ВПЛИВ ЗМІНИ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ

Порядок відображення операцій та статей в іноземній валюті в обліку та звітності підприємства визначає МСБО 21 “Вплив змін валютних курсів”.

МСБО 21 слід застосовувати для:

2) обліку операцій та залишків в іноземних валютах, за винятком тих опера­цій та залишків похідних інструментів, які є сферою МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка”;

3) переведення результатів діяльності і фінансового становища зарубіжних підприємств, які включаються в фінансову звітність підприємства шляхом консолідації, пропорційної консолідації або методом участі в капіталі;

4) переведення результатів діяльності і фінансового становища підприємства у валюту подання.

Для здійснення господарських операцій та складання фінансової звітності підприємство може використовувати одну або кілька валют.

Насамперед кожне підприємство має визначити свою функціональну валюту згідно з МСБО 21 “Вплив змін валютних курсів”.

Функціональна валюта — це валюта основного економічного середовища, в якому діє господарська одиниця.

Основним економічним середовищем, в якому діє підприємство, звичайно є те, в якому воно, в першу чергу, генерує та витрачає кошти. Для визначення функціональної валюти підприємству слід, насамперед, розглядати такі основні чинники:

1) валюта, яка переважно впливає на ціни продажу товарів і послуг. Часто такою буде валюта, в якій зазначено товари і послуги та здійснюються розрахунки;

2) країна, конкурентні сили та регулювання якої переважно визначає ціни продажу товарів та послуг.

Такі фактори можуть надавати свідчення щодо функціональної валюти:

- валюта, в якій підприємство отримує кошти від фінансової діяльності (тобто, випускає боргові інструменти та інструменти капіталу);

- валюта, в якій підприємство звичайно зберігає надходження від операційної діяльності.

Додаткові чинники розглядають для визначення функціональної валюти закордонного підприємства.

Закордонним є дочірнє, асоційоване, спільне підприємство або відділення підприємства, яке перебуває або здійснює діяльність за межами країни підприємства, що звітує.

Мета такого додаткового аналізу - встановити, чи є однаковою функціональна валюта закордонного підприємства та підприємства, що звітує (тобто, підприємства, яке має закордонну діяльність у вигляді дочірнього підприємства, відділення, асоційованого або спільного підприємства).

При цьому слід визначити:

- чи є діяльність закордонного підприємства продовженням діяльності підприємства, що звітує, чи вона здійснюється зі значним ступенем автономності;

- яку частину (велику чи малу) діяльності закордонного підприємства становлять його операції з підприємством, що звітує;

- чи мають грошові потоки від діяльності закордонного підприємства прямий вплив на грошові потоки підприємства, що звітує, та доступні для переведення останньому;

- чи достатньо грошових потоків від діяльності закордонного підприємства для обслуговування існуючих та звичайно очікуваних боргових зобов’язань без залучення доступних коштів підприємства, що звітує.

Визначена функціональна валюта не змінюється доти, доки не зміняться основоположні операції, події та умови діяльності підприємства. Підприємство може здійснювати частину операцій у валюті, іншій, ніж функціональна. Таку валюту називають іноземною валютою.

Іноземна валюта - валюта, інша, ніж функціональна валюта підприємства. Валюта подання - валюта, в якій подається фінансова звітність. Валютою подання звичайно є функціональна валюта. Проте підприємство може подавати звітність у валюті, іншій, ніж функціональна валюта.

Валютний курс - це співвідношення обліку двох валют. Валютний курс на дату здійснення операції звичайно називають спот-курсом. Спот- курс - валютний курс у разі негайної купівлі-продажу валюти. Спот-курс на звітну дату має назву “курс закриття”. Курс, за яким статтю було первісно визнано в балансі, називають історичним валютним курсом.

Операція в іноземній валюті - це операція, сума якої позначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Зокрема, операції в іноземних валютах існують, коли підприємство:

- купує або реалізує товари (продукцію, роботи, послуги), ціна на які позначена в іноземній валюті;

- надає або отримує позику, за якою сума, що підлягає відповідно отриманню або сплаті, позначена в іноземній валюті;

- стає стороною невиконаного валютного контракту;

- іншим чином купує або реалізує активи чи приймає або погашає зобов’язання, позначені в іноземній валюті.

Облік операцій в іноземній валюті містить чотири основні аспекти:

- первісне відображення операції (виникнення заборгованості);

- відображення статей в іноземній валюті в балансі на його дату;

- визнання курсових різниць;

- відображення розрахунків в іноземній валюті на дату погашення заборгованості, що виникла.

Монетарними статтями є утримувані одиниці валюти і активи та зобов'язання, які мають бути отримані або сплачені у фіксованій (визначеній) кількості одиниць валюти.

Важливою рисою монетарної статті є право отримати (або зобов’язання сплатити) фіксовану або визначену кількість одиниць валюти.

Курсова різниця виникає, коли оцінка монетарної статті на певну дату здійснюється з використанням валютного курсу, відмінного від курсу, що був використаний на дату попередньої оцінки.

Отже, курсова різниця - це різниця, яка виникає в результаті переведення даної кількості одиниць однієї валюти в іншу валюту за різними валютними курсами. Відповідно до цього, курсова різниця може бути розрахована за формулою:

P_k= C_m (K_t- K_t_1), (2.1)

де P_k- курсова різниця; C_m- сума монетарної статті в іноземній валюті; K_t- валютний курс на дату оцінки монетарної статті; K_t-1- валютний курс на дату попередньої оцінки монетарної статті.

Можна навести чотири загальні випадки курсових різниць, що виникають у поточному звітному періоді.

1. Операція в іноземній валюті завершується протягом одного звітного періоду.

Pk = Cm (K₂- K₁). (2.2)

2. Операцію в іноземній валюті здійснено у попередньому звітному періоді, а розрахунок за цією операцією буде в наступному періоді. Тут курсова різниця обумовлена різницею між курсами на дату здійснення операції та дату балансу (кінець звітного періоду):

3. Операцію в іноземній валюті здійснено у попередньому звітному періоді, а розрахунок за цією операцією був у поточному звітному періоді. У цьому випадку курсова різниця визначається різницею між валютним курсом на початок поточного звітного періоду та датою розрахунку:

4. Операцію в іноземній валюті здійснено в попередньому звітному періоді, а розрахунок за цією операцією буде у наступному звітному періоді. За таких умов курсова різниця визначається різницею між валютними курсами на початок і кінець поточного звітного періоду:

Приклад 2.3.

Корпорація “Ллойд”, штаб-квартира якої знаходиться у Великобританії, придбала у січні 2008 року дочірнє підприємство “Леман”, яке знаходиться у Канаді. Нерозподілений прибуток компанії “Леман” на початок року був 480000 CAD. У вересні рада директорів компанії “Леман” оголосила дивіденди в сумі 300000 CAD. Компанія “Леман” використовує метод FIFO для обліку списання запасів. Валютні курси для канадського долара у 2008 році були наступними:

Таблиця 2.11. Дані про спот-курс

Таблиця 2.12. Звіт про прибуток компанії “Леман” за 2008 рік

Таблиця 2.13. Звіт про фінансове становище (баланс) компанії

“Леман” на 31 грудня 2008 року_______________________________________

Необхідно перевести звітність компанії “Леман” у валюту материнського підприємства.

Виходячи з наведених даних, перерахуємо статті звіту про фінансове становище (балансу) та звіту про прибуток або збиток компанії “Леман” у валюту материнської корпорації “Ллойд” (табл. 2.14.)

Таблиця 2.14. Звіт про прибуток компанії “Леман” за 2008 рік

Таблиця 2.15. Звіт про фінансове становище (баланс) компанії

“Леман” на 31 грудня 2008 року

Величина нерозподіленого прибутку компанії “Леман” в перерахунку на валюту материнської корпорації “Ллойд ”:

(480000 • 0,15) + 51948 - (300000 • 0,16) = 75948 GBP

В узагальненому вигляді підхід МСБО 21 до обліку курсових різниць наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Відображення курсових різниць згідно з МСБО 21 “Вплив змін валютних курсів”

Підприємство має розкривати у фінансовій звітності:

- суму курсових різниць, визнаних у складі прибутку або збитку, за винятком курсових різниць, що виникли внаслідок оцінки фінансових інструментів за справедливою вартістю згідно з МСБО 39;

- чисті курсові різниці, відображені у складі окремого компонента власного капіталу, та узгодження суми такої курсової різниці на початок і кінець звітного періоду.

2.8.