ПЕРЕДМОВА

Практика державного регулювання національної економіки розвинутих країн за останні десятиліття засвідчує, що найліпших результатів можна досягти за ринкових умов у поєднанні з ефек­тивною регулятивною функцією держави.

Держава забезпечує економічне, політичне і соціальне жит­тя суспільства. Роль держави особливо важлива у гарантуванні соціального захисту найбідніших верств населення.

Для України, яка переходить до ринкових умов господа­рювання, важливо не допустити помилок на цьому шляху, вико­риставши досвід інших країн.

На відміну від посібників і підручників, що вийшли у по­передні роки, в основу цієї книги покладено принцип політики України як держави, яка прагне створити цілісну систему дер­жавного регулювання економіки з використанням як ринкових, так і адміністративних методів. Для цього потрібно, як пере­конливо доводять автори, керувати державним сектором через державне планування і прогнозування, виробити пріоритети у формуванні територіальних, міжгалузевих і внутрішньогалу­зевих пропорцій, які б забезпечили високу ефективність сус­пільного виробництва й оптимальну збалансованість національ­ного ринку.

За допомогою державного регулювання визначають напря­ми розвитку економіки на всіх рівнях (від країни в цілому до пер­винної ланки-підприємства, об'єднання), поєднують усі функції управління в ході реалізації економічної стратегії.

Суспільство змінюється і разом з ним змінюються наші уяв­лення про роль держави в економічному і соціальному розвитку. В сучасному суспільстві інститут держави посідає особливе місце.

3

Процеси глобалізації у світовій економіці спонукають учених шукати відповіді на питання: яку роль повинна відігравати дер­жава, якими повинні бути головні сфери державного впливу.

Сучасний стан державного регулювання економіки Ук­раїни, як вважають автори, - це демонтоване централізоване планування і надто повільне зародження індикативного (ре­комендаційного) планування, уповільнене впровадження ре­форм.

Державне регулювання економіки є елементом взаємовід­носин уряду з економічними агентами, один з дієвих засобів вирішення практичних питань. Воно може виявлятися як по­слабленням, так і посиленням державного впливу. Заходи щодо зменшення впливу держави на економічні процеси, тобто дерегулювання, стосуються насамперед мікрорівня. Поєднання регулювання і дерегулювання в кінцевому підсумку повинно сприяти вирішенню таких питань, як зменшення тиску держа­ви на підприємство, формування психології власника. Дерегу­лювання в Україні потрібно спрямовувати на спрощення про­цесу реєстрації підприємницьких структур та ліцензування, вироблення нових правил інспектування та контролю, удоско­налення податкової системи.

У підручнику зазначено, що механізм державного регулю­вання економіки є надзвичайно складним і багатогранним. Для держав з перехідною економікою (до яких належить і Україна) він характеризується певними особливостями. Зокрема, як вва­жають автори, треба ввести жорсткий контроль за зовнішньою торгівлею, надавати реальну фінансову і матеріальну підтримку підприємницьким структурам різних форм власності, які здатні збільшити реалізацію товарів і послуг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, максимально сприяти наданню товарних кредитів за рахунок державних замовлень товаровиробникам аг­рарного сектора АПК, малого бізнесу, контролювати витрати іно­земних кредитів.

На мікрорівні доцільно проводити політику дерегулювання,

4

яка поступово зміцнить позиції ринку, з відповідним послаблен­ням значення держави.

Наразі ж Уряд України повинен зміцнювати владу на всіх рівнях, щоб запрацювали її важелі, втілювати в життя програми виходу з кризи. Важливе значення у цьому зв'язку має стратегіч­на програма "Україна-2010".

На жаль, не всі пропозиції виходу із кризи грунтуються на поєднанні економічних інтересів індивідів і суспільства. Більшість з них можна впровадити лише за допомогою міцної влади, яка здатна ліквідувати суспільну кризу у перехідний період, забезпе­чити законність, порядок в Україні, перекрити канали подальшо­го розкрадання державної власності.

Законодавчі акти щодо державного регулювання економіки повинні регламентувати дії чиновника і не давати підстав для влас­них творчих інтерпретацій.

Перш ніж запропонувати, по суті, перший підручник з дер­жавного регулювання економіки в незалежній Україні, автори видали низку посібників з державного регулювання економіки, рекомендованих Міністерством освіти України.

Автори не ухиляються від дискусійних питань та ситуацій і сподіваються на те, що підручник допоможе читачеві сформува­ти власну уяву про багатогранні механізми державного регулю­вання економічних і соціальних процесів, виробити навички за­стосування розглянутих методів державного регулювання еконо­міки у майбутній практичній роботі та наукових дослідженнях.

Підручник складається з трьох книг.

У першій розкриті об'єктивна потреба і теоретичні основи державного регулювання економіки; проаналізовані система органів державного управління України, правові та адміністра­тивні методи державного регулювання економіки. Значну увагу приділено висвітленню питань прогнозування, програмування, макроекономічного планування, фінансово-кредитного регулюван­ня зовнішньоекономічної діяльності, структурних зрушень та інве­стиційної політики.

5

У другій книзі розглянуто основи державного регулювання підприємництва, розвитку науки і техніки, окремих сфер господар­ської та соціальної діяльності.

Третя книга присвячена найскладнішим питанням регіональ­ної економіки під кутом зору державного регулювання розвитку регіонів.

Серйозна праця над підручником допоможе читачеві зрозу­міти необхідність і складність державного регулювання економі­ки, дасть змогу читачеві самостійно аналізувати непрості еко­номічні явища у перехідній економіці України.

А.С. Філіпенко д-р екон. наук, професор, науковий консультант Президента України

6