Податкові надходження

Податок — це універсальна категорія, яка відбиває основні риси та властивості всієї сукупності доходів у будь-якій економічній системі ринкового типу. Розгляд та аналіз податків дає правильний орієнтир для дослідження доходів бюджетів держави у чіткій послідовності щодо розвитку економічного процесу.

Чи не вперше науково обґрунтовану характеристику податків дали представники англійської класичної політичної економії Адам Сміт і Давид Рікардо. Адама Сміта часто називають фундатором наукової теорії податків; саме він одним із перших вивів чотири найза- гальніших принципи оподаткування.

1. Піддані держави мають підтримувати її відповідно до своєї платоспроможності, тобто пропорційно доходу, яким вони користуються під заступництвом держави.

2. Податок, який сплачує кожний платник, має бути чітко визначений, а не довільний. Необхідно визначити час, місце та обсяг платежу.

3. Податки мають стягуватись у найвигідніший час і найвигіднішим способом для особи, яка його сплачує.

4. Кожний податок має бути побудований так, щоб він був необтяжливий для населення.

Відповідно до бюджетної класифікації податкові надходження визначаються як обов’язкові, безповоротні платежі органам державного управління і поділяються так:

• податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

• податки на власність;

• збори на спеціальне використання природних ресурсів;

• внутрішні податки на товари та послуги;

• податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

• інші податки (місцеві податки та збори, надходження плати за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон тощо).

Важливо розглядати податки не лише як економічну, а й як суспільно-соціальну категорію. Суспільна ціна податків вимірюється втратою частки особистого добробуту конкретними платниками із переміщенням цієї частки через бюджет до всього населення держави.

Державні блага — це види благ, джерелом забезпечення яких є кошти органів державної влади. Блага, що є суспільними, не виробляються приватною економікою, а забезпечуються лише державою. Причому якщо держава — орган з виробництва незамінних суспільних благ, то вони споживаються громадянами за цінами, рівень яких запроваджується за суспільною згодою. Ціною суспільних благ є податки, і оплата державних благ — єдине можливе використання податкових надходжень. Завдяки цьому між державою як виробником суспільних благ і суспільством досягається еквівалентна мінова угода “блага — податки”.

Розкрити суспільне призначення податків як соціально-економічного поняття неможливо, не визначивши функції цієї категорії. Ураховуючи те, що податки є необхідним елементом централізації частки вартості національного продукту в бюджеті для оплати державних суспільних благ і засобом перерозподілу цієї вартості між державою та юридичними й фізичними особами, можна констатува-

ти, що податки виконують фіскальну та розподільчо-регулятивну функції.

Фіскальна функція забезпечує об’єктивні умови для утворення матеріальної основи функціонування суспільства. Саме через цю функцію проявляється суспільне призначення податків, конкретні форми утворення грошових фондів держави, що забезпечують виконання покладених на неї функцій.

Розподільчо-регулятивна функція закладена в сутності кожного податку, адже, як зазначалося, податки пов’язані з процесами перерозподілу вартісних пропорцій національного продукту між платниками податків і державою. Причому обсяги цих вартісних пропорцій безпосередньо регулюються за допомогою податків. Сутність регулятивної функції полягає у впливі через податки на різні види діяльності їх платників.

Податки за умов переходу до ринкової економіки мають використовуватись не лише як джерело отримання доходів бюджету, а й як важливий фінансовий інструмент фінансового регулювання економіки.

Податкова політика — це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації стягнення податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Формуючи свою податкову політику, держава збільшенням або зменшенням державних обсягів податкових надходжень, зміною форм оподаткування та податкових ставок, використанням податкових пільг щодо окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню господарської активності чи зумовлювати своїми діями її спад, сприяти створенню сприятливої кон’юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики.

Можна з упевненістю сказати, що податки в руках одних управлінців можуть бути знаряддям та інструментом стабілізації й економічного процвітання в державі, а в руках інших — засобом нестабільності та економічного саморуйнування. Отже, податки є потужною зброєю в руках держави, з якою необхідно поводитись обережно, розумно, виважено.

3.1.2.