Економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та організаційно-правові питання її здійснення

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) отримала розвиток в Україні з 1991 р. у зв' язку з необхідністю зміни системи управ­ління та початком здійснення зовнішньоекономічних реформ, суть яких зводилася до децентралізації міжурядових зв'язків та перехо­ду зовнішньоекономічної діяльності на рівень суб'єктів господа­рювання.

Сьогодні неможливо уявити бізнес без здійснення ЗЕД, яка дає змогу суб'єктам господарювання самостійно обирати зовнішній ринок, іноземного партнера, номенклатуру товару для експортно- імпортної операції, визначати ціну та вартість контракту, обсяги й терміни поставки.

ЗЕД підприємства - одна зі сфер його господарської діяльності,

пов' язана з виходом на зовнішні ринки і функціонуванням на цих ринках.

Будь-які суб'єкти господарювання незалежно від форми влас­ності повинні мати вихід на зовнішній ринок. Тільки в цьому разі вони зможуть брати реальну участь у міжнародних економічних процесах.

ЗЕД охоплює міжнародні господарські і торговельні відносини, до сфери яких входять: обмін товарами, спеціалізація і кооперація виробництва, науково-технічне співробітництво, надання економіч­ної і технічної допомоги, створення спільних підприємств та інші форми економічного співробітництва.

Відповідно до чинного законодавства України ЗЕД - це діяль­ність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Усі суб'єкти ЗЕД мають рівне право здійснювати будь-які її види незалежно від форми власності та інших ознак після державної реє­страції їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Варто відзначити, що ЗЕД суб'єктів підприємництва є складною системою, що характеризується певною стратегічною метою.

Метою ЗЕД України передбачається:

• введення правового регулювання зовнішньої торгівлі, еконо­міки, науково-технічного співробітництва, спеціалізації і кооперації у галузі виробництва, науки і техніки, економічних зв' язків у галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахунко­вих, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманіт­них послуг;

• втілення в життя власної зовнішньоекономічної політики, ви­ходячи з інтересів економіки держави;

• забезпечення потреб внутрішнього ринку за рахунок імпорту товарів, які є дефіцитними, і вигідного експорту продукції, виходя­чи з внутрішніх можливостей;

• подолання неплатоспроможності держави;

• розширення ринку збуту української продукції, сталого еконо­мічного зростання і підвищення добробуту народу України;

• забезпечення дійового валютного і цінового контролю над ви­везенням найбільш валютомістких ресурсів;

• зближення структури внутрішніх і світових цін; приєднання України до різних багатосторонніх режимів експортного контролю.

Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до ЗЕД відносяться:

1) експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

Експорт товарів - продаж товарів українськими суб'єктами зо­внішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезен­ням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Реекспорт товарів означає продаж іноземним суб'єктам госпо­дарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Імпорт товарів - це купівля (у т. ч. з оплатою в негрошовій фор­мі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи ку­півлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Експорт (імпорт) капіталу - вивезення за межі України (ввезен­ня з-за меж України) капіталу у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності.

2) надання послуг іноземним суб' єктам господарської діяльнос­ті, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхо­вих, консультаційних, маркетингових, експортних, посередниць­ких, агентських, консигнаційних, управлінських тощо;

3) наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб' єктами господар­ської діяльності;

4) міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

5) кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської ді­яльності;

6) створення банківських, кредитних та страхових установ на території України і за її межами;

7) спільна підприємницька діяльність, що охоплює створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на терито­рії України, так і за її межами;

8) підприємницька діяльність пов' язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

9) організація та здійснення діяльності, пов'язаної з проведен­ням виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семі­нарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, з участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

10) організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздріб­ної торгівлі на території України за іноземну валюту;

11) орендні, у тому числі лізингові операції;

12) операції з придбання, продажу та обміну валюти на валют­них аукціонах і біржах та на міжбанківському валютному ринку;

13) інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законами України.

ЗЕД в Україні регулюється законами і нормативними актами, ухваленими Верховною Радою України, Указами Президента та Декретами Кабінету Міністрів України. Серед них основополож­ними є Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., Митний кодекс України від 13 березня 2012 року, Положення про валютний контроль, затверджене Постановою Правління НБУ № 49 від 8 лютого 2000 року.

Суб'єктами ЗЕД в Україні є:

• фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієз­датність згідно з законами України і постійно проживають на тери­торії України;

• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об' єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консор­ціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або ка-

пітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

• структурні одиниці іноземних суб' єктів господарської ді­яльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

• спільні підприємства за участю суб' єктів господарської діяль­ності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, за­реєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

• інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

При здійснені суб' єктами підприємництва ЗЕД, важливим є до­тримання ними принципів, визначених українським законодавством (табл.

Таблиця 13.1

Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності

В Україні забороняється:

• експорт з території України предметів, які становлять націо­нальне, історичне, археологічне або культурне надбання україн­ського народу, що визначається згідно із законами України;

• імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відо-

мо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров' ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному се­редовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такої шкоди;

• імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;

• експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обме­ження також застосовуються до внутрішнього споживання або ви­робництва;

• експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;

• експорт з території України товарів у межах виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування об­межень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.

Впровадження заборони експорту або імпорту з інших підстав можливо лише, якщо це дозволено міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

Перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію України забороняється, визначається виключно законами України.

Метою здійснення регулювання ЗЕД в Україні є:

• забезпечення збалансованості економіки та рівноваги вну­трішнього ринку України;

• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності України;

• створення найбільш сприятливих умов для залучення еконо­міки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється:

• Україною як державою в особі її органів в межах їх компе­тенції;

• недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоці­аціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

• самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на під­ставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

ЗЕД в Україні регулюється за допомогою:

• законів України;

• передбачених в законах України актів тарифного і нетариф­ного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

• економічних заходів оперативного регулювання (валютно- фінансового, кредитного та іншого) в, межах законів України;

• рішень недержавних органів управління економікою, які при­ймаються за їх статутними документами в межах законів України;

• угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

Забороняється регулювання ЗЕД прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних органів.

Нормативно-правові акти, що регулюють ЗЕД, є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюд­нюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади дер­жавної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» № 1160-ІУ від 11 вересня 2003 року.

На території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб' єктів ЗЕД:

• національний режим - іноземні суб'єкти господарської діяль­ності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти гос­подарської діяльності України;

• режим найбільшого сприяння - іноземні суб'єкти господар­ської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мита, податків та зборів, якими користується або буде користуватися іно­земний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мито, податки, збори та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче;

• спеціальний режим - застосовується до територій спеціальних економічних зон, територій митних союзів, до яких входить Украї­на, а також у разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

В Україні діють також такі правові режими для товарів, що

імпортуються з держав - членів Світової організації торгівлі

(СОТ):

1) національний режим, який означає, що стосовно імпортова­них товарів походженням з держав - членів СОТ надається режим не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського по­ходження щодо податків, зборів,встановлюваних законами та інши­ми нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподі­лу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісно­го регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, пере­робки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях;

2) режим найбільшого сприяння, який стосується мит, митних зборів, методів стягнення таких мита і зборів, правил і формальнос­тей у зв' язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, мають негайно і безумовно надавати­ся аналогічному товару, який походить з території держав - членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні уго­ди щодо режиму найбільшого сприяння.

Винятки щодо режиму найбільшого сприяння в формі префе­ренцій можуть бути зроблені для товарів, що походять з держав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз чи проміжні угоди, що у майбутньому призведуть до створення зон вільної торгівлі або митних союзів у межах розумного періоду часу (10 років), чи угоди про прикордонну торгівлю та застосування ге­неральної системи преференцій.

Україна самостійно формує систему та структуру державного ре­гулювання ЗЕД на її території, які мають забезпечувати:

• захист економічних інтересів України та законних інтересів суб' єктів ЗЕД;

• створення рівних можливостей для суб'єктів ЗЕД розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

• заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері ЗЕД.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в

ЗЕД суб' єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втру­чання здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання ЗЕД, є Верховна Рада України. До її компетенції належать (рис. 13.1).

• прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються ЗЕД;

• затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної полі­тики України;

Рис. 13.1. Компетенції Верховної Ради України - найвищого органу державного регулювання ЗЕД

• розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання ЗЕД;

• укладання міжнародних договорів України відповідно до за­конів України про міжнародні договори України та приведення чин­ного законодавства України у відповідність з правилами, встановле­ними цими договорами;

• затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні ЗЕД;

• встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної ді­яльності на території України

• затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких заборо­няє Кабінет Міністрів України;

• вживання заходів до здійснення зовнішньоекономічної політи­ки України відповідно до законів України;

• здійснення координації діяльності міністерств, державних ко­мітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності;

• Координація є роботи торговельних представництв України в іноземних державах;

• прийняття нормативних актів управління з питань ЗЕД у ви­падках, передбачених законами України;

• проведення переговорів і укладення міжурядових договорів України з питань ЗЕД у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечення виконання міжна­родних договорів України з питань ЗЕД всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залу­чення до їх виконання інших суб' єктів ЗЕД на договірних засадах;

• відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій про систе­му міністерств, державних комітетів і відомств - органів оператив­ного державного регулювання ЗЕД, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України;

• забезпечення складання платіжного балансу, зведеного валют­ного плану України;

• відповідно до своєї компетенції має право зменшувати та ска­совувати тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита на де­які товари згідно з процедурою, визначеною міжнародними угодами України;

• здійснення заходів щодо забезпечення раціонального викорис­тання коштів Державного валютного фонду України;

• забезпечення виконання рішень Ради Безпеки Організації Об' єднаних Націй з питань ЗЕД.

Національний банк України виконує такі компетенції:

1) здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують пла­тоспроможність України;

2) представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінан­сово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

3) регулює курс національної валюти України до грошових оди­ниць інших держав;

4) здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних дер­жавних кредитах і позиках, провадить операції з централізова­ними валютними ресурсами, які виділяються з Державного ва­лютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

5) виступає гарантом кредитів, що надаються суб' єктам ЗЕД іно­земними банками, фінансовими та іншими міжнародними організа­ціями під заставу Державного валютного фонду та іншого держав­ного майна України;

6) здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та інших законів України. Національ­ний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для ЗЕД України (рис. 13.2).

Компетенціями Центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики є (рис. 13.2).

1) забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної по­літики при здійсненні суб' єктами ЗЕД виходу на зовнішній ринок, координацію їх ЗЕД, в тому числі відповідно до міжнародних до­говорів України;

Рис. 13.2. Компетенції органів державного регулювання ЗЕД 480

2) здійснення контролю за додержанням всіма суб'єктами ЗЕД чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

3) проведення антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціаль­них розслідувань у порядку, визначеному законами України;

4) виконання інших функцій відповідно до законів України і По­ложення про центральний орган виконавчої влади з питань еконо­мічної політики.

Державна митна служба України здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додер­жанням суб'єктами ЗЕД законодавства про захист економічної кон­куренції.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі виконує такі компе­тенції:

1) здійснює оперативне державне регулювання ЗЕД в Україні відповідно до законодавства України;

2) приймає рішення про порушення і проведення антидемпін­гових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та засто­сування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціаль­них заходів.

До органів місцевого управління ЗЕД належать:

1) місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і роз­порядчі органи;

2) територіальні підрозділи (відділення) органів державного ре­гулювання ЗЕД України.

Нормативні акти органів місцевого самоврядування та їх вико­навчих органів стосовно регулювання ЗЕД приймаються тільки у випадках, прямо передбачених законами України. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи діють як суб'єкти ЗЕД лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи України.

Органи державного регулювання ЗЕД України можуть створю­вати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи.

Зазначені органи територіального регулювання ЗЕД створюють­ся за погодженням з відповідними місцевими Радами народних де-

путатів України та в межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулю­вання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих Рад народних депутатів України, за винятком випадків, коли такі дії передбачені або випли­вають із законів України.

2.