1. Необхідність та сутність кредитування суб’єктів господарювання.

Діяльність підприємств в сиситемі ринкової економіки не можлива без періодичного використання різноманітних джерел залучення фінансових ресурсів.

При недостатності власного капіталу та відсутності виручки від попередніх реалізацій неможливе ведення фінансово - господарьської діяльності без додаткових вкладень коштів.

Процес виробництва і реалізації готової продукції також вимагає певних грошових витрат. При цьому момент відтоку грошових коштів та їх притоку не збігаються в часі з моментом здійснення продажу та витрат на виробництво.

Надходження грошових коштів може затримуватись через відстрочку реалізації, або зв’язку з існуванням дебіторської заборгованості. Таким чином суб’єкту господарювання, необхідні надходження додаткових грошових коштів для покриття нових платежів.

В економіці відомі два зовнішніх джерела залучення грошових коштів: бюджетні асигнування та кредитування.

Бюджетні асигнування можливі для обмеженого кола суб’єктів господарювання, тому не розглядається як загальний спосіб засіб притоку грошових коштів. Таким чином, кредит справедливо можна вважати єдиним реальним зовнішнім джерелом грошових коштів.

У свою чергу кредитування підприємств поділяється на банківське і небанківське. До небанківського можна віднести:

· комерційне

· лізингове

· державне

· кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних-фінансових інститутів.

У процесі кредитування підприємств насамперед враховується індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів. Взагалі особливості індивідуального обороту коштів підприємства зумовлюються багатьма об’єктивними і суб’єктивними факторами.

До об’єктивних факторів належать:

· галузева належність підприємства;

· характер виробничого процесу;

· сезоність виробництва;

До суб’єктивних факторів належать:

· рівень організації виробництва;

· рівень організації збуту і постачання;

· інші фактори.

Суб’єктими кредитних відносин можуть бути буть-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони одна з них в рамках конкретної угоди називається кредитором, інша- позичальником. Грошові чи товано- матерільні ціності, витрати або виконана робота та надані послуги, що до яких укладається кредитний договір, є об’єктом кредиту.