Державне втручання в правове регулювання

До оцінки необхідності державного втручання у правове регулювання існує два основних підходи: 1) модель кооперації Рональда Коуза; 2) модель провалів ринку Гвідо Калабрезі.

Основа моделі кооперації закладена статтею Р.

регулювання виникає у випадку високих трансакційних витрат і неможливості досягнення добровільних домовленостей.

Основа моделі провалів ринку закладена статтею Г. Калабрезі «Деякі міркування з приводу розподілу ризику і деліктному праву» (1961). Люди можуть домовитися між собою без втручання третьої сторони тільки при ідеальних обставинах. Дані обставини зустрічаються дуже рідко, їх необхідно координувати за допомогою права.

Підходи мають багато спільного і не суперечать один одному. В обох підходах визнається, що основною функцією права є інтерналізація зовнішніх ефектів. Держава повинна втручатися тоді, коли певна діяльність перекладає зовнішні витрати на третіх осіб. Основна відмінність пов'язана з підходами до інтерналізації зовнішніх ефектів.

В моделі кооперації виділяється три механізми інтерналізації: ринок, фірми, держава (право). Питання в тому, що вибрати, вирішується виходячи з аналізу трансакційних витрат. Перевага віддається механізму, використання якого пов'язане з меншими трансакційними витратами. Основним постає вибір між ринком, фірмою і державою.

В моделі провалів ринку стверджується, що норми права дозволяють коректувати провали ринку, тобто інтерналізовувати екстерналії за допомогою корегуючих податків і субсидій.

Якщо агрегувати дані підходи, можна виділити три основних способи інтерналізації зовнішніх ефектів за участю держави: присудження компенсації, державне регулювання і встановлення приватної власності.

Присудження компенсації примушує виробника негативного зовнішнього ефекту (причинителя збитку) враховувати витрати даного зовнішнього ефекту в своїй діяльності. Він змушений оплачувати негативний вплив на третіх осіб, і розмір шкідливої для третіх осіб діяльності буде скорочений [1].

Зменшити негативний вплив на третіх осіб можна за допомогою державного регулювання, наприклад, заборони або встановлення допустимого ліміту шкідливої діяльності, встановлення приватної власності.