§ 18.4. Види біржових спекулянтів

Спекулянтами на ф'ючерсних біржах можуть бути різні категорії учасників. Як правило, це професійні дилери-трейдери, члени бірж та розрахункових палат, що виконують спекулятивні угоди від власного імені, на власний страх та ризик.

Спекулянтів класифікують за обсягами вкладеного капіталу у спекулятивну гру. Розрізняють великих та дрібних спекулянтів. Великими спекулянтами, наприклад, у США вважають таких, кількість відкритих позицій у яких досягає верхньої межі, встановленої Комісією з товарної ф'ючерсної торгівлі. Всіх інших називають дрібними спекулянтами.

За застосування різних методів ринкового аналізу спекулянтів поділяють на тих, хто використовує фундаментальний аналіз ринку, і на тих, хто використовує технічний аналіз. Тобто одні спекулянти, як правило, оцінюють попит та пропозицію на ринку, інші - динаміку цін, обсяги торгівлі, рівень відсоткових ставок.

Залежно від часу утримування позиції та використання стратегії і тактики спекулятивної торгівлі можна виділити чотири групи спекулянтів:

• скальпери (scalpers) або джоббери — вловлюють незначні коливання цін і ліквідовують позицію через декілька хвилин або годин;
• позиційні трейдери (position traders) або фло-трейдери — утримують позицію кілька днів, тижнів, місяців;
• одноденні спекулянти (day traders) — утримують позицію продавця або покупця протягом одного торговельного дня;
• спредери (spreaders) - використовують різницю цін на різні, але взаємопов'язані ф'ючерсні контракти.

Збільшення частки спекулятивних капіталів у сучасній торгівлі супроводжувалося підвищенням погоджених виступів чистих спекулянтів, у тому числі дрібних.

Успішні спекулятивні операції вимагають вироблення відповідних стратегій спекуляції, що передбачають аналіз та прогноз цін, а також ефективне керівництво виділеним з цією метою капіталом. Перш за все трейдер-спекулянт повинен спеціалізуватися на конкретному ринку та обмежити число одночасно контрольованих ним відкритих позицій. Практика спекулятивних операцій на зарубіжних ф' ючерсних ринках підтверджує, що професійний трейдер ефетивно контролює не більше ста відкритих позицій, непрофесійні учасники - не більше, як п'яти.

Приклад 18.7.

На Нью-Йоркській біржі кави, цукру і какао CSCE трейдер мав 10 відкритих позицій. У результаті спекулятивної гри 4 з них були успішними, 6 - програшними. Своєчасно ліквідувавши програшні позиції і утримуючи виграшні, в цілому день трейдера виявився вдалим. Невелика кількість позицій дозволила оперативно керувати спекулятивним капіталом:

При управлінні спекулятивним капіталом трейдери враховують такі фактори, як ризик, прибуток та величина інвестованого капіталу. Спекулянти не зовсім правильно оцінюють ризик, коли порівнюють суму початкового депозиту з контрактною ціною. У четвертому розділі монографії ми підтверджували той факт, що депозит - це лише застава, межею ризику за умови довгої позиції є повна вартість контракту, а в короткій позиції ризик зовсім не обмежується.

Ризик ф'ючерсної позиції складається:

• із суми, яку спекулянт готовий втратити при необхідності закриття позиції;
• із суми, яка визначається як різниця між реальною ціною закриття угоди та запланованою ціною закриття.

Як бачимо, вплив другої складової ризику оцінити надзвичайно важко. Для реальної оцінки слід проаналізувати денні коливання цін та різницю між цінами відкриття та закриття біржі.

ф'ючерсних контрактів. Різниця цін називається спред, або диференціал. Спекуляція зі спредом найобережніший вид спекулятивної гри.