ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЗИЧКОВОГО КАПІТАЛУ. РИНОК ПОЗИЧКОВИХ КАПІТАЛІВ

Позичковий капітал — грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента. Як відомо, в процесі кругообігу капітал виступає у грошовій, продуктивній і товарній формах.

У широкому розумінні грошовий капітал розглядається еко­номічною теорією як вартісна форма всього дійсного капіталу, який функціонує у матеріально-уречевленій та у грошовій (вар­тісній) формі. Грошовий капітал може втілюватись у різні функ­ціональні форми, однією з яких і є позичковий капітал.

Позичковий капітал, як різновид грошового капіталу, можна виразити формулою:

Ця формула визначає, що ціллю та рушійним мотивом функ­ціонування позичкового капіталу є отримання (Г) — приросту грошей порівняно з їх початковою авансовою сумою (Г). Ця фор­мула може створити враження, що гроші функціонують за прин­ципом “гроші роблять гроші”, тобто мають властивість давати прибуток самі по собі. Насправді позичковий капітал дає дохід у вигляді процента тільки тому, що в руках позичальника він використовується як функціонуючий капітал, тобто із грошового переходить у продуктивний, що дає додатковий прибуток.

Якщо кругообіг грошового капіталу виразити формулою:

Г - T... В... T - г,

то її кінцеві елементи (Г та Г) виражатимуть обіг грошей як капіталу: авансовані на виробництво, вони повертаються до вихід­ного пункту, але в більшій сумі. Здійснюючи такий обіг, гроші забезпечують розширене відтворення капіталу. У цьому разі капі­тал існує в найбільш абстрактній функціональній формі. Його втіленням стає особливий різновид грошей — гроші як капітал, гроші як носій капітальної (здатної до самозростання) вартості.

Позичковий капітал характеризується такими ознаками:

1.

- власність на капітал залишається у кредитора навіть після то­го, як капітал передано боржникові. Реальним підтвердженням цієї власності є зобов'язання позичальника повернути отриману позику в строк з виплатою процентів;

- капітал-функція означає, що підприємець мусить одержати при­буток па авансовані гроші більший, ніж розмір плати за позич­ковий капітал. Інакше немає сепсу організовувати підприємницьку діяльність. Кредитор як власник капіталу отримує частину при­бутку у вигляді позичкового процента; решта прибутку залишаєть­ся у розпорядженні позичальпика-шдприємця у вигляді підприєм­ницького доходу.

*

2. Позичковий капітал — як функція “грошей капіталу”. Для вияву капіталізації грошових відносин розрізняють поняття: “гроші як гроші" та “гроші як капітал”. Останні, порівняно із звичайною формою грошей, отримують додаткову властивість — крім обслуговування товарообміну, вони стають інструментом обігу грошового капіталу у вигляді кредитних грошей. Позичко­вий капітал — це капітал, що реалізує себе як товар. Об'єктом купівлі-продажу є гроші, однак не як товар, а як капііал.

Гроші, як відомо, за своєю природою не є капіталом. Вони стають капіталом, коли використовуються не як простий посе­редник в обміні, а як гроші задля отримання прибутку, гроші як вартість, що має здатність до самозростання. Отже, кредитор передає позичальникові не просто гроші, а саме “гроші як капі­тал”; він передає вартість, що в процесі функціонального вико­ристання збільшується, тобто дає прибуток.

3. Позичковому капіталу властива специфічна форма відчу­ження. Особливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар, є те, що на відміну від будь-якого іншого товару він не продається з нереуступленням права власності, а надається в позику — тобто відчужується від власника лише на певний строк і за умови повернення з позичковим процентом.

Отже, позичковий капітал необхідно розглядати як одну із форм грошового капіталу, що передається його власником у тим­часове користування інпіій особі з метою отримання прибутку у вигляді позичкового процента.

Основою формування позичкового капіталу є закономірності кругообігу капіталу в процесі відтворення, коли в окремих учас­ників економічних відносин з’являються тимчасово вільні капіта­ли, а в інших виникає потреба в позичкових коштах. За допо­могою кредиту тимчасово вільні капітали (а також заощадження населення) перетворюються на позичковий капітал, котрий втя­гується в новий кругообіг, забезпечуючи процес відтворення і прибуток його власникам.

Джерелом, з якого всі підприємці черпають гроші для авансу­вання своєї діяльності, є грошовий ринок, оскільки в ринковому господарстві ніхто вільних грошей не тримає на руках “мертви­ми”, а розміщує їх у кредитних установах, тобто на грошовому ринку. Гроші, якими тут торгують, називаються позичковим капіталом.

Ринок позичкових капіталів — це сегмент фінансового (грошо­вого) ринку, на якому формується попит і пропозиція позичкового капіталу.

Ринок позичкових капіталів створюють, головним чином, бан­ківські установи, а тому його ще називають ринком банківських кредитів. Крім того, на ньому діють також інші кредитно-фінан­сові установи (парабанки), що входять до складу кредитної сис­теми. З функціонального погляду він є системою економічних відносин, яка забезпечує нагромадження і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення фінансовими ресурсами ринкового господарства.

Кредитний ринок — це механізм, за допомогою якого вста­новлюється взаємозв'язок між суб'єктами кредитних відносин (кредиторами і позичальниками) на певних умовах, які перед бачені кредитною угодою. Водночас, кредитний ринок — це сег­мент ринку платіжних засобів, який забезпечує випуск різних боргових зобов'язань, що обертаються (реалізуються) на ринку.

В Україні зараз відбувається процес формування ринку капі­талів. За умов переходу до ринкової економіки обмежуються можливості державного втручання в розподіл фінансових ресур­сів, оскільки більшість суб’єктів господарської діяльності пере­ходять від державної до акціонерної чи приватної форми влас­ності. Вони самостійно шукають матеріальні і грошові ресурси на ринках, самі розпоряджаються своїми доходами. Ринок позич­кових капіталів забезпечує суб’єктам економіки доступ до необ­хідних грошових ресурсів для фінансування реальних інвестицій­них проектів та програм,

7.2.