефективної праці для досягнення специфічних цілей освіти.

Визначити і точно врахувати реальні зусилля вчителя чи викладача ц процесі навчання достатньо важко. Розумові та фізичні витрати праці педагога не підлягають точному виміру. Як оцінити особистий вплив викладача на студента? Педагог може просто надавати конкретну інфор­мацію студентам, а може перетворити навчання в творчий, активний процес пошуку, в якому студенти, засвоївши елементарні поняття, будуть самі приймати участь. Праця викладача, який просто зачитує студентам положення з підручника, і праця викладача, який намагається розвору­шити студентів, навчити їх думати і аналізувати, — як правило, опла­чується однаково за тарифними ставками.

Реальним результатом навчання виступає певний обсяг знань, навичок, умінь, що засвоєні студентами в процесі передачі їм викла­дачами необхідної інформації. Обсяг знань, що передаються викладачем, і обсяг знань, засвоєних студентами, не співпадають. Не спів падіння їх залежить як від готовності студентів сприймати надані їм знання, так і від викладача, його професійних педагогічних навичок та його заці­кавленості в реальних результатах навчання.

Знання стають центральним ресурсом економіки, навіть більш важливим, ніж матеріальні ресурси для процесу виробництва. На жаль, це положення ще недостатньо усвідомлюється учнями та студентами. Часто вони думають тільки про те, щоб здати іспит, залік, отримати диплом про освіту. Цінність самих по собі знань розглядається значно нижчою, ніж оцінка, отримана за закінчений курс навчання.

І ■ 'І

І

199

Тема 7. НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Складність визначення реальних витрат праці викладача зумовим>• те, що дуже важко взагалі простежити і формалізувати зв'язок між ним видом праці та кінцевими результатами освіти. Заробітна плата зрості залежно від рівня кваліфікації викладача, шо проявляється у вироби и ■ і о м \ досвіді (стаж роботи за фахом), здобутті наукових ступенів кандидат і доктора наук. Разом з тим, висока кваліфікація викладача включ;» м себе не тільки професійний компонент, а й кваліфікацію педагогічної о працівника. Дуже важливо здійснювати такий рівень оплати, щоб забезпечувати певну міру стабільності освітньої системи, щоб викладачі ототожнювали себе з навчальним закладом, працювали разом однії мі командою і несли певну відповідальність за освітню діяльність.