Додаток до розділу 26 СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ І КРИВА ФІЛІПСА: ІСТОРИЧНА ПЕРСПЕКТИВА

У цьому додатку ми з’ясуємо, як з часом еволюціонував погляд економістів на сукупну пропозицію і як поняття, що називають кривою Філіпса, що описує взаємозв’язок між безробіттям та інфляцією, впи­сується в аналіз сукупної пропозиції.

Класичні економісти до Кейнса вважали, що заробітна плата і ціни винятково гнучкі, тому економіка завжди швидко пристосовується до природного рівня обсягу виробництва (Y). Ця позиція, по суті, рівно­значна припущенню, що крива сукупного попиту навіть у коротко­строковому періоді вертикальна за обсягу виробництва Y_n.

З настанням «великої депресії» у 1929 р. і в наступному тривалому періоді високого безробіття класичний погляд на економіку, що швидко пристосовується до природного рівня обсягу виробництва, стає менш популярним. Дослідження Джона Майнарда Кейнса стали провідним напрямком економічної думки про визначники сукупного обсягу ви­робництва, і точка зору, що крива сукупної пропозиції — вертикальна, була відкинута. Замість цього ранні кейнсіанці у 1930-і, 1940-і та 1950-і роки припускали, що для практичних цілей рівень цін може розглядатися як постійний. Отже, кейнсіанці розглядають сукупну пропозицію як горизонтальну криву, за якої сукупний обсяг вироб­ництва може збільшуватися без зростання рівня цін ¹.

У 1958 р. А. Філіпс опублікував свою знамениту роботу, яка окрес­лила взаємозв’язок між безробіттям та інфляцією ² Цей взаємозв’язок був популяризований Паулем Семюелсоном і Робертом Солоу з Ma- сачусетського технологічного інституту на початку 1960-х років, і цілком природно, що ця крива стала відома як крива Філіпса, за ім’ям її відкривача. Крива Філіпса показує, що темп зміни заробітної плати (∆w∕w, що називають інфляцією, обумовленою зростанням заробітної плати), є обернено пов’язаний з різницею між фактичою нормою безробіття (U) і природним рівнем безробіття (U_n)'.

де h — константа, що вказує, наскільки інфляція, що обумовлена зростанням заробітної плати, змінюється для певної зміни U - U_n. Якби значення h було б, наприклад, 2, то збільшення норми безробіття на один процентний пукт щодо природного рівня мало б своїм ре­зультатом падіння інфляції, обумовленої зростанням заробітної плати, на два процентних пункти.

Крива Філіпса забезпечує певний погляд на сукупну пропозицію, бо вона показує, що зростання сукупного обсягу виробництва, який зменшує норму безробіття, підвищуватиме заробітну плату і рівень цін. Іншими словами, крива Філіпса означає, що крива сукупної про­позиції має висхідну траєкторію. Крім того, вона означає, що коли U > U_n (ринок праці має вільні трудові ресурси), то значення ∆w∕w від’ємне, і заробітна плата з часом падає. Отже, крива Філіпса під­тримує погляд на сукупну пропозицію з розділу 26, що коли на ринку праці відсутнє напруження, тобто є вільна робоча сила, то виробничі витрати впадуть, і крива сукупної пропозиції переміститься праворуч¹.

На графіку 26А.1 показано, як залежність, що виражає крива Фі­ліпса, виглядає для США. Як ми могли бачити з частини (а) графіка, ця залежність підтверджувалася добре до 1969 р. і вказувала на очевидний вибір між безробіттям та інфляцією, що обумовлена зрос­танням заробітної плати. Якщо громадськість хоче мати нижчу норму безробіття, то вона може «купити» її, прийнявши вищий темп інфляції, що обумовлена зростанням заробітної плати.

Однак у 1967 р. Мілтон Фрідман вказав на істотну ваду аналізу за допомогою кривої Філіпса. Вона залишала поза увагою важливий чинник, що впливає на зміну заробітної плати: сподівання робітників щодо інфляції ^{[91] [92]. Фрідман зауважив, що фірми і робітники цікавляться реальною заробітною платою, а не номінальною. Робітників цікавить пристосування заробітної плати до кожного сподіваного збільшення рівня цін, тобто вони звертають увагу на темп зміни заробітної плати}

Крива Філіпса, що враховує сподівання, означає, що коли прогно­зована інфляція зростає, то номінальна заробітна плата також зрос­татиме, щоб запобігти падінню реальної заробітної плати.

Видозміна в аналізі кривої Філіпса, здійснена Фрідманом, мала вели­кий прогностичний ефект. Зі зростанням інфляції наприкінці 1960-х років крива Філіпса справді почала переміщуватися вгору, що бачимо з час­тини (б) графіка. Важливою особливістю частини (б) графіка є те, що вибору між безробіттям та інфляцією, яка обумовлена зростанням заро­бітної плати, більше не існує. Нині немає чіткої залежності між без­робіттям та інфляцією, що обумовлена зростанням заробітної плати. Високий темп інфляції, яка обумовлена заробітною платою, не означає, що безробіття низьке. Навпаки, темп інфляції, яка обумовлена заробіт­ною платою, ніяк не свідчить про високу норму безробіття. Саме це передбачає модифікована крива Філіпса: норму безробіття, що постійно нижча за природний рівень безробіття, не можна «купити», прийнявши вищий темп інфляції, бо не існує довгострокового вибору між безро­біттям та інфляцією, що обумовлена зростанням заробітної плати ¹.

Дальший розвиток поняття сукупної пропозиції здійснено в до­слідженнях Мілтона Фрідмана, Едмунда Фелпса і Роберта Лукаса, які вивчали значення модифікованої кривої Філіпса для поведінки безробіття. Досліджуючи криву Філіпса, що враховує сподівання, для U, вони одержали такий вираз:

Оскільки інфляція, що обумовлена зростанням заробітної плати, та цінова інфляція тісно пов’язані одна з одною, у вище поданому виразі π можна замінити на ∆w∕w і отримати:

Цей вираз, на який часто посилаються як на «функцію пропозиції Лукаса», означає, що відхилення безробіття і сукупного обсягу вироб­ництва від їхніх природних рівнів реагує на непередбачену інфляцію (фактичний темп інфляції мінус сподіваний темп, π - π^e). Коли інфляція більша за передбачувану, то безробіття буде меншим за природний рівень (і сукупний обсяг виробництва більшим за його природний рівень). Коли інфляція нижча її передбачуваного значення, то безро­біття зростатиме понад природний рівень. Висновок з цього погляду на сукупну пропозицію полягає в тому, що тільки неспрогнозована політика може спричинити відхилення безробіття та обсягу виробниц­тва від їхніх природних рівнів. Висновки цього підходу детально досліджуються в розділі ЗО.