Однією з найважливіших складових частин сучасної економічної теорії є мікроекономіка, яка вивчає господарську діяльність різних еко­номічних суб’єктів (їх поведінку в економіці) і механізм досягнення мети.

До економічних суб’єктів відносять споживачів і виробників, ро­бітників, землевласників, вкладників капіталів тощо, фактично будь- яких індивідів, які відіграють певну роль у функціонуванні економіки.

Економічні суб’єкти в мікроекономіці поділяються за видами цілей і мети їх досягнення на споживачів (домашні господарства) і виробників (фірми). Мета споживача — максимально задовольнити свої потреби, мета виробника — максимізувати прибутки.

Вперше мікроекономіка була започаткована в працях економіч­ної класичної школи (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей, Дж. Міль та ін.). Становлення ж мікроекономіки як науки пов’язано з розвитком неокласичного напряму (праці Г. Госсена, К. Менгера, А. Маршал­ла, Л. Вальраса, В. Парето).

Узгодження господарських цілей економічних суб’єктів відбу­вається за допомогою формування системи рівноважних цін. Таким чином, мікроекономіка відображає логіку ринкового ціноутворен­ня. Тому можна сказати, що предметом мікроекономіки є механізм ринкового ціноутворення (ринковий механізм).

У вивченні мікроекономіки поряд з понятійним змістом предме­та широко використовуються математичні методи аналізу і графіч­не подання економічних явищ, що дозволяє органічно поєднувати глибину і доступність матеріалу, який вивчається.