РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ У ГАЛУЗІ ОСВІТИ

Продукт, як результат доцільної діяльності людей, виступає у формі або корисної речі, або корисного ефекту (послуга). Що ж є результатом освітньої діяльності? Освіта належить до сфери послуг, призначенням якої в суспільстві є надання специфічних послуг для передачі і засвоєння знань та навичок.

Освітнім послугам властиві особливості, які взагалі характерні всім видам людської діяльності, що набувають форми послуг. Виділяють чотири основні характеристики послуг: невідчутність, невідокремленість від джерела, непостійність якості та незбереженість.

Послуги невідчутні: до самого процесу їх надання послуги не можна спробувати, побачити і придбати. Результат їх придбання не може бути відомим заздалегідь, і тому покупець не може бути впевненим в їх якості до кінця. Послуги не можна відокремити від того, хто їх надає. Засобом подолання цієї суперечності є організація роботи постачальника послуги з більш багаточисельними групами клієнтів. Якість послуг може коливатися залежно від, особи постачальника, від часу та місця надання. Послуги не можна зберігати і нагромаджувати. Освітнім послугам повною мірою властиві всі наведені характеристики, які, безумовно, мають свою специфіку. Докладніше про це буде іти мова далі, коли ми будемо розглядати особливості маркетингу освітніх послуг.

Часто результатом освіти називають систему знань, умінь та навичок, що передаються людині в процесі навчання.

Проблема полягає в тому, що позитивний ефект, породжений діяльністю освітньої сфери, проявляється в двох вимірах: це можуть бути первинні результати і кінцеві. Первинними, наочними виявляються результати, що визначені внутрішніми цілями самої освітянської діяльності. Такими внутрішніми цілями можуть бути: загальне охоплення дітей шкільного віку середньою освітою, випуск певної кількості кваліфікованих працівників за різними спеціальностями, випуск фахівців вищих рівнів освіти тощо.

Ці показники є орієнтирами для визначення результатів функціонування освіти як специфічної галузі людської діяльності. Кількісні параметри системи освіти: величина витрат на освіту (загалом і за рівнями), кількість закладів освіти, кількість учнів та студентів, кількість вчителів і викладачів та багато інших, про які ми будемо далі говорити докладно, виступають індикаторами виробничої функції освітньої галузі «витрати — випуск».

Однак, такий галузевий підхід до визначення результатів освітньої діяльності не відображає повністю реальний внесок освіти в розвиток суспільства. Та сума знань та інформації, що передається в процесі навчання, як правило не співпадає з тою сумою, що реально засвоєна суб'єктом і буде проявлятися в його виробничій, соціальній діяльності або побуті. В основі цього неспівпадіння лежать причини як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру.

Процес навчання за своєю суттю є, перш за все, процесом особистого спілкування між учнем та педагогом, що зумовлює його велику залежність від таких суб'єктивних причин, які стосуються психологічних особливостей педагогів і самих учнів. Результат навчання залежить не тільки від обсягу переданої учню інформації, а значною мірою від самого технологічного процесу її передачі: методики навчальної роботи, навичок педагогічної роботи, вміння викладача активізувати увагу слухачів тощо.

Об'єктивні причини зумовлені різноманітними інституційними особливостями функціонування системи освіти: її структурою, менеджментом, традиціями, націленістю на кінцеві результати тощо. Внаслідок дії всіх наведених суб'єктивних і об'єктивних причин ті витрати і зусилля, що потрачені освітньою галуззю, можуть мати результатом дуже різні значення стосовно обсягів знань, інформації, умінь та навичок, втілених в інтелекті своїх учнів. І кількісні параметри випуску системою освіти про це нічого не свідчать. Значні грошові витрати суспільства на освіту можуть мати різну ефективність, проявитися в різній якості загальної освіти чи підготовки фахівців.

Кінцеві результати освітньої діяльності являють собою ту суму знань, інформації, навичок, умінь, що засвоєні людьми в процесі навчання і реалізовані в процесі їх подальшої діяльності. Ці результати проявляться не одразу, тільки впродовж тривалого періоду і надалі реалізуються в певних здобутках: зростанні особистого доходу, підви­щенні продуктивності праці і т. д. Для суспільства в цілому вони мають проявитися в зростанні сукупних показників економічного і соціального розвитку країни. Властивість освіти реалізуватися в майбутньому зростанні доходу, як індивідуального, так і суспільного, дала підстави характеризувати витрати на освіту як інвестиції.

Економічні віддачі від освіти найбільше виявляються у сфері підготовки кваліфікованої робочої сили. Сучасний рівень вимог виробництва до характеристик працівника включає певні критерії його суто професійних здібностей та особистих якостей, що виступають його неодмінною складовою. Але простий поділ характеристик сучасного працівника на особисті і професійні є недостатнім в сучасних умовах. Серед особистих якостей все більшого значення набуває така група навичок, як комунікативні — тобто здатність індивіда будувати відносини з іншими людьми та працювати в колективі.

У найбільш загальному вигляді якості сучасного працівника можна подати у таких основних групах:

1) особисті якості — це ті риси, що характеризують конкретну особистість саму собою: патріотизм, працелюбність, чесність, відповідальність, темперамент тощо;

2) комунікативні якості — характеризують відношення особистості до людей, що її оточують: вміння працювати в колективі, знаходити спільну мову з іншими працівниками, лідерство тощо;

3) пізнавальні якості — це загальні знання щодо усвідомлення навколишнього світу: загальний науковий і культурний світогляд особистості, а також — здатність людини вчитися впродовж всього життя, сприймати нові знання, підвищувати свою кваліфікацію і переучуватися;

4) професійні якості — це володіння навичками виконання суто професійних обов'язків: специфічні знання та навички, виробничий досвід тощо.

Результатом освіти є формування певного комплексу пізнавальних, професійних, особистих та комунікативних характеристик індивіда.

Фундаментальними якостями людини виявляються саме особисті, і вони закладаються в процесі первинної соціалізації в сім'ї та вторинної соціалізації в системі формальної освіти. На перший погляд вони мало пов'язані з економічними проблемами, а швидше стосуються конкретної людини та її найближчого оточення. Але саме особисті якості визначають і комунікативні, і професійні, тобто те, як виконуються комунікативні і професійні функції. Протягом всього життя, в тому числі і у системі формальної освіти, формуються комунікативні навички людини, вміння спілкуватися з іншими, будувати стосунки, працювати командою і т. ін. Кваліфікованим фахівцем людину робить система специфічних знань та навичок, і вмінь, набутих в процесі професійного навчання.. В той же час навчання професії в сучасних умовах вимагає все більш високих рівнів наукового розуміння, потужного розвитку пізнавальних здібностей як фундаменту для формування суто професійних навичок. Професійні якості працівника, перш за все, мають безпосередню економічну цінність; від типу, ступеню та якості підготовки працівника залежить і рівень його доходу. Тим самим величина віддачі від освіти працівника і для нього, і для підприємства, і для суспільства в цілому буде залежати від продуктивності його праці та відображення її росту в оплаті праці.

В той же час результативність праці визначається далеко не тільки сумою професійних знань та умінь працівника, а також такими його особистими рисами, як працелюбність, чесність та так званими рисами поведінки: вмінням будувати відносити та співпрацювати з іншими членами колективу. Причому ці риси також можуть давати економічні результати, вони також проявляються в зростанні продуктивності та оплати праці. Якщо людина працелюбна, старанна, прагне вчитися, то навіть при невисокому рівні формальної освіти вона буде кваліфікованим фахівцем. Якщо працівник намагається уникнути роботи, неорганізований, то віддача від його професіоналізму буде нижчою. Особливого значення набувають такі фундаментальні риси, як патріотизм, відданість своїй країні і своєму народу. Зокрема, державний службовець, який є патріотом, з усіх можливих варіантів прийняття рішення вибере той, який не зашкодить його країні.

Крім того, економічні вигоди, що можуть виявлятися у зростанні доходу особи, можуть бути наслідком не тільки виконання людиною своїх професійних обов'язків. Саме тому економічну цінність освіти не слід зводити лише до формування кваліфікованої робочої сили. Підвищення освітнього і кваліфікаційного потенціалу зайнятих, у вироб-ництві працівників, яке проявляється у зростанні як індивідуального, так і суспільного доходу — в даному випадку мова іде про прямі економічні вигоди від освіти.

Непрямі вигоди можуть мати місце при освіченні неактивної, незайнятої частини населення. Незайняте населення представлене, як правило, жінками, дітьми та особами похилого віку. Освіта жінок може мати високу економічну результативність тому, що освічені жінки будуть краще доглядати за здоров'ям та виховувати своїх дітей, планувати кількість дітей в сім'ї, сприяти подальшому духовному розвитку своїх дітей.

Освіта впливає на поліпшення здоров'я і харчування дітей і батьків, тим самим скорочуючи смертність та продовжуючи тривалість життя. Погане харчування дітей є причиною проблем в старшому віці, впливає на схильність до хвороб, загальний фізичний та розумовий розвиток. Освіта впливає на ці проблеми не тільки через збільшення доходу батьків, але й через дію на самих батьків. Більш освічені батьки, як правило, забезпечать і кращі умови харчування своїх дітей. Більше того, за даними досліджень, на здоров'я дітей набагато більший вплив справляє освіта матері, ніж батька.

Освіта батьків завжди виступає фундаментом, початковим потенціалом для подальшого нагромадження інтелекту дітей. Крім того, через освіту поширюється і розвивається культура населення. Національно-патріотичні ідеї та цінності, висока духовність та політична обізнаність — ці важливі моменти повинні поширюватися системою освіти. Етичні та моральні цінності втілюються у свідомості молоді системою освіти поруч з сімейним вихованням, тим самим формуючи фундамент морального здоров'я країни.

Освіта виступає важливим соціальним інститутом, що впливає на рівність в суспільстві. Через освіту соціальний статус та функції людини можуть відтворюватися і поліпшуватися. Проблема нерівності освітніх можливостей (географічних, статевих, соціально-економічних) тісно пов'язана з нерівністю розподілу доходів, культурних благ, політичної влади. Саме система освіти може стати детермінантою розриву між елітою та більшістю в суспільстві. Освіта може сприяти мобільності між поколіннями, якщо забезпечується охоплення молоді початковою та середньою освітою, рівні умови доступу до навчання вищих рівнів.

Освіта відіграє життєво важливу роль в поліпшенні відносин між людиною і навколишнім середовищем. Вже давно зростає розуміння того факту, що розвиток, націлений на кращу якість життя, знаходиться під сильним впливом навколишнього середовища. В індустріальних країнах не можна більше ігнорувати те, що фізичні і біологічні процеси можуть мати небажані наслідки — необережну індустріалізацію та без­межне бажання росту. В країнах, що розвиваються, такі проблеми як нестача води, надмірна експлуатація землі і надр, погане дитяче харчування, швидка урбанізація, — стали симптомами недостатнього або «хворого» розвитку.

Освіта разом із засобами масової інформації, політичними та громадськими діячами виконує важливу функцію формування визнання суспільством цих проблем. Освіта необхідна, щоб змінити погляди людей, зробити їх здатними набувати нові знання та змінювати свою поведінку. Освіта грамотності з охорони навколишнього середовища націлює людей бути здатними використовувати наявні ресурси для задоволення своїх потреб так, щоб не зашкодити природі. Саме таким чином вона стає найбільш потужним інструментом для зміни людської поведінки відносно навколишнього середовища.