УРОКИ, ОТРИМАНІ ВІД ПОРІВНЯННЯ ПРИКЛАДІВ, НАВЕДЕНИХ У ЦЬОМУ ДОСЛІДЖЕННІ

Метою презентації цих прикладів успіху, невдачі та нестабільності є визначення спільного у всіх випадках. Тепер, описавши приклади, я використаю їх для двох типів аналізу. По-перше, я порівняю існуючі установи, які використовують принципи проектування, описані у роз­ділі 3: які з принципів дизайну, що випливають із надійних інституцій, розглянутих у розділі 3, характеризують інші випадки? Якщо прикла­ди інституційних невдач і нестабільностей характеризуються принци­пами дизайну, схожими з прикладами надійних інституцій, то, можли­во, ці принципи повинні бути відхилені як такі, які не допомагають розрізняти надійні, нестабільні та невдалі інституції.

Як перший крок до оцінки правильності запропонованих принци­пів дизайну, я звела всі приклади, які розглядаються в роботі, у таб­лицю 5.2. Для кожного прикладу я вказала, який з принципів дизайну чітко застосовується, який застосовується слабо і який — чітко не за­стосовується. Довготривалі приклади, представлені у розділі 3, очевид­но характеризуються цими принципами, тому що вони були розроб­лені для узагальнення факторів, спільних для цих прикладів. Інституції, розроблені в басейні Реймонд, у Західному та Центральному басейні для запобігання їх знищенню, також характеризуються цими принци­пами дизайну. Зазначені інституції вже показали, що здатні вижити протягом ЗО або 40 років. Тож я готова припустити, що вони надійні.

Ці принципи також дають чітку диференціацію між успішними прикладами та невдачами. Якщо звернутися до прикладів невдач, то жоден із принципів не характеризує два турецьких рибальських угіддя (затоки Ізмір та Бодрум), де так і не вдається подолати серйозні проб­леми розпорошення ренти. Тільки один з принципів характеризує іригаційний проект Кірінді Ойя у Шрі-Ланці (чіткі кордони), два — характеризують рибальство в Мавелі після 1938 року, коли розпоро­шення ренти стало серйозною проблемою (конгруентні правила та моніторинг), два — характеризують басейни Реймонд, Західний та Центральний — до інституційних змін, ініційованих там (механізми врегулювання конфліктів і визнані права на організацію), три — ха­рактеризують приклад Мохаве (майданчик колективного вибору, ме­ханізми врегулювання конфліктів і визнання права на організацію). Отже, не більше трьох принципів дизайну характеризують будь-який з випадків, у яких присвоювачі CP виявилися очевидно неспромож­ними розв'язати проблеми, з якими вони стикнулися.

У цьому розділі я охарактеризувала інституції CP у Порт Ламероні (Канада) як нестійкі. Я також вважаю інституції, розроблені в Аланії (Туреччина), хоча і геніальними, але нестійкими так само, як і ті, що розроблені для проекту Гал Ойя у Шрі-Ланці. Дозвольте пояснити чому. Хоча норми, сформульовані в Аланії, забезпечують елегантний спосіб вирішення проблеми розподілу місць для лову, вони не роз­в'язують проблеми обмеження доступу до місцевого промислу. На сьо­годні кількість осіб, які бажають рибалити в Аланії, не загрожує життєздатності рибальства. Але якщо збільшиться кількість охочих от­римати доступ до рибальства, то проблема розпорошення ренти, яка характерна для Мавеля, цілком може виникнути і в Аланії. У минулому колективні вибори робилися частково зусиллями місцевого коопера­тиву і частково — шляхом дискусій у місцевому кафе. У майбутньому, якщо умови зміняться, рибалкам Аланії буде важко скоригувати свої правила без постійного майданчика для колективного вибору.

Що стосується Гал Ойя, то тут існували чітко визначені кордони і членство, були розроблені та моніторилися конгруентні правила, ство­рено майданчики для колективного вибору. Але до того, як права фер­мерів будуть чітко визнані й гарантуватимуться, і будуть сформовані

ND GO

OO

^a НП = не потрібні,⁶ — з двома основними винятками — з 1739 по 1840 рік та з 1930 по 1950 рік;^в — немає інформації.

Е. Остром. Керування спільним

механізми врегулювання конфліктів, я б не стверджувала, що це надій­ні інституції. З огляду на довгу історію контролю з центру, для фер­мерів Гал Ойя було б важко продовжувати свої організаційні зусилля, якщо головною зміною в Департаменті іригації будуть інженери, які припускатимуть, що місцеві фермери мало що можуть запропонувати. Нестійкі приклади постають як проміжні випадки в плані принципів дизайну. Уже використовуваних принципів достатньо, щоб присвою­вачі могли вирішувати деякі з їхніх нагальних проблем CP, але якщо не відбудеться подальший інституційний розвиток і установки не набли­зяться до повного набору принципів дизайну, то інституційну стійкість прогнозувати навряд чи можна.

Приклади, які обговорювалися в цій роботі, — це обмежений на­бір. Перш ніж буде цілковита впевненість у тому, що цей набір прин­ципів дизайну — найкращий спосіб розрізняти надійні, нестабільні та невдалі інституції, потрібна значна подальша емпірична і теоретична робота. Зараз ми з колегами збираємо інформацію щодо великого на­бору емпіричних прикладів для визначення того, чи реплікуються структури відносин, показаних у таблиці 5.2. Початкове пояснення того, чому ці принципи дизайну можуть бути пов'язані з надійними ін­ституціями, було представлене у розділі 3. Достатня підтримка для тих початкових теоретичних припущень подана у таблиці 5.2, тобто по­дальший теоретичний та емпіричний аналіз здається виправданим.