Висновки до розділу 2

1. Розглядаючи таку важливу сферу застосування комунікативних технологій як місцеве самоврядування, необхідно дослідити їх виникнення у взаємозв’язку із історичним досвідом функціонування в Україні специфічних, а подекуди і унікальних для європейського контенту інституцій самоорганізації населення.

Місцеве самоврядування як складна система економічних, правових і соціо-комунікативних відносин розвивалося в українському суспільстві тривалий історичний час. Можна відстежити формування прото-самоврядних інституцій на території України з часів Київської Русі, доби Козаччини, суспільно-політичних рухів ХІХ ст. Важливими для знаходження у минулому відповідей на проблемні виклики сучасності, на нашу думку, є такі історичні аспекти:

- історично доведена здатність українців до самоорганізації;

- історично зумовлена прихильність українців до демократичного устрою, який передбачає широку участь громадськості, обмеження ролі держави;

- історичний досвід самоврядування як своєрідного економічного устрою суспільства;

- здатність українців продукувати власний епос і міфологію.

2. Комунікативний потенціал (організаційна, структурна та креативна здатність взаємодіючих елементів комунікативного процесу (надавача та отримувача повідомлення, самого повідомлення, каналу комунікації) до здійснення ефективної комунікації) необхідний для з’ясування сутності і структури комунікації у соціальній системі. Сприятливі умови для найбільшої ефективності комунікації – такі, при яких КПот реалізується найбільшою мірою, і навпаки - КПот використовується з найменшою ефективністю, або й не використовується взагалі у випадку неефективної комунікації.

Такій складовій стратегічного потенціалу соціальної системи як комунікативний потенціал соціальної системи приділяється неналежна, на нашу думку, увагу.

3. Форми безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні є, по суті, правовими моделями залучення громадян до управління на рівні територіальної громади, а відтак, проблема їх вдосконалення (нормативного, змістовного тощо) відповідає комунікативному завданню місцевого самоврядування щодо активізації громадян до участі у розробці і прийнятті рішень. Додаткове правове регулювання, певна деталізація та уніфікація нормативної бази, яка стосується форм безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні дозволить суттєво спростити механізм прямого доступу і використання членом територіальної громади до участі у формах, а відтак - збільшує комунікативний потенціал місцевого самоврядування в його здатності змінювати комунікативний простір.

Забезпечення прав громадян на безпосередню участь у місцевому самоврядуванні переважно відноситься до компетенції представницьких органів місцевого самоврядування. У той же час відсутній належний контроль з боку центральних органів влади за виконання місцевими органами покладених на них обов’язків по розробці механізмів забезпечення таких прав громадян. Оскільки йдеться про забезпечення основних конституційних прав громадян, на законодавчому рівні необхідно зобов’язати органи місцевого самоврядування розробити механізми реалізації прав громадян на участь у місцевому управлінні. Одночасно мають бути розроблені методичні рекомендації державних інституцій по розробці відповідних місцевих нормативно-правових актів. Варто запровадити моніторинг виконання на рівні громад цих зобов’язань органами юстиції і поширити його не лише на статути, а й на положення, що врегульовують участь громадян в місцевому управлінні.

4. Найважливішою проблемою місцевого самоврядування у комунікативному аспекті є активізація членів територіальної громади задля контролю за діяльністю рад, актуальною також залишається просвітницька робота у напрямі інформування громадян про їх права у здійсненні місцевого самоврядування, спонукання (у тому числі економічне) громадян до застосування на практиці механізмів врядування, участі у стратегічному плануванні розвитку громади, у розробці місцевої політики тощо. На нашу думку, ефективним засобом для вирішення такого завдання є КСт у місцевому самоврядуванні.

5. Останні тренди суспільного розвитку висувають досить серйозні проблеми перед УКП і на місцевому рівні. По-перше, фінансово-економічна криза примушує УКП ретельно перебрати увесь набір КТ, звернувши увагу на найбільш ефективні. По-друге, суттєві зміни відбулися і у суспільному сприйнятті сучасних політичних процесів. Тому необхідно передбачити нормативне зобов’язання щодо проведення систематичних зрізів суспільної думки стосовно рівня довіри до місцевих органів самоврядування, відношення до окремих рішень органів влади на різних адміністративних рівнях.