§ 3. Методи і функції політичної економії

Політична економія, як і будь-яка інша наука, має справу з фактами реальної дійсності. Вони служать тим первин- ним матеріалом, що підлягає науковому дослідженню. Вони та- кож є об’єктивним критерієм, що підтверджує або спростовує ре- зультати наукових висновків.

Проте дані самі по собі нічого не пояснюють.

Проникнення в сутність досліджуваних явищ можливо ли- ше на базі застосування правильного методу дослідження.

Метод (спосіб дослідження, пізнання) у політекономії — це засіб наукового пі- знання економічних явищ і процесів, уяв- не їх відтворення і розкриття взаємо- зв’язку і взаємозалежності, а також

виявлення рушійних сил їх розвитку.

Загальним засобом пізнання економічної дійсності є діалекти- чний метод (Гегель і Фейєрбах). Даний метод припускає розгляд явищ і процесів економічної системи не ізольовано, а у взаємо- зв’язку, і не в статиці, а в динаміці. При цьому джерелом розвит- ку виступають внутрішні суперечності.

Як у природі, так і в суспільстві досліджуваний об’єкт має су- купність ознак, властивостей, рис. Щоб правильно зрозуміти да- ний предмет, необхідно насамперед розкласти його на найпрос- тіші складові елементи, піддати кожний з них детальному вив- ченню, виявити роль і значення в системі єдиного цілого.

Розкладання досліджуваного на окремі елементи і вивчення кожного з цих елементів як необхідної частини цілого називаєть- ся аналізом.

Щоб правильно зрозуміти закони, що управляють розвитком відповідної системи відносин, необхідно насамперед провести науковий аналіз цієї системи, детально вивчити кожну з її сторін, з’ясувати роль і значення в загальній системі. На цій основі може

бути вірно вирішене й інше завдання — синтез в єдине ціле, встановлення внутрішніх зв’язків між усіма сторонами даної сис- теми, виявлення загальної закономірності розвитку всього цілого і кожної з його складових.

Фізик або хімік експериментальним шляхом може ізолювати досліджувану сторону явища від усіх інших, вивчати її в чистому вигляді. У політичній економії такий спосіб неможливий. При з’ясуванні виробничих відносин аналіз і синтез можуть бути здійснені тільки в голові дослідника, за допомогою уявного до- слідження предмета. Тут першорядного значення як інструмента пізнання дійсності набуває застосування наукових абстракцій. Термін «абстракція» дослівно означає «відволікання». В побуті під цим поняттям нерідко розуміють щось відірване від дійсності та існуюче тільки уявно, а під конкретним явищем — те, що існує реально. Подібне уявлення має мало спільного з науковим розу- мінням абстрактного і конкретного.

Будь-яке абстрактне — сторона конкретного. Звідси зрозумі- ло, що абстрактне бідніше за конкретне, оскільки воно виражає лише одну сторону дійсності, а не всю сукупність її рис та ознак. Проте процес абстрагування не є відривом від реальності. Науко- ві абстракції — це не породження нашої уяви, а відбиток у свідо- мості реально існуючих відносин і зв’язків.

ливість одержати дедалі повніше конкретне знання предмета.

Наукові абстракції, що виражають ті або інші сторони еконо- мічних відносин, як уже зазначалося, називаються економічними категоріями. Так, при капіталізмі існують економічні категорії: товар, вартість, гроші, капітал, заробітна плата, прибуток, про- цент, рента і т. д.

Кожна з цих категорій виражає якусь одну зі сторін вироб- ничих відносин. Узяті в єдності, економічні категорії характери- зують систему економічних відносин в цілому. Кожній системі економічних відносин відповідає своя система економічних кате-

горій. Отже, поступальний перехід від абстрактного до конкрет- ного не можна розуміти як простий підсумок економічних кате- горій, їх перерахування в будь-якій послідовності. Діалектичний метод виходить з того, що різноманітні сторони економічних від- носин, що виражаються в економічних категоріях, не є самостій- ними, незалежними одна від одної. Вони перебувають у внутріш- ньому зв’язку. Тому у разі характеристики економічних категорій та їх субординування потрібно керуватися внутрішніми зв’яз- ками, що об’єднує їх в єдине конкретне ціле.

Що ж являє собою цей внутрішній зв’язок, що лежить в ос- нові системи економічних категорій?

По-перше, діалектичний матеріалізм виходить з того, що в природі і суспільстві всі явища і відносини не є назавжди зада- ними, вічно і незмінно існуючими; вони перебувають у процесі розвитку і зміни.

По-друге, діалектичний матеріалізм виходить з того, що в природі і суспільстві розвиток йде від простого до складного, від нижчого до вищого. Стосовно політичної економії це означає, що у всій сукупності економічних відносин необхідно виокремити насамперед найпростіші відносини, що виникли раніше за інші і послужили вихідною основою для появи наступних, складніших відносин. Таке найпростіше відношення К. Маркс свого часу на- звав «економічною клітинкою». Тобто будь-яка система еконо- мічних відносин має свою особливу клітинку, з якої вона бере початок для свого розвитку. При капіталізмі, наприклад, найпро- стішим відношенням, за виразом К. Маркса, є товар. З вивчення природи товару він і починає дослідження всієї системи капіталі- стичних виробничих відносин.

По-третє, діалектичний матеріалізм виходить з того, що ру- шійною силою розвитку є єдність і боротьба протилежностей, внутрішні суперечності даного явища. Перехід від простого до складного — це перехід до нової якості. І в той же час складне відношення, притаманне якісно новим відносинам, містить і ті риси, що мали місце в попередньому простому відношенні. Логі- чне теоретичне дослідження економічних відносин є методом сходження від абстрактного до конкретного, який відображає дійсний історичний процес розвитку суспільства. З чого почина- ється історія даної системи відносин, з цього ж починається її те-

оретичний аналіз. Проте логіко-теоретичний відбиток не є точ- ною копією історичного процесу.

Тим часом одна з головних проблем економічної теорії поля- гає в тому, щоб пізнати сутність, зміст економічних відносин, форми їх прояву. Як уже зазначалося, подібна мета досягається шляхом застосування методу наукового абстрагування. Проте звідси не випливає, що при аналізі виробничих відносин експе- римент не відіграє ніякої ролі. Експериментування дає можли- вість перевірити на практиці слушність теоретичних положень, отриманих методом наукової абстракції, та ефективність заходів, що намічаються.

По-четверте, завершальним елементом діалектичного ме- тоду дослідження в політичній економії є поєднання наукової теорії і суспільної практики. Остання виступає критерієм прак- тичної дієвості економічної теорії.

Політична економія виконує такі основні функції: Насамперед це — пізнавальна. Сутність її полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів, категорій, фо-

рми їх прояву і механізм дії. Друга — методологічна функція, що застосовується при розробці методів, засобів, наукового інстру- ментарію, необхідних для дослідження всіх економічних наук (дисциплін), тобто політекономія виступає методологічною осно- вою для останніх. Практична — третя функція — безпосередньо загальне обґрунтування необхідності і віднайдення шляхів раціо- нального господарювання, що найбільше відповідають інтересам людини, колективу, суспільства. У загальнішому аспекті про да- ну функцію можна сказати, що це забезпечення економічної по- літики, управління виробництвом на мікро- і макрорівнях, тобто на різних «поверхах» економіки. Четверта, прогностична функ- ція спроможна надати соціально-економічний прогноз розвитку країни на більш-менш тривалий проміжок часу. Ідеологічна функ- ція — п’ята, оскільки висновки економічної науки завжди стосу- ються інтересів різних груп, класів, верств населення, а це зазви- чай використовується в політичній боротьбі. Деідеологізація політичної економії, яку можна сьогодні спостерігати в деяких авторів підручників і навчальних посібників, — це міф. Економі- чна теорія не може бути незалежною від ідеології. Якщо така те- орія не відображає реальні стосунки людей і не виражає інтереси певних прошарків населення, вона мертва. У пам’яті історії за- лишилися лише ті теорії, що виражали чиїсь інтереси. З цього по-

гляду вбачається плідною спроба формування соціальної політ- економії^*, що відображає інтереси всіх прошарків суспільства. Варто підкреслити і те, що політекономія покликана формувати відповідний тип економічного мислення і водночас досліджувати сучасне економічне функціонування господарюючих суб’єктів.

^* Наприклад: Политэкономия (история экономических учений, экономическая теория, мировая экономика): Учеб. для вузов / Под ред. Д. В. Валового. — М.: ЗАО

«Бизнес-школа «Интелл-Синтез», 1999.

Розділ І