§ 18.3. Види біржової спекуляції

Ф' ючерсний ринок, де об' єктом купівлі-про- дажу є ф'ючерсні контракти, найсприятливіше місце для спекулятивної біржової гри. Результатом такої гри є так званий ефект "казино": швидке збагачення або швидке розорення.

Через той самий принцип важеля, якщо ним нехтувати, можна програти не лише початковий депозит, але й суму, що перевищує його в багато разів. Відомі біржовики сучасності, зокрема, О. Елдер, Дж. Сорос, стверджують, що потрібно виробити власну стратегію біржової торгівлі та дотримуватися її. У програшній ситуації потрібно зберігати спокій, своєчасно закривати позицію з метою обмеження втрат.

"Ринки рідко виправдовують суб'єктивні очікування людей, але їх вердикт є достатньо реальним, щоб викликати гнів та збитки, при цьому можливості апеляції взагалі не існує", - твердить найвідоміший спекулянт сучасних фінансових ринків Джордж Сорос у своїй книзі "Криза глобального капіталізму". Він гостро критикує модні сучасні економічні теорії ефективності ринків, концепцію рівноваги та раціональних сподівань, справедливо вказуючи на недоліки у процесах регулювання діяльності спекулянтів на світових фінансових ринках.

В Україні сьогодні складається унікальна ситуація, оскільки процес становлення строкових складових всіх видів ринків (товарних і фінансо-

вих) відбувається на фоні переоцінки чистих монетаристських економічних теорій та повернення до ідеї регулювання ринків не лише на рівні держав, але й у глобальному масштабі.

Ця ідея пронизує усю книгу Дж. Сороса. Він, хто називає себе "дитям ринку", сьогодні закликає всі країни світу дисципліну ринку доповнити ще одним видом дисципліни: "підтримання стабільності на фінансових ринках повинно бути відкрито сформульовано в якості мети державної політики".

Стосовно похідних інструментів (форвардів, ф'ючерсів, опціонів, сво- пів), які лише починає освоювати український ринок, було б доцільно обережно застосовувати зарубіжний досвід, особливо на позабіржових ринках. Недавно саме учасники позабіржових ринків капіталу та валют, які працювали без будь-яких обмежень щодо маржі, потерпіли катастрофічні збитки (хеджфонд Long-Term Capital Management на російській кризі втратив близько 80 млрд. доларів при обсягах власного капіталу 4,8 млрд.).

Таких втрат практично не було відмічено на ф'ючерсних біржах з їх чіткою системою гарантійних маржевих внесків та обмеженням кількості ринкових позицій для біржових спекулянтів. Тому вважається доцільним впровадження строкових (похідних) інструментів в Україні розпочинати саме на біржових ринках, які в свою чергу повинні нарешті створити стрункий розрахунково-кліринговий механізм як для забезпечення ліквідності виконання біржових строкових угод, так і для фінансової цілісності системи взагалі.

Розрізняють два види біржової спекуляції. Перший - складніший - це особливо ризикові інвестиції у ф'ючерсні та опціонні контракти з метою тривалого володіння ними (утримування позицій). Це гра на тенденціях зміни цін або курсів в майбутньому. Другий видом спекуляції є гра на різниці в цінах біржових контрактів або арбітраж. Це значно безпечніший вид біржової діяльності.

Техніка спекулятивних операцій проста: якщо на першому етапі спекулянт продає ф'ючерсний контракт, то на другому купує такий самий контракт і, навпаки. Рішення спекулянтів про купівлю або продаж залежить від прогнозу ринкової ситуації. Потенційний прибуток залежить від розміру ризику, який спекулянт бере на себе, від точності прогнозування ринкової кон'юнктури, його досвіду та достовірності отриманої інформації (приклад 18.1).

Приклад 18.1.

У квітні ф'ючерсні контракти на липневу пшеницю СВОТ котируються по 490 0/за бушель. Однак торговець, проаналізувавши кон'юнктуру ринку, очікує високого врожаю, тобто спаду цін, і вирішує відкрити коротку позицію на 10 липневих контрактів. На початку липня ціни на липневі ф'ючерси впали до 450 0/за бушель. Торговець закриває коротку позицію шляхом викупу контрактів (ліквідацією) з прибутком 40 0/за бушель.

Результат спекулятивної операції

Якби спекулянт не відчув тенденції, відкривши довгу позицію у квітні, втрати були б аналогічні виграшеві. Очікуючи зростання цін, спекулянт відкриває довгу позицію і після підтвердження її ринком також отримує прибутки.

Американський дослідник ф'ючерсних ринків, Ф. Хорн[157] систематизував основні правила, якими повинен керуватися успішний спекулянт. Вони такі:

• виробити і постійно дотримуватися плану спекулятивної діяльності, що відповідає темпераментові трейдера-спекулянта;
• вкладати у спекулятивні операції лише ті кошти, якими можна ризикувати;
• ніколи не вкладати весь капітал в одну операцію;
• ніколи не залежати у повсякденному житті від доходів, отриманих від спекулятивної діяльності.

Універсальність правил, узагальнених Ф. Хорном, підтверджується

дослідженнями іншого аналітика сучасних ф'ючерсних ринків Ф. Швар-

28

ца . Він подає приклад плану спекулятивної угоди, якою користуються біржовики Заходу:

• не перевищувати розміру вкладу (згідно з повідомленнями про ризик, що їх підписує кожен учасник ф'ючерсних бірж), щоб не погіршити власного фінансового стану;
• зменшити збитки, даючи можливість прибуткові зростати (іншими словами — не триматися збиткової позиції);
• не суперечити обраній стратегії поведінки;

• бути готовим продавати товар без його наявності, продавати коротко (позиція short);
• "не впевнений - не переганяй";
• не працювати зі спот місяцями і місяцями з пониженою активністю в економіці;
• обережно підсилювати свою виграшну позицію.

Автор підкреслює, що дотримання цих правил не є гарантією повного успіху.

Як бачимо, визнані економісти Заходу, що постійно аналізують практику спекулятивних операцій, узагальнили перелік правил, які допомагають спекулянтам уникнути великих втрат. Основним правилом, на якому наголошують теоретики, і яке успішно застосовують трейдери ф'ючерсних бірж, є спекулювання лише такими коштами, які спекулянт може дозволити собі втратити. Для цього необхідно відділити капітал для ф'ючерсної торгівлі від інших активів. Спекулянти, які оперують робочим капіталом в сумі понад $25 000, мають можливість вносити депозити у розрахункові клірингові палати ф'ючерсних бірж у вигляді короткострокових державних цінних паперів, як правило, казначейських векселів, однак постійне поповнення варіаційної маржі потребує не менше, як 20-25% готівкових коштів. Дрібні спекулянти не мають такої можливості, вони вносять депозити через брокерські та комісійні контори, які вимагають від своїх клієнтів суттєвих сум для відкриття ф'ючерсних рахунків. Найменша сума, якої вимагають брокерські фірми провідних бірж, становить, як правило, не менше $5 000. Правило не вкладати всі кошти в одну операцію вимагає мінімального капіталу $5 000, тобто розпочинати спекулятивну діяльність на ф'ючерсній біржі слід лише тоді, коли можна дозволити собі втратити не менше, як $5 000 власних грошей, щоправда, з можливістю швидко заробити стільки ж або значно більше.

Велике значення має також рішення про відкриття позицій продавців та покупців, встановлення межі ризику та бажаного розміру доходу майбутніх спекулятивних операцій. Високий рівень лівериджу - важеля може обернутися проти спекулянта, що неправильно оцінив можливі збитки при різких перепадах цін. Для запобігання таких ситуацій спекулянти дають накази біржовим брокерам, у яких вказують цінові обмеження. Такі замовлення називаються лімітними ордерами - stop order. Вони допомагають обмежити збитки. Тактика поведінки щодо прибутків має бути більш гнучкою.

Практика спекуляції використовує два можливі підходи при прибуткових позиціях:

1. Встановити мінімальний розмір прибутку і закрити позицію до того, як він буде досягнутий лише за умови, що на ринку зміниться цінова тенденція.
2. Можна не встановлювати лімітів прибутку, а просто поступово підвищувати ціни стоп-ордерами.

Спекулятивна діяльність має націлюватися на мінімізацію збитків та максимізацію прибутків. Великі прибутки мають сенс лише тоді, коли отримуються досить часто і за розмірами перекривають збитки.

Приклад 18.2.

Спекулянт отримує прибуток від трьох позицій і має збитки від семи. Однак у трьох позиціях він має $5 000 прибутку на контракт і $500 збитків на контракт у сімох позиціях. Робочий капітал інвестований так: 40% у прибуткові позиції, 60% - у збиткові.

Тоді в цілому на один контракт він матиме:

5 000 х 0,4 - 500 х 0,6 = $1 700.

Така тактика спекулянтів лежить в основі теорії ціноутворення на ф'ючерсних ринках. Якщо ціни на ф'ючерсних ринках змінювалися б випадково, то не було б потреби застосовувати тактику чергування великих виграшів та малих програшів, у тривалій перспективі будь-яка тактика забезпечила б рівень незбитковості. Однак постійний аналіз практики ф'ючерсних ринків свідчить про більші за розмірами коливання цін, ніж ті, які викликають випадкові фактори. Як правило, ф'ючерсні ціни змінюються за типовим логнормальним розподілом.

Типовий розподіл підтверджує більшу ймовірність значних коливань цін. Розподіл такого типу називають lep tokurtotic, що на біржовому сленгу означає, що ціни здатні рухатися у трендах. Починаючи з будь- якого рівня, зміна ціни, наприклад, $200/за контракт має більш ніж випадкову ймовірність бути початком тренду на $1,000/за контракт і більше. Цей дисбаланс і використовують спекулянти. Для спекулятивних операцій без загрози банкрутства треба на кожній позиції ризикувати не більш як п 'ятьма процентами капіталу. Ймовірність втрати всього робочого капіталу спекулянта залежить від ймовірності втрат на кожній окремій угоді; частки початкового капіталу, якою ризикують в кожній угоді.

Якщо припустити, що в кожну угоду вкладається однакова частка капіталу, а прибутки і втрати завжди однакові, то ймовірність втрати всього капіталу визначається за формулою:

ґрЛ

R =

v q j

де P - ймовірність втрати на кожній угоді; q=1-P - ймовірність прибутку на кожній угоді;

N - число одиниць у початковому капіталі.

Практика спекулятивних операцій на західних біржах підтверджує той факт, що хороший спекулянт має успішні угоди на 10-15% частіше, ніж дозволяє теорія ймовірностей. Тобто, якщо він ставить за мету мати однакові прибутки та збитки, то отримає шанси 55% на 45%. Тоді:

N

N

(р ^ q

0.45 0.55

N

R =

= 0.82

де N - число одиниць у початковому капіталі.

Якщо підставити різні відсоткові частки, то отримаємо таку ймовірність банкрутства спекулянта:

Як бачимо, ризикуючи 20% в кожній операції, ймовірність втратити весь капітал досить висока - 40%. І вкладаючи в одну операцію лише 5%, ймовірність втратити все становить лише 2%.

Крім поданих вище правил, слід завжди порівнювати прибутки з витратами на проведення спекулятивних операцій.

Витрати на угоду складаються з комісійних, що виплачуються брокеру, та цінового спреду між купівлею та продажем. При таких розрахунках користуються простими правилами обчислення рівня беззбитковості:

Приклад 18.3.

Вересневі ф'ючерси на срібло котируються: 5700/за унцію - купівля, 5750/за унцію - продаж. Комісійні брокеру становлять $50 за один контракт. Якщо спекулянт купить срібло за ціною пропозиції - 5750/за унцію, то ринок повинен піднятися не менше, ніж на 6 пунктів, або до 581 - 5860/за унцію. Це пояснюється тим, що $50 на срібному контракті (5000 трійських унцій) становить 1 пункт, відповідно 5 пунктів становить $250, що є постійними витратами на кожній угоді, незалежно від прибутків чи збитків.

Ці витрати можна зменшити через згоду брокера на менший розмір комісійних та використати стратегію, спрямовану на досягнення мало великих виграшів і не використовувати протилежну стратегію - багато малих виграшів.

Приклад 18.4.

Спекулянти А та В дотримуються стратегії прибутки-збитки 2/1 і не враховують комісійних, що становлять $50 за контракт із спред $250 за контракт.

Нехай середній прибуток спекулянта А - $500, відповідно збитки - $250. У спекулянта В прибуток - $3,000, збитки - $1,500. Враховуючи вказані витрати, спекулянт А має лише $200 прибутку і $550 збитків, тобто для досягнення рівня незбит- ковості він має отримувати прибуток від 37% угод. Спекулянт В у становищі значно ліпшому, його чистий прибуток - $2,700 збитки - $1,800, рівень незбитковості на рівні 14% прибуткових угод.

Також спекулянтам слід завжди пам'ятати, що не можна необмежено збільшувати виграшні позиції. Необхідно враховувати такі рекомендації:

• не збільшувати кількості позицій, поки остання з відкритих не дасть прибутку;
• не збільшувати кількості контрактів порівняно з першим відкриттям позиції.

Описані вище правила спекулятивних угод ефективні лише за умови глибокого аналізу ринку та фахового управління робочим спекулятивним капіталом.

Сьогодні спекулятивні угоди на західних біржах становлять близько 50% обсягів біржової торгівлі. Залежно від характеру біржових угод з ф'ючерсними контрактами біржову спекуляцію поділяють на такі види:

• гра (спекуляція) на підвищенні цін — купівля біржових цінностей з метою дальшого перепродажу. Спекулянтів, що грають на підвищенні цін, називають "биками", позицію, що займає спекулянт, long, або довгою;
• гра (спекуляція) на пониженні цін — продаж біржових контрактів з метою наступного викупу. Спекулянтів, що грають на пониженні цін, називають "ведмедями", а позицію, яку вони займають, short, або короткою.

Терміни "бики" та "ведмеді", поширені у біржовому жаргоні, походять з англійської мови. Вперше їх почали вживати лондонські біржовики.

Походження першого терміну не викликає сумнівів. "Бик" відомий своєю силою, він невпинно йде вперед, піднімаючи на роги все, що трапляється на його шляху. Так і біржовий "бик" - це завжди оптиміст, впевнений, що на ринку превалюватиме тенденція підняття цін або курсів, грає на цій тенденції підвищення. Він купує сьогодні, завтра у розрахунку, що через якийсь час зможе продати контракти з ціновою вигодою

для себе. "Бик" розраховує на підвищення цінової кон'юнктури, всіляко сприяє підвищенню біржових курсів.

Приклад 18.5.

У січні, очікуючи підвищення цін на золото, спекулянт відкриває довгу позицію на 2 березневих контракти 400$/за унцію. В березні можливі три варіанти цін: підвищення до 420$/за унцію, збереження рівня попередньої ціни 400$/за унцію або спад ціни до 380$/за унцію. При закритті позиції оберненою офсетною угодою у березні можливі такі результати спекулятивної операції:

Інша справа — "ведмідь". Це песиміст біржі, він завжди очікує пониження цін, причому прогнозує погіршення ситуації на ринку. Біржовий "ведмідь" нагадує мисливця, що ділить шкуру звіра, якої в нього ще нема.

Приклад 18.6.

У січні, очікуючи спаду цін на золото, спекулянт відкриває коротку позицію на 2 березневих контракти 400$/за унцію. В березні можливі три варіанти цін: підвищення до 420$/за унцію, збереження рівня попередньої ціни 400$/за унцію або спаду ціни до 380$/за унцію. При закритті позиції оберненою офсетною угодою у березні можливі такі результати спекулятивної операції:

При укладенні реальних спекулятивних угод результати слід корегувати на спредові різниці (різниці між ціною купівлі та продажу ф'ючерсних контрактів).

"Бики" та "ведмеді" діють на всіх біржах світу. Їх стосунки нагадують жорстокий двобій. Ставкою в "бою" може бути їх подальше існування. В процесі цього "бою" обидві сторони використовують найрізноманітніші засоби.