6.3. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У НІМЕЦЬКІЙ МОДЕЛІ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ

Попередній матеріал теми дає можливість у концептуальному аспекті зробити узагальнення, що німецька модель соціального ринкового господарства, поряд з уже відміченими характерними положеннями, зорієнтована також на постійне посилення соці­альної відповідальності суб’єктів господарювання.

Так, цей погляд поділяється прихильниками різних моделей соціальної ринкової економіки, хоча і не всюди. Зокрема, у CIlIA до останнього часу домінує інший підхід. Суть його зводиться до того, що суспільна відповідальність бізнесу полягає у збільшенні своїх прибутків. Уже не одне десятиліття «блукає» в економічній літературі вислів американського top-менеджера: «Те, що вигідно компанії «Дженерал Моторе», вигідно і суспільству!» Зрозуміло, що трактувати з позиції соціальної економіки цю тезу як кредо для бізнесмена буде не зовсім коректно, оскільки тут абсолю­тизується роль ринку у визначенні соціально-економічної раціо­нальності підприємництва. Більш концептуально в даному аспек­ті звучить один із принципів для діяльності підприємців, сфор­мульованих генієм японського бізнесу Коносуке Мацусітою: «Не забувай себе запитувати, на кого ти працюєш. Відповідь може бути лише одна — на суспільство!»

Взагалі, в американській літературі часто, коли йдеться про соціальну ринкову економіку, яка називається ще «змішаною», мається на увазі, як писав П. Самуельсон, шо це — «система вільного підприємництва, економічний контроль у якій здійсню­ється з боку як держави, так і приватних інститутів» [7, с.

У руслі системної характеристики німецької моделі економіки суспільна відповідальність бізнесу — це добровільне зобов’я­зання працювати для поліпшення стану життєдіяльності людей і довкілля. Мова йде про те, що підприємець чи підприємство не повинні ставити економічний інтерес више безпеки і здоров’я людей та збереження довкілля^[4]. Така відповідальність часто ви­ходить за межі нормативних і договірних зобов’язань, яких ма­ють дотримуватись суб’єкти господарювання за умов ринкової економіки та функціонуючого правового порядку.

Концепція суспільної відповідальності у даній країні стосу­ється як великого, так і малого бізнесу При цьому вона не зво­диться лише до збільшення обсягів соціальних програм чи реаль­них доходів, що постійно у себе постулюють, але не виконують українські квазі-політики. У німецькому варіанті вона спирається на морально-етичні принципи, в тому числі і протестантської етики, згідно з якими в сучасній ринковій економіці ситуація, коли підприємці просто формально діють у рамках закону, вже виявляється недостатню. Конче необхідно, щоб їхня діяльність мала також моральну легітимізацію і суспільне визнання.

Модель функціонування сучасної німецької економіки врахо­вує багато чинників, які посилюють соціальну відповідальність національного бізнесу. Найсуттєвіші з них такі:

— нові проблеми в очікуваннях населення, в тому числі про­дуцентів і споживачів, інвесторів та державних органів за умов постіндустріального суспільства і глобалізації;

— посилення ролі суспільних (соціальних) критеріїв під час прийняття господарських рішень, і особливо інноваційно-інвес­тиційних, які визначають перспективні тенденції соціалізації економічного розвитку,

— масове занепокоєння станом навколишнього середовища та перспективами сталого розвитку національної економіки;

— суттєва прозорість економічної діяльності та її результатів на підприємствах, завдяки використанню сучасних інформацій­них та комунікаційних технологій.

За таких умов, з точки зору суб’єкта господарювання, «добро­вільну» суспільну діяльність правомірно розглядати як інвести­цію в майбутнє, котра в кінцевому підсумку працює на підви­щення її ефективності, а разом з тим, і в перспективі. Отже, суспільну відповідальність бізнесу не слід трактувати як одно- моментний акт чи процес. Ця відповідальність поширюється та- кож і на характер продукції і послуг, які пропонують суб’єкти гос­подарювання споживачам. Зрозуміло, що товари і послуги мають бути якісними й екологічно безпечними. Всі ми навіть на побу­товому рівні відчуваємо різницю між якісними параметрами німецьких товарів і, наприклад, турецьким чи китайським шир­вжитком.

Прояви відчуття суспільної відповідальності в системі соці­ального ринкового господарства взагалі — це специфічний його «чинник успіху» як на національному, так і міжнародному рів­нях. Одночасно це стосується підвищення конкурентоспромож­ності та забезпечення сталого розвитку національної економіки, що досить ефективно демонструє її німецька модель. Таким чи­ном, з погляду даної моделі економіки важливо творчо поширю­ватися позитивну практику її функціонування та характерні «ре­цепти успіху» і на наші українські реалії.

У плані подальшої системної характеристики німецької моде­лі господарювання ще раз зауважимо, що її теоретики-фундатори і практики прагнули конструктивно поєднати принципи ринкової свободи з принципами соціальної рівності та відповідальності. Так, один з ідеологів-практиків, Людвіг Ерхард (колишній канц­лер ФНР), вважав, що глобальні цілі, тобто такі, які поєднуються з наявною економічною системою (моделлю), лише тоді можуть бути повністю досягнуті, коли одночасно з високою продуктив­ністю праці та ефективністю виробництва знижуються ціни і на цій основі зростає реальна зарплата. Отже, загальний ланцюг та­кого макрогосподарювання — це такі ланки: ефективність ви­робництва «породжує» суто економічний добробут, а останній доповнюється соціальними цінностями, багато з яких не є рин­ковими, оскільки не купуються.

Наступний ідеолог і практик реалізації даної моделі Віллі Брандт (канцлер ФРН у 1970-х рр., соціал-демократ) підкреслю­вав, що соціальну державу як інституціонального гаранта гідної життєдіяльності національного соціуму потрібно захищати всіма силами і не допускати, щоб її робили зневажуваною й намагалися демонтувати її правові засади. На жаль, останні ситуації ми має­мо перманентно в Україні через непрофесіоналізм і моральну де- градованість наших політиків, для яких, за висловом Олександра Papa (німецький експерт-політолог, котрий був радником і в на­ших владних структурах), дві дороги: або в тюрму, або у владу! Зрозуміло, що вони вибирають останню і з великими вкраденими у нас грошима лізуть туди, згідно з народним прислів’ям; «як сліпі телята в рів». А що їм ще робити? Не іти ж у гацапарку, хо­ча вона за ними і «плаче».

Про те, що це не такий уже ефемерний для них шлях, свідчать і їхні обопільні систематичні «потішні заяви» та звинувачення одне одного у зраді національних інтересів, масштабній корупції та крадіжках, «службових злочинах» і «кримінальних намірах» позбавити життя своїх опонентів та інша «політикумівська пара­ноя». Усе, як у відомій пісні: «адресованная другу, ходит песенка по кругу» від самозваного партійного блоку до блоку, чи від пар­тії до партії, які навіть за формальними ознаками такими не є, оскільки не мають чітких ні програм, ні ясних ідеологій та цілей. Про скомпрометовану владу у свій час влучно сказав видатний український поет шістдесятник Василь Симоненко: «їх би за гра­ти, їх би до суду, // їх би до карцеру за розбій, І! Доказів мало? Доказами будуть. // Лантухи втрачених мрій та надій!»

Реальна політико-економічна ситуація ставить питання про незвичайність нашої держави, яка існує з 1991 року. Тут специ­фіка полягає в тому, що наша нинішня влада взагалі неспромож­на визначити природу, характер і правила функціонування «ке­рованої» нею країни. Вона перманентно нав’язує суспільству лише свої власні проблеми: як залишитись при владі. При цьому за умов рукотворного нею ж хаосу ідей, векторів, заяв щодо май­бутнього розвитку країни захищає свої інтереси. Однак там, де не працюють Основний Закон і право, а відповідно і всі гілки влади, держава нормально функціонувати не може. Без моралі права та соціальних цінностей і відповідальності немає й економіки та держави, а відтак, і свідомого народу — оскільки це просто на­товп, майданне зборище.

У німецькій економічній моделі, де розширення соціальної відповідальності бізнесу поєднується (і погоджується) з форму­ванням спеціальної соціальної інфраструктури, що пом’якшує традиційні негаразди ринку і капіталу, які у нас так запамороч­ливо ідеалізують свої ідеологи-приспішники кримінально-ко- румпованої олігархічної мафії. У цій моделі вказана інфраструк­тура включає багаторівневі інституціональні структури суб’єк­тів соціальної політики (держави, підприємств, громадських і партійних організацій, домогосподарств тощо). Водночас дер­жава безпосередньо не визначає економічних цілей, які перебу­вають на MiKpopiвні індивідуальних ринкових рішень, а формує надійні правові та соціальні додаткові умови для реалізації еко­номічної ініціативи, шо фокусується і в макроекономічних ре­зультатах

Тут найважливіше завдання держави — це забезпечення ба­лансу між ринковою ефективністю і соціальною справедливістю. Функції і роль держави як джерела та захисника правових норм, які регулюють господарську діяльність і конкурентні умови, пе­ребувають у межах західної економічної традиції. Водночас трак­тування держави в німецькій моделі відрізняється від розуміння її ролі в інших ринкових моделях, де передбачається активніше втручання держави в економіку. У даній моделі поєднується ме­ханізм ринку з високим ступенем державного втручання, для якого характерне, про що вже йшлося, таке:

— індивідуальна економічна свобода як умова функціонуван­ня ринку і децентралізованого прийняття рішень у поєднанні з активними державними діями щодо захисту і підтримки конку­ренції;

— стимулювання технологічних і організаційних інновацій;

— проведення структурної політики та антициклічне регулю­вання;

— відносна соціальна рівність — ринковий розподіл доходів з поєднанням активної, цілісної соціальної політики.

Вказані вище характерні риси німецької моделі — похідні від загальних принципів будь-якої соціальної ринкової економіки, висхідним з яких є органічне поєднання ринку та держави. Таким чином, констатуючим елементом соціальної ринкової моделі економіки є соціальна держава. У цьому аспекті німецьке «соці­альне ринкове господарство» має чимало спільного з іншими на­ціональними соціальними ринковими економіками — шведсь­кою, японською, американською тощо, тобто його правомірно розглядати як одну з моделей соціальної ринкової економіки.

Характерно, що практичне здійснення німецької моделі — це не лише реалізація ідей соціал-демократії, як інколи на цьому ак­центують. Адже не було і немає принципових відмінностей, якщо не брати до уваги конкретно-історичні обставини, і між політи­кою урядів (християнсько-демократичних чи соціал-демократич- них) К. Аденауера, В. Брандта та Г. Колля, а потім Г. Шредера та А. Меркель у тому числі, хто з них більше зробив для соціалізації економіки Німеччини. Досвід коаліції (уряд А. Меркель), в яку увійшли і християнські партії і соціал-демократи — характерне підтвердження тому, що соціалізація економіки не лише реаліза­ція ідеології соціал-демократизму Заперечення цього було б як методологічною, так і політичною помилкою. Взагалі соціальний вектор розвитку сучасної економіки — це реалізація класичних принципів і консерватизму, і лібералізму, і соціал-демократії та християнської демократії тошо. Усе це також накладає свою спе­цифіку на особливості моделі національної економіки, однак не змінює сучі цього вектору, адже логіка соціалізації і логіка світо­вого цивілізаційного розвитку за своїм змістом є однопорядко- вими процесами. Як образно свого часу, зазначив видатний пред­ставник німецької і західної соціал-демократії Віллі Брандт, «соціалізм є лінією обрію (горизонту), яка постійно віддаляється в міру того, як ми наближаємося до неї». «Соціалізм, — зазначав професор Ґетеборзького університету (Швеція) Пер Мансон, — як його розуміють нинішні соціал-демократи — процес, що не має кінця... Соціалізм — це безкінечний шлях, який можна по­стійно покращувати, однак неможливо довести до вершини». З такого погляду соціалізацію економіки і соціалізм правомірно трактувати передусім як інструмент, а не як певний результат со­ціально-економічного розвитку країни.

і Контрольні запитання

І. Еволюція німецької моделі соціального ринкового госпо­дарства.

2 Порівняльна характеристика принципів функціонування еко­номічних моделей «соціального ринкового господарства» та «скандинавського (шведського) соціалізму».

3. Аналітична «проекція» положень моделі «соціального рин­кового господарства» про суспільну відповідальність бізнесу на «можливість-неможливість» їх реалізації в умовах українських реалій.

4. Місце підприємця в «католицькому соціальному вченні» (Петер X. Верхан) та у трактуванні «протестантської етики» (М. Вебер).

5. Внутрішній і зовнішній виміри суспільної відповідальності суб'єктів господарювання, згідно з німецькою моделлю «соці­альної ринкової економіки».

Література

1 Bepxan ∏. X. Предприниматель. Его экономическая функция и общественно-политическая ответственность. — Минск: Дело, 2002. — 420 с.

2. Концепція соціальної ринкової економіки: головні засади, досвід та нові знання. — К.: Фонд Конрада Аденауера. 2001. — 186 с.

3. Ламперт X. Социальная рыночная экономика. Германский путь. — M.: Дело, 1994. — 640 с.

4. Ламперт X., Боссет А. Економічний і соціальний порядок Феде­ративної Республіки Німеччина в рамках Європейського Союзу: 14-тс перероб. вид. — Мюнхен, вид-во 2001. — 326 с.

5. Мюллер-Армак А. Соціальна ринкова економіка. Надруковано в праці. Економічний порядок та економічна політика. Студії та концеп­ції до соціальної ринкової економіки та європейської інтеграції — Фрайбург, 1966. — 220 с.

6. Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. / Общ. ред. Л. И. Цедилина, К. Херманн-Пилата; вступ, сл. О. Р. Ла­циса. — M.: Прогресс, 1995. — 496 с.

7. Самуэльсон П. Экономика: У 2-х т. — М. Экономика. 1992 Т. 1. —

500 с. _{r r}

8. Соціальна ринкова економіка: орієнтир для України / Р. Клапгам, М. Ломанн, О. Олійник та ін.; за ред. Р. Клапгама. — 2-гс вид. — K.: ФАДА; ЛТД, 2006 — 88 с.

9. Сучасні економічні системи: навч. посіб. / За заг. ред. О. Беляева, В. Кириленка. — K.: КНЕУ, 2003. — 204 с.

10. Хайєк Ф. А. Право, законодавство та свобода: нове викладення широких принципів справедливості та політекономії: У 3-х т / Пер. з англ. — K.: Сфера, 1999. — 196 с. (Т. 1: Правила та порядок).

11. Шлехтер O., Штольтеиберг Г. Соціальна ринкова економіка. Основи, лінії розвитку, перспективи. — Фрайбург, 2001. — 247 с.