11.1. Симптоми і фактори виникнення фінансової кризи на підприємстві. Методи прогнозування банкрутства підприємства

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої фінансової діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу керівництва підприємства на його фінансові відносини (нездатність задовольнити вимоги кредиторів, сплатити податки, розрахуватися з постачальниками тощо).

За походженням чинники, які спричиняють виникнення фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні). До зовнішніх стосовно підприємства належать чинники, які виникають у середовищі навколо підприємства: інфляція, нестабільність законодавства і податкової системи, нестабільність валютного і фінансового ринків, посилення конкуренції, політична нестабільність тощо. Виникнення внутрішніх чинників фінансової кризи стосовно підприємства пов'язане з діяльністю самого підприємства та його структурних підрозділів. Основними внутрішніми чинниками виникнення фінансової кризи на підприємстві є: брак фінансової стратегії, низький рівень менеджменту і маркетингу, недоліки в організації і технології виробництва продукції, незадовільне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства тощо.

Наслідками впливу цих чинників є втрата підприємством своїх постачальників, клієнтів і покупців, зменшення кількості замовлень на продукцію, нерівномірність виробництва і нерівномірність завантаження потужностей підприємства, підвищення собівартості продукції, зростання обсягу неліквідних оборотних активів і понаднормативних запасів, зниження продуктивності праці, підвищення плинності працівників підприємства тощо.

Кризовий фінансовий стан підприємства оцінюють за такими основними ознаками:

а) за причиною виникнення:

— стратегічна криза, яка виникає внаслідок незадовільного обґрунтування фінансової стратегії підприємства;

— криза поточної фінансової діяльності підприємства, яку зумовлюють помилкові рішення щодо формування і використання фінансових ресурсів у процесі поточної діяльності підприємства;

б) за видами фінансової кризи:

— криза прибутковості, коли збитки підприємства зменшують його власний капітал, що спричиняє незадовільну структуру балансу підприємства;

— криза ліквідності, за якої підприємство є неплатоспроможним або існує потенційна небезпека втрати його платоспроможності;

— криза фінансової стійкості внаслідок перевищення допустимого значення частки залученого капіталу в загальній сумі коштів, інвестованих у діяльність підприємства;

в) за глибиною кризових явищ:

— фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства;

— фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства, тобто існує потреба негайної фінансової санації;

— кризовий стан, за якого підприємство неспроможне функціонувати і його треба ліквідувати.

Для швидкого виявлення потенційної загрози банкрутства підприємства та своєчасного розроблення запобіжних заходів використовують спеціальні методи його прогнозування - однофакторний аналіз та багатофакторний дискримінантний аналіз.

При застосуванні методу однофакторного аналізу ймовірність банкрутства підприємства визначають на підставі обчислення значення окремих показників, які є складовою певної системи, та порівняння їх з граничним значенням показників. Зокрема, система показників прогнозування банкрутства, сформована американським економістом Бівером, включає такі показники:

— відношення Сасh-flow до позичкового капіталу;

— відношення чистого прибутку до валюти балансу;

— відношення позичкового капіталу до валюти балансу;

— відношення оборотних активів до поточних зобов'язань;

— відношення робочого капіталу до валюти балансу;

— відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями і поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

Багатофакторний дискримінантний аналіз здійснюють на підставі розроблення й обчислення значення спеціальних дис-кримінантних функцій (моделей). У зарубіжній практиці використовують моделі прогнозування банкрутства, найвідомішою серед яких є модель Альтмана.

Модель Альтмана була розроблена у 1968 р. на підставі статистичного аналізу фінансових показників діяльності суб'єктів підприємництва.

Цю модель називають - показником. Значення - показника обчислюють за формулою:

Z = 1,2 А + 1,4 В + 3,3 С + 0,6 Д + 1,0 Е, (11.1)

де А — робочий капітал / загальна вартість активів (валюта балансу);

В — нерозподілений прибуток (непокритий збиток) та резервний капітал / загальна вартість активів (валюта ба­лансу);

С — прибуток від звичайної діяльності до оподаткування + відсотки за кредит / загальна вартість активів (валюта балансу);

Д — ринкова капіталізація підприємства (ринкова вартість акцій) / позичковий капітал;

Е — чистий дохід від реалізації продукції / загальна вартість активів (валюта ба­лансу).

Якщо значення Z < 1,8, то ймовірність банкрутства висока; при Z = 1,81—2,67 ймовірність банкрутства не можна однозначно визначити; якщо Z = 2,67 і більше, то ймовірність банкрутства низька. Точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 95 % (за 1 рік до банкрутства).

Для країн із перехідною економікою, яка характерна для України, рекомендують використовувати таку модель оціню­вання ризику банкрутства:

R = 8,38 К1 + К2 + 0,054 К3+ 0,63 К4, (11.2)

де R — показник ризику банкрутства підприємства; К1 — оборотний капітал / вартість активів; К2 — чистий прибуток / власний капітал; К3 — дохід від реалізації продукції / вартість активів; К4 — чистий прибуток / загальні витрати.

Ймовірність банкрутства підприємства залежно від значення К наведено в табл. 11.1:

Таблиця 11.1. Ймовірність банкрутства підприємства за­лежно від значення показника R