Інформаційна теорія вартості. Проблеми визначення вартості і ціни інформації

У 80-х роках XX ст. у західній економічній літературі набула поширення теорія постіндустріального, інформаційного суспільства. Вона виходить з того, що у високорозвинених країнах світу інформаційний сектор за темпами зростання почав помітно випереджати традиційні галузі, і за прогнозами, ця тенденція посилюватиметься і в майбутньому.

В зв'язку з цим у межах теорії постіндустріального, інформаційного суспільства з'явилася принципово нова концепція вартості - інформаційна теорія вартості, згідно з якою домінуючим фактором у структурі суспільної праці є не структурно розчленована, а цілісна, переважно інтелектуальна праця, озброєна науковими знаннями.

Один із засновників теорії Д. Белл пише: "Якщо знання у своїй системній формі застосовуються у практичній переробці існуючих виробничих ресурсів... то можна сказати, що саме вони, а не праця виступають як джерело вартості" [1].

Володіння інформацією сприяє ефективності прийняття рішень, які забезпечують існування і функціонування будь-якої системи у навколишньому світі (компанії, бізнесу, чи якоїсь конкретної людини). Інформація забезпечує раціональне формування товарних потоків в організації. Цей процес для організації важливий і необхідний, оскільки існує зв'язок між виживанням організації і поліпшенням її внутрішньої організації.

Три головні причини того, що інформація має свою вартість для бізнесу:

1) Інформація знижує невизначеність у зв'язку з рішеннями, що мають економічні наслідки.

2) Інформація впливає на поведінку людей, і це також має економічні наслідки.

3) Іноді інформація сама володіє власною ринковою вартістю.

Хоча всі розуміють цінність і важливість володіння інформацією та ефективність її використання, однак, на жаль, вже багато років поспіль науковці не можуть дійти висновку щодо правильності оцінки ціни та вартості інформації.

Посилення конкуренції на ринках зумовлює необхідність постійного відслідковування внутрішньої ситуації та змін у зовнішньому середовищі, зокрема, на ринку, з метою цілеспрямованого зменшення невизначеності в знаннях у керівників організацій. А це, насамперед, вимагає забезпечення управлінського апарату достовірною інформацією. Наприклад, відомості про ціни на ринках та промислові стандарти у країнах, де фірма веде свій бізнес. Або ж інформація неекономічного характеру, наприклад, про внутрішньополітичну ситуацію та кроки уряду, що впливають на ведення бізнесу. Однак, як правило, керівник не володіє всією необхідною інформацію в тій чи іншій конкретній ситуації, тому потрібно отримувати її ззовні, інакше кажучи, - купувати.

У зв'язку з цим виникає: яка ж ціна інформації? За скільки можна її купити?

Відповідно до однієї з існуючих точок зору ціна на товари встановлюються на основі обчислення їх граничної вартості, яку покупець згоден сплатити, поки товар все ще приносить йому хоча б якусь користь. Звідси випливає, що вимірювати граничну вартість потрібно шляхом роздрібнення товару на визначені частини, одиниці. А яка ж одиниця може служити для виміру інформації - біт, байт, стандартна машинописна сторінка? Але ж інформація не зводиться лише до кількісних характеристик, тому що і якість її різна. Крім того, закономірним є і таке питання: чи допускається у відношенні інформації закон зменшення корисності або, іншими словами, чи дійсно при придбанні додаткової інформації її корисність зменшується? Очевидно, що вартість інформації, з одного боку, - це її грошове вираження, тобто ціна, а, з іншого боку, це та ціна, якою в даний момент вона володіє.

Розглянемо підходи до визначення вартості інформації, що використовується в системах управління, запропонованих американським економістом Дж. Кантером - представником інформаційної теорії вартості.

Варіант перший - складські системи. Уявімо собі, що наявність певної інформації дозволило створити систему, що дає економію на товарних запасах у розмірі 200 тис. дол. Витрати на функціонування системи складають 15% від загальних витрат на збереження. В такому випадку вартість інформації визначається наступним чином: 0,15 х 200 000 = 30 тис. дол.

Варіант другий - система стратегічного планування. Ціною інформації тут виступає вартість її придбання ззовні. А граничною вартістю інформації є розмір економії, отриманий від її застосування. Керівництво організації змушене оцінювати інформацію на основі вартості її придбання і граничної вартості, визначити яку насправді вкрай складно. У цьому випадку вартість інформації, як товару, визначається працею, вкладеною в її виробництво, тобто витратами на виробництво. Отже, ціна інформації - це вартість її придбання ззовні, а гранична вартість інформації - це розмір економії, отриманий від її застосування. Вартість інформації визначається працею, вкладеною в її виробництво, тобто витратами на виробництво.

Згідно інформаційної теорії вартості виробництво первинної інформації, тобто перший екземпляр, спричиняє відносно високі витрати, а граничні витрати копії (другого екземпляру або усіх решта) близькі до нуля. Так, наприклад, витрати виробництва музичного твору включають вартість праці композитора і розучування твору, трансакційні витрати щодо договору, витрати виробника на приміщення і технічне обладнання для запису тощо. На противагу цього, витрати на копіювання додаткового ком пакт-диска майже не варті уваги. Завдяки новітнім інформаційним технологіям знижуються витрати для копії, однак для виробництва оригіналу поки не відіграють значної ролі. Наприклад, передача даних формату МР3 через мережу Інтернет є значно дешевшою, ніж запис ком пакт-диску і його збут.

З метою ефективного планування діяльності важливим є питання розрахунку ефекту від застосування отриманої інформації. Питання полягає в тому, щоб визначати економію від залучення в процесі управління організацією інформації, отриманої за допомогою маркетингових досліджень. Самі по собі результати таких досліджень мало що значать для успіху бізнесу. Важливим є те, наскільки правильно керівництво використає маркетингові дослідження для планування своєї діяльності.

Природнім буде припущення, що при веденні бізнесу в різних організаціях у випадку застосування однієї і тієї ж інформації результати будуть різними. Відповідно, і економія від цієї інформації буде відрізнятися, що обумовлюється комплексом внутрішніх чинників у кожній конкретній організації. Таким чином, ситуація не зводиться лише до забезпечення організації інформацією. А оскільки розмір економії неоднаковий, то і гранична вартість одної і тієї ж інформації буде різною.

Варто зазначити, що і сама інформація несе в собі ряд якісних розходжень, часто вона має неоднозначний характер для ухвалення рішень. Ця неоднозначність полягає в тому, що одних даних, що відбивають об'єктивно існуючі факти, для ухвалення рішення може бути замало, а потрібна ще їхня відповідна інтерпретація, тобто створення і коректування моделі поводження організації і її навколишнього середовища відповідно до цих даних. Без такої моделі план дій організації скласти неможливо. Щоб така інтерпретація відбивала реальний стан справ і була корисною для практичного прийняття рішень, необхідна ще і додаткова інформація для зниження рівня початкової невизначеності. Придбання додаткової інформації призводить, як правило, до серйозних витрат. Причому, заздалегідь дуже рідко відомо, наскільки прибуток, отриманий від залучення цієї інформації, окупить витрати, пов'язані з її одержанням. Якщо розвивати цей логічний ланцюжок далі, тоді побачимо, що для максимального зменшення непевності при прийнятті рішень буде потрібна безконечна кількість інформації. Таким чином, можна зробити висновок, що потреби керівництва будь-якої організації в інформації практично не обмежені. Проте існує й інформація, застосування якої в бізнесі дозволяє чітко визначити суму додаткового прибутку, що було проілюстровано в наведеному раніше прикладі зі складуванням. Там можна було обчислити величину економічного ефекту і вартість витрат на інформацію.

Отже, із сказаного можна зробити такий висновок: підхід до визначення вартості інформації для управління організацією неможливо чітко обгрунтувати із погляду оцінки можливого прибутку або економії від її використання. Лише в дуже невеликому числі випадків можна лише орієнтовно обчислити розмір такого прибутку або економії.

4.