§ 1.1. Роль та місце біржі в економіці

За своїм покликанням та багатовіковою історією біржа була і є одним із світових стовпів, на яких базується цивілізоване ринкове господарство. У країнах Заходу біржа зайняла провідне місце серед інших економічних інститутів, довівши свою суспільну значущість.

В Україні, як і в деяких інших постсоціалістичних країнах, місце біржі досі є невизначеним. Мало того, саме в Україні перші кроки становлення організованих ринків сировини, капіталу та валюти було зроблено під знаком боротьби із біржею. З цього приводу можна згадати неодноразове припинення біржових торгів на Міжбанківській валютній біржі (м. Київ) та збитки, яких завдали ці "заходи" українській економіці у 1992-1993 рр.

На десятому році трансформаційні процеси в економіці відбуваються хаотично, призводять до непередбачуваних результатів. Державне втручання не завжди є адекватним. Все сказане стосується і розвитку біржового руху. В Україні кількість бірж є однією з найвищих у світі, на 1.04.2006 р. їх налічувалося 472[1]. Для порівняння: у цілому на світових ринках функціонує близько 50-ти товарних та 250-ти фондових бірж.

У багатьох людей сформувався стійкий стереотип, і не лише у нас, а донедавна і на Заході, що біржова торгівля - це нова форма спекуляції. До сьогодні у вітчизняній літературі існує спрощений та однобічно негативний погляд на біржу, особливо ф'ючерсну. Він переноситься на законотворчий процес, що суттєво стримує формування в Україні сучасного біржового механізму.

Товарна біржа на Заході є продуктом історичної еволюції - від угод з реальним товаром (спотових та строкових (форвардних)) до ф'ючерсних. З товарообмінного інституту вона перетворилася на інститут фінансовий.

Знаний біржовик колишньої Російської імперії А. Васильєв справедливо писав ще наприкінці ХІХ-го століття: "Саме біржа є продуктом складної економічної та фінансової діяльності країни.

Сучасні біржові ринки і принципи біржової торгівлі товарами, цінними паперами та валютою мають історію становлення й розвитку.

Стародавні Греція та Рим започаткували формалізовану торгівлю з фіксацією часу та місця, центрального ринкового закладу, із загальними товарообмінними операціями та грошовими системами. Вже тоді практикувалося укладання контрактів на поставку товарів в обумовлені строки. В період розквіту Римської імперії торговельні центри під назвою "fora vendalia" - ринок розпродажу - стають місцями, куди римляни звозили товари з усього завойованого світу. Є свідчення, що приміщення Форуму в Римі будувалося як торговельний ярмарок, а Акрополь в Афінах служив комерційним центром. В Японії прообраз біржової торгівлі існував ще у І-му ст. до Р.Х. Основоположні принципи центральної ринкової структури цих цивілізацій збереглися до нашого часу. Витоки біржі слід шукати на середньовічних ринках та ярмарках, що постійно влаштовувалися у торгових центрах Європи. У Брюгге, Антверпені, Генуї, Венеції, Ліоні, Нюрнбергу на центральних площах регулярно збиралися англійські, фламандські, іспанські, французькі купці для обміну інформацією про ціни і товари, а також для укладання торговельних угод. Зібрання купців згадуються з ХІІІ-го століття.

Перше письмове свідчення про такі торги зустрічається у книзі "Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення", що складалася з 12-ти трактатів і була опублікована у 1494 р. У четвертому трактаті, який називався "Про векселі та вексельні угоди", її автор - Лука Пачолі - писав: "Якщо запитаєш мене, як взнати ціну векселя, то відповім, що у Венеції можна обговорити ціну на площі Риальто, а у Флоренції - на Новому ринку".

У Севільї (Іспанія) купці щодня збиралися на сходах кафедрального собору; у Лісабоні - на Новій вулиці, яка на той час була найбільшою та найширшою в місті; в Генії - на Банківській вулиці; в Ла-Рошелі (Франція) - між вулицями Пті-Бак та Адміро, на місці, яке називали "кантон фламандців". У Лейпцигу негоціанти збиралися під аркадами біля ярмаркових лавок або під великим годинником; у Дюнкерку - пополудні на площі перед ратушею.

В історичному ракурсі ф'ючерсним угодам передував певний вид угод, що їх укладали на середньовічних ярмарках Фландрії та Шотландії у ХІІ-му ст. Ці угоди мали назву "lettres de fake" і, за наявністю взірців, укладалися на всю партію товару.

Досі невідоме точне пояснення походження слова біржа. Серед науковців поширені дві версії.

Етимологічно поняття біржа походить від грецького слова "byrza", що в перекладі означає сума, гаманець. Згідно з першою версією, витоки його лежать у новолатинському слові "bursa" — шкіряний гаманець, але

це одночасно і студентська стипендія, і, власне, біржа. Подібність кореневих основ простежується у німецькому "borse", французькому "bourse", італійському "borsa". Однак в англійській мові вживається слово "exchange", буквально обмін, і лише додавання прикметників "соттоШіу" і "stock" дозволяє зрозуміти, що мова йтиме про товарну і фондову біржі.

Згідно з іншою версією сама назва пов'язується з іменем бельгійського купця Ван дер Бурсе, який мешкав у м. Брюгге і мав на своєму родовому гербі зображення трьох гаманців. Місце розташування його будинку було зручним для зібрань торговців, здебільшого грошових міняйл. Багатий купець використав свій шанс. Він віддав у розпорядження торговців свій будинок, який став першою офіційною біржовою спорудою. Вирощуючи тюльпани на подвір'ї свого будинку, він справно отримував дохід у вигляді орендної плати від біржовиків.

Ця версія пояснення має перевагу не лише тому, що в ньому збігається написання імен і символів на гербі. В даному випадку історично достовірним є те, що першими біржами були зібрання власників грошово- обмінних контор для операцій з монетами і злитками коштовних металів.

В російській мові це слово також цікаво трактується. У відомому словнику Володимира Даля "Толковый словарь живаго великорусского языка" (кінець ХІХ-го ст.) зустрічаємо такі пояснення:

1. будівля або місце, де у визначений час збираються купці за торговельними справами;
2. саме зібрання;
3. час зібрання купців.

Не будучи економістом і тим більше біржовиком, В.І. Даль зумів коротко і доступно розтлумачити загальноприйняте вживання слова.

Сьогодні всі ці пояснення терміну зберігаються, хоча й доповнилися новими тлумаченнями. Найважливішим є те, що і професіонали, і аматори визнають три основних значення біржі:

• об'єднання комерційних посередників;
• місце торгів;
• гуртовий ринок.

Історично початковою формою гуртової торгівлі була караванна, яку пізніше замінила ярмаркова, яку в свою чергу витіснила, хоча й не повністю, біржова. Основна різниця між цими трьома різновидами гуртової торгівлі полягає у їх регулярності. Караванна форма була епізодичною, ярмаркова — періодичною. Біржа ж є стаціонарним торговельним місцем з фіксованими днями та годинами роботи.

У середні віки, що характеризувались розпадом звичних зв'язків і поділом ринку, з'являються спочатку дрібні, а потім і більші за розміром ярмарки, про скликання яких попередньо повідомляли і точно визначали час і місце їх проведення. Регіональні ярмарки організовували купці, ремісники з допомогою феодальних управителів. "Люди із запорошеними ступнями" — негоціанти, мандрівні комерсанти, що готували умови для концентрації великих партій товарів - були прообразом бро- керів-приймальників замовлень, чиї контори та фірми сьогодні розташовані в місцях економічної активності у будь-якому куточку земної кулі.

Так виникає поняття організованого ринку - тобто впорядкованого ринку, який характеризується такими ознаками (рис. 1.1):

• наявність організації, яка керує ринком;
• концентрація попиту і пропозиції в просторі та часі;
• наявність правил торгівлі щодо укладання угод і розрахунків за ними;
• регулювання з боку держави та саморегулювання.

Місце торгівлі — площа, будівля, у якій мають змогу зустрітися продавці та покупці у визначений час