Фінансові кризи: поняття, типи

Фінансову кризу визначають як порушення функціонування фінансових ринків, коли загострюються проблеми несприятливого вибору і морального ризику, що знижує ефективність перерозподілу фінансових ресурсів.

В економічній теорії йдеться про кілька типів фінансових криз: валют­ну, банківську, кризу державного боргу, кризу корпоративного боргу, фон­дову кризу тощо.

Більшість авторів акцентує на валютних кризах [1, c. 95]. Теорія валют­них криз, що активно розвивається впродовж останніх десятиліть, є по суті теорією криз платіжного балансу. Погіршення стану платіжного балансу є однією з основних причин валютної кризи. Дефіцит платіжного балан­су свідчить про нездатність країни заробляти іноземну валюту в обсягах, достатніх для покриття потреб усіх суб’єктів економіки. Постійний дефі­цит іноземної валюти у країні, що розвивається і має фіксований валютний курс, часто призводить до різкого падіння курсу національної валюти — в результаті виникає валютна криза.

Фінансові кризи можуть бути згруповані у три групи: банківська, бор­гова і валютна [2, с. 95]. У багатьох випадках зазначені кризи перепліта­ються між собою. Є приклади, коли передування однієї кризи іншій може не мати причинно-наслідкового зв’язку [3, c. 95].

Примітки

1. Шелудько Н. М., Шкляр А.І. Фінансові кризи: поняття, класифікація, іденти­фікація / Н. М., Шелудько, А.І. Шкляр // Економічна теорія. — 2012. — №2. — С.95. Автори зазначають, що частково це пояснюють тим, що валютні кризи часто збіга­ються за часом чи виникають одразу після інших типів криз.

2. Цю класифікацію запропонував експерт Національного бюро економічних досліджень США Майкл Бордо.

3. Наприклад, коли рівень нагляду і регулювання фінансового сектора є слаб­ким, неусталеність банківської системи часто виявляється лише після загострення загальних проблем, що змушує більше уваги приділяти фінансовому стану банків. Така ситуація була характерною для азійської кризи.

5.8.