Параметри керування запасами. Стратегії контролю й керування запасами

Стратегією (моделлю) керування запасами зветься сукупність правил, згідно з якими приймаються рішення стосовно планування, контролю і регулю­вання набору параметрів, пов'язаних із запасами.Кожна стратегія керування за­пасами в логістичній системі пов'язана з логістичними витратами.

Модель керування запасами включає:

1) вибір й обґрунтування критерію оптимізації,

2) розрахунок витрат керування запасами,

3) формулювання обмежень,

4) моделювання попиту (витрати) і поповнення запасів,

5) розрахунок стратегії керування.

У наш час існує велика кількість методів і моделей керування запасами, що є предметом вивчення одного з розділів дослідження операцій — теорії ке­рування запасами.

Основними параметрами керування запасами в логістичній системі є:

1) параметри попиту (витрати): інтенсивність попиту (Л ), функція по­питу a(t), тимчасові характеристики дискретного попиту (інтервали між сумі­жними споживаннями);

2) параметри замовлень: величина замовлення (q₃), момент замовлення (t₃), інтервал часу між двома суміжними замовленнями (τ_c3);

3) параметри поставок: величина партії поставки (q_n); момент постав­ки (t_n); інтервал часу між двома суміжними поставками (t_cn); час запізнюван­ня поставки (виконання замовлення) (t_3n);

4) рівень запасу на складі: поточний (Q), середній (Q), максимальний ^(Qmax ), ^стр^{аховий (}Qmp⁾.

Графік витрати й поповнення запасів представлений на рис. 10.3. Графік являє собою ідеалізовану схему витрачання й поповнення запасів готової про­дукції (матеріальних ресурсів) одного виду, коли поповнення запасу відбува­ється до його максимального значення на складі.

Рис. 10.3 - Графік витрачання й поповнення запасів (класична модель)

Як тільки рівень запасу знижується до величини Q₃, яка дорівнює запасу в точці замовлення (t₃), провадиться замовлення на поставку в обсязі q₃.

Через певний заготівельний інтервал часу (інтервал запізнювання постав­ки — t_3n) миттєво відбувається поставка на величину партії q_n, рівна замов­^{ленню (}q_n = q3⁾.

Запас на момент t_n(момент поставки) буде дорівнювати максимальному (Q_min= Qcmp + q_n)• Цей процес повторюється через певні проміжки часу (цик­ли) між замовленнями (τ_c3) і поставками (τ_cn).

Серед величезної різноманітності методів і моделей керування запасами на практиці застосовується досить обмежена їхня кількість, в основному ті мо­делі, які дозволяють мати відносно прості способи регулювання параметрів за­мовлення, поставок і рівнів запасів на складі, а також не вимагають більших обсягів вихідної інформації й складних методів контролю.

Стратегія керування запасами, тобто структура правила визначення мо­менту й обсягу замовлення й поповнення запасів, звичайно буває двох видів: періодична й критичних рівнів.

1. Система двох рівнів(Q₃, Qm_ax).

На рис. 10.4 наведена графічна інтерпретація моделі двох рівнів (Q₃, Q max ⁾ .

В системі двох рівнів(Q₃, Q_max), яку часто в зарубіжній літературі нази­вають «системою (s, S)», рівень запасу перевіряється тільки наприкінці кожно­го постійного проміжку часу між суміжними замовленнями, але саме замов­лення виконується лише в тому випадку, якщо рівень запасу дорівнює або ни­жче деякого заданого рівня Q_3.

Рис.

Розмір замовлення визначається як різниця між максимальним і фактич­ним рівнем запасу в точці замовлення, тобто q₃= Q_max- Qφ_aκm.

У системі (Q₃, Q_max) необхідно заздалегідь визначити параметри Q₃, Q_max й ї_сз, які є постійними.

Розмір замовленняд_з - змінна величина.

2. Модель із постійним розміром замовлення (двохбункерна система)

Модель передбачає поповнення запасу щораз на ту саму фіксовану вели­чину, причому замовлення на неї провадиться в момент, коли наявність запасу на складі знижується до певного заданого рівня.При нерівномірному (випадко­вому) попиті моменти замовлень виникають через нерівні проміжки часу - рис. 10.5.

Рис. 10.5 - Графік поповнення й витрачання запасу у двохбункерній си­стемі з постійним розміром замовлення

Запас умовно розділений на два бункери Q₁, Q₁₁.

З першого бункера від рівня Q₁+ Q₁₁запас витрачається для задоволення потреб протягом періоду між останньою поставкою й моментом замовлення t,₃.

Із другого бункера запас (Q₁₁) витрачається від моменту замовлення до моменту чергової поставки, тобто за час виконання замовлення τ_3n, що є пос­тійною величиною (τ_3n= onst).

Запас другого бункера повинен бути достатнім для задоволення попиту за час виконання замовлення й може включати (якщо буде потреба) страховий за­пас.

У такій системі необхідно визначити, якими повинні бути параметри д_з й розмір запасу другого бункера. При цьому розмір замовлення може бути знай­дений за формулою Вільсона.

Для двохбункерної системи величиниQ₁₁й д_з(д_п) — постійні.

Така система поповнення запасів може застосовуватися в тому випадку, якщо ведеться регулярний (щоденний) контроль рівня запасів на складі і є мо­

жливість замовляти й отримувати поставки в будь-який час, а також відносно точно має бути встановлена потреба в продукції на час виконання замовлення.

3. Модель із постійною періодичністю замовлення

Замовлення повторюється через рівні проміжки часу (рис. 10.6).

Рис. 10.6 - Графік поповнення й витрачання запасу в системі з постійною періодичністю

У момент замовлення перевіряється наявність запасу на складі, розмір замовлення дорівнює різниці між фіксованим необхідним (максимальним) за­пасом і його фактичною наявністю, тобто q_з= Q_max- Qφ_aκm.

У такому разі q_з є змінною величиною.

Величини Q_maxі tє постійними.

-⅛^max сз

Застосування цієї моделі доцільне при встановленні регулярних термінів поставки й можливості запасати продукцію в будь-якій кількості.

Перевагою системи єте, що при ній не потрібно вести регулярний (що­денний) облік наявності запасів на складі, а лише до моменту, коли підходить час замовлення. Це скорочує трудомісткість обліку.

4. Модель із установленою періодичністю поповнення запасу до постійного рівня

Ця модель поєднує принципи керування запасами для двох попередніх систем. Графічно цей випадок зображений на рис. 10.7.

Замовлення робиться через рівні проміжки часу, однак у тому випадку, якщо фактичний залишок на складі знизиться до рівня другого бункера, тобто стане дорівнює Q₁₁, то виконується позачергове замовлення.

Рис. 10.7 - Графік поповнення й витрати запасу в системі з установленою періодичністю поповнення запасу до постійного рівня

Розмір замовлення дорівнює різниці між максимальним замовленням і фактичною наявністю запасу на момент замовлення, тобто q₃= Q_max- Qφ_aκm або між максимальним запасом і запасом у точці замовлення, тобто q з= ^Qmax ^{- Q}3 .

Керуючими параметрами, які тут потрібно визначити, є період між двома суміжними замовленнями й максимальний розмір запасу. Всі ці параметри бу­дуть постійними, а обсяг замовлення - змінною величиною.

Застосування системи доцільно при значних змінах у потребі МР, ГП (коливаннях витрати) і необхідності виключити можливість їхньої недостачі до настання строку чергової поставки. Реалізація цієї моделі вимагає оперативно­го (щоденного) контролю наявності запасів на складі.

Звичайно із загального числа найменувань найбільша вартість запасу (або основна частка витрат на керування ними) припадає на відносно невелику їхню кількість.

Це пов'язане із широко розповсюдженим у природі явищем, що вперше відкрив і теоретично обґрунтував В. Парето. Закон Парето(1897р.), відомий у логістиці як правило «80-20», стверджує, що в переважній більшості випадків обмежене число елементів (20%) явища на 80% обумовлює його виникнення. На рис. 10.8 наведена ілюстрація закону В. Парето «80-20» стосовно логістич- ного менеджменту продажів ГП.

Графік «80-20» (рис. 10.8) відображає зміну питомої ваги обсягу прода­жів (S) певних асортиментів ГП, що показує, що приблизно 20% найменувань продукції (В) визначають 80% обсягу продажів усього асортименту.

Найкрупніший фахівець у галузі TQM Дж. Юран так інтерпретував пра­вило «80-20» стосовно логістики:

1) 20 % промислових компаній випускають 80% загального обсягу про­дукції;

2) 20 % компонентів товару визначають 80% його вартості;

3) за 20% робочого часу виробляється 80% щоденного обсягу продукції;

4) 20 % позицій номенклатури збережених на складі запасів ГП визнача­ють 80% пов'язаних із запасами витрат.

На законі Парето «80-20» грунтується широко розповсюджений у логіс- тичному менеджменті метод контролю й керування багатономенклатурними запасами — метод ABC.

Суть методу ABCполягає в тому, що вся номенклатура МР (ГП) розта­шовується в порядку убування сумарної вартості всіх позицій номенклатури одного найменування на складі - рис. 10.9.

Основна увага під час контролю, нормування й керування запасами по­винна бути приділена групі А, що при своїй нечисленності становить значну частину вартості збережених запасів.

Рис. 10.9 - Графік, що ілюструє метод ABC