Керування фінансами в зарубіжних країнах

Парламент і міністерство фінансів. Керування фінансами в зарубіжних країнах перебуває у розпорядженні вищих законодавчих органів влади — парламентів (у США Конгресу). Парламенти мають дві палати — нижню та верхню: Велика Британія (Палата Общин та Палата Лордів), ФРН (Бундестаг та Бундесрат), Японія (Палата Представників та Палата Радників), Франція (Національне Зібрання та Сенат), США (Конгрес має Палату Представників та Сенат).

Всі основні фінансові закони і насамперед державний бюджет затверджується парламентом та підписуються главою держави. Парламенти також затверджують звіти про виконання державного бюджету, встановлюють граничний розмір (ліміт) державного боргу.

Безпосереднім керуванням фінансами займається фінансовий аппарат, головна ланка якого — Міністерство фінансів. Воно розробляє фінансову та податкову політику держави, політику в галузі державних витрат, проводить контроль за дотриманням фінансових законів. Міністерство фінансів складає проект державного бюджету та організовує його виконання. Слід зазначити, що в кожній країні є особливості в управлінні фінансами. Так, у США, крім Міністерства фінансів (Казначейства), є Адміністративно-бюджетне управління (АБУ) при Президенті.

В усіх розвинутих західних країнах провідними підрозділами міністерства фінансів є Управління внутрішніх доходів, яке видає

інструктивний матеріал у галузі прямих податків й організовує їхнє надходження, і Управління мит та акцизів, яке готує інструктивний матеріал по непрямих податках і організовує їхнє надходження в бюджет.

Важливий підрозділ міністерства фінансів — Управління внутрішніх позик та державного боргу. Воно відає емісією державних позик, виплатою по них відсотків і погашенням державного боргу. До складу міністерства фінансів входить також Управління контролю за грошовим обігом.

Спеціальні органи фінансового контролю. Важливе значення у керуванні фінансами належить спеціалізованим органам фінансового контролю, які незалежні від уряду та підзвітні парламенту. У США це Головне бюджетно-контрольне управління (ГБКУ), створене відповідно до Закону про бюджет і звітність від 10 червня 1921 р. До його функцій входять: тлумачення фінансових нормативних актів; контроль за законністю й ефективністю операцій, проведених урядовими відомствами; надання допомоги Конгресу, його комітетам і конгресменам; контроль за виконанням окремих платіжних операцій; встановлення правил ведення фінансових операцій і звітності у федеральних установах. Фактично діяльність контрольного управління зводиться до щорічних перевірок стану фінансів федеральних відомств та підготовки документів і рекомендацій президенту та Конгресу на засаді проведення перевірок.

У Великій Британії таким спеціальним органом є Управління державного контролю, створене ще в 1866 р. Генеральний контролер — ревізор призначається урядом довічно і може бути зміщений тільки за рішенням обох палат Парламенту. Повноваження контрольного органу обмежені більше, ніж у США. Зокрема, він не має права тлумачити фінансові нормативні акти, не може втручатися в оперативну діяльність фінансових служб урядових відомств. До обов’язків Управління державного контролю входить перевірка законності фінансової діяльності урядових відомств, а також ефективності та доцільності витрати ними державних коштів. Управління зобов’язане інформувати Парламент про результати таких перевірок.

У Франції контроль за виконанням бюджету всіма державними органами в центрі і на місцях здійснює Рахункова палата, яка є судовим органом, що складається з незмінюваних магістрів.

У ФРН контрольні функції у сфері фінансів перебувають також у розпорядженні Федеральної рахункової палати. Найбільш складні справи передаються в суди, які спеціалізуються на фінансових суперечках і провинах, пов’язаних зі зловживанням державними коштами.

Управління фінансами місцевих органів влади, а у федеративних державах — і членів федерації здійснюють Фінансово- бюджетні ради, які складають проекти відповідних бюджетів та організовують їхнє виконання.

Управління фінансами суб’єктів господарювання. Провідна роль у керуванні фінансами приватних, національних і транснаціональних корпорацій належить фінансовим менеджерам, основне завдання яких полягає в мобілізації і грамотному використанні грошових фондів підприємств.

У країнах з розвинутою ринковою економікою з 90-х рр. XX ст. найбільший вплив на фінанси акціонерних товариств і підприємств роблять інтернаціоналізація господарського життя, глобалізація ділових операцій та розширення застосування комп’ютерної техніки. Здійснення ділових операцій у глобальному масштабі полегшує умови відтворення корпорації і поліпшує її фінансове становище. Це повною мірою стосується і компаній, що спеціалізуються у сфері надання послуг, включаючи банки, рекламні агентства, бухгалтерські фірми і т. д. Звичайно, завжди будуть функціонувати підприємства, орієнтовані тільки на національні ринки, але підприємцям слід мати на увазі, що найбільші можливості для успішної діяльності мають ті підприємства, які будують свій бізнес у глобальному масштабі.

Розвиток комп’ютерної і телекомунікаційної технологій різко змінив процес прийняття фінансових рішень. Головні компанії забезпечені системою персональних комп’ютерів, зв’язаних з локальною мережею, з комп’ютерами постачальників та споживачів, що дозволяє фінансовому менеджеру постійно обмінюватися інформацією, яка його цікавить, і приймати найбільш раціональні рішення.

2.2.