Організація фінансової роботи суб'єктів підприємництва

Рівень платоспроможності та ліквідності суб'єктів підприємни­цтва, їх фінансовий стан визначаються високою організацією фі­нансової роботи, яка представляє собою способи, форми та методи здійснення управління фінансовими ресурсами суб'єктів підпри­

ємницької діяльності.

• планування - комплекс заходів як по розробці планових зав­дань, так і по втіленню їх у життя;

• прогнозування - розробка на довготермінову перспективу змін фінансового стану об'єкта управління в цілому та його частин. На відміну від планування прогнозування не ставить задачу безпо­середньо реалізувати розроблені прогнози, які представляють со­бою передбачення відповідних змін;

• організацію - об'єднання людей, які разом реалізують фінан­сову програму на основі певних правил та процедур;

• регулювання - поточні заходи, що представляють собою вплив на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості фінансової системи у випадку виникнення відхилень від заданих параметрів;

• координацію - узгодженість роботи усіх ланок системи управ­ління, апарату управління та окремих спеціалістів;

• стимулювання - наміри робітників фінансової служби у заці­кавленості в результатах своєї праці;

• контроль - перевірка організації фінансової роботи, виконан­ня фінансових планів, дотримання напрямків виконання поставле­них цілей тощо.

Фінансова робота може здійснюватись шляхом виділення окре­мої фінансової служби або без її виокремлення в організаційні структурі суб'єктів підприємництва, делегуванням функцій фінан­сової служби окремим посадовим особам або відділам (до прикла­ду, відповідно, головний бухгалтер або бухгалтерія).

З метою сприяння вирішенню поставлених завдань суб'єкта під­приємництва у належний термін і на належному організаційному рівні, фінансова служба повинна мати чітко визначені цілі, що, в свою чергу, мають бути сформовані і закріплені внутрішніми до­кументами і доведені до персоналу.

Завданнями фінансової служби підприємства є:

• фінансування витрат на виробництво, капітальних вкладень і інших витрат;

• виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками, засновниками;

• пошуки шляхів збільшення грошових надходжень;

• забезпечення збереження і оборотності оборотних засобів;

• контроль за ефективністю використання основних фондів;

• організація і вдосконалення форм грошових розрахунків. Функції фінансової служби підприємства:

• фінансово-кредитне планування;

• розрахунки з робітниками і службовцями, бюджетом, банка­ми, постачальниками і підрядними організаціями.

Місце фінансових служб у структурі суб'єкта підприємництва та їх функціональні компетенції залежать від типу та моделі органі­заційної структури (сукупність виробничих ланок і впорядкованих потоків ресурсів у виробничій системі, а також органів управління та їх певний взаємозв'язок, які забезпечують досягнення стратегіч­них цілей підприємницької структури, яка запроваджена у суб'єкта підприємництва.

Лінійна структура широко використовується в сучасних умовах, але потребує використання сучасних методів організації роботи під­приємства в цілому.

Функціональна структура управління ґрунтується на принципі спеціалізації організаційних і управлінських структур за функціо­нальною ознакою. Функціональну структуру доцільно використову­вати за великої кількості спеціалізованих робіт в організації.

На практиці лінійні та функціональні організаційні структури мають місце досить рідко, частіше всього організаційна структура підприємства є лінійно-функціональною.

Лінійно-функціональна організаційна структура складається з лінійних підрозділів, які виконують в організації основну роботу, та обслуговуючих спеціалізованих функціональних підрозділів.

У такій структурі лінійні ланки приймають рішення, а функціо­нальні підрозділи здійснюють інформування та консультування лі­нійного керівництва при підготовці різних рішень, заходів, планів для прийняття управлінських рішень.

Заходами щодо підвищення ефективності лінійно-функціональної структури підприємства є: поділ функцій, повноважень та відпо­відальності лінійних та функціональних керівників; застосування

процесного підходу; впровадження системи бюджетування та мо­тивації; підсилення керівництва, підвищення кваліфікації, чітка ре­гламентація.

Лінійно-штабна організаційна структура складається з лінійної структури і спеціалізованого підрозділу — штабу, який здійснює тактичне і стратегічне планування діяльності організації, виконує аналіз інформації, готує за нею аналітичні звіти та огляди.

Дивізіональна організаційна структура - структура управління підприємством, в якій управління побудоване на принципах виді­лення в окремі підрозділи функцій (продуктів, процесів). Поява та­ких структур пов'язана зі зростанням підприємств, ускладненням технологічних процесів, суттєвими змінами зовнішнього економіч­ного середовища.

Основний принцип побудови дивізіональної структури полягає у відділенні стратегічних цілей від вирішення оперативних завдань. У дивізіональній структурі цей принцип втілено в делегування зна­чної кількості повноважень топ-менеджерам, які очолюють ці на­прямки, залишаючи за керівництвом підприємства основні страте­гічні функції: НДКР, стратегічне планування, інвестиційну політи­ку, управління фінансами.

Проектна організаційна структура - це тимчасова структура, яка створюється для вирішення конкретного завдання. Під час її орга­нізації формується команда спеціалістів для реалізації конкретного проекту. Після завершення проекту команда виконавців розпуска­ється. Такого роду організаційна структура використовується для реалізації великих проектів.

Найбільш широко відомий варіант проектної організації - мат­рична організація.

У матричній організації члени проектної групи підпорядкову­ються керівнику проекту, і безпосереднім керівникам своїх відді­лів.

Керівник проекту в матричній організації відповідає в цілому за інтеграцію всіх видів діяльності і ресурсів, які належать до цього

проекту. Керівники функціональних відділів делегують керівникам проекту деякі з своїх обов'язків, приймають рішення про місце і якість виконання робіт і контролюють хід вирішення завдань. Осно­вною перевагою матричної організаційної структури є високий по­тенціал адаптації до змін навколишнього середовища.

Сучасний розвиток організаційних структур характеризуєть­ся широким делегуванням повноважень структурним підрозділам нижчого рівня та заміною адміністративних методів управління економічними методами.

В основі багатовимірної організаційної структури лежить ідея технології управління за допомогою бізнес-одиниць. Така система в основному базується на дивізіональному принципі управління зі створенням ефективної фінансової структури підприємства з мак­симальним використанням системи бюджетування для підвищення рентабельності діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому.

Фінансова структура поділяє організацію не за функціями, а за центрами фінансового рахунку. Це дозволяє контролювати джерела виникнення доходів та витрат і максимально визначити фінансовий стан організації.

Узагальнено переваги та недоліки розглянутих організаційних структур наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Переваги та недоліки організаційних структур

ПроДовження табл. 1.1

Продовження табл. 1.1

МАТРИЧНА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

Краща орієнтація на проектні

(програмні) цілі - Можливість при­йняття керівником проекту швидких креативних рішень - Більш гнучке та ефективне використання персо­налу організації, спеціальних знань і компетентності співробітників - Відносна автономність проектних груп сприяє розвитку у працівників навичок прийняття рішень, управ­лінської культури, професійних навичок - Призначається один керівник - «хазяїн» процесу, який відповідає за всі питання, які стосу­ються проекту — Зменшується час реакції на проблеми, оскільки ство­рено горизонтальні комунікації і єдиний центр прийняття рішень

Боротьба за владу між керівниками функціональних і проектних підроз­ділів - Переваги кар'єрного зростан­ня у співробітників проектного напрямку перед функціональним - Можливість порушення правил та стандартів у проектній групі - Висо­кі вимоги до кваліфікації всіх членів проектних груп - Необхідність по­стійного контролю керівника орга­нізації за співвідношенням поділу ресурсів - Труднощі, пов'язані зі вста­новленням чіткої відповідальності за роботу за завданням проекту і роботу за завданням підрозділу

Проведений аналіз організаційних структур, їх переваг та не­доліків, а також умов і факторів їх утворення створює необхідну базу для прийняття рішень щодо вибору тієї чи іншої форми. За результатами такого аналізу запропонована матриця відповідності (табл. 1.2), яка відображає можливу та найбільш раціональну від­повідність форми організаційної структури для різних типів під­приємств.

Таблиця 1.2

Матриця відповідності «тип організації - тип організаційної структури»

Отже, організаційна структура фінансових служб та їх місце в ієрархії суб'єкта підприємництва значною мірою залежать від фор­ми організації бізнесу, галузі та обсягів діяльності господарювання.

Для підприємств малого бізнесу, як правило, характерною є цен­тралізація всіх управлінських функцій, у т. ч. і функції управління фінансами на рівні керівника підприємства, який досить часто є і його власником (або співвласником) або бухгалтера. У цьому ви­падку бухгалтер виконує і низку функцій фінансового менеджера (прогнозування, планування, аналіз, контроль тощо).

На середніх за величиною підприємствах відповідальність за управління фінансами, як правило, покладається на фінансового менеджера. Принципові рішення щодо управління фінансами на та­ких підприємствах приймаються за узгодженістю між фінансовим менеджером, головним бухгалтером і директором. На великих під­приємствах фінансова служба має приблизно таку ж структуру, як і на середніх, однак розподіл праці на них глибший, тому формують ще підрозділи фінансового відділу. Можуть формувати цілу гру­пу фінансових менеджерів, за кожним з яких закріплюють певний напрям фінансової роботи і визначають його конкретні обов'язки.

Отже, фінансова служба на підприємстві є складовою його орга­нізаційної структури. Функціонування фінансової служби у межах прийнятої на підприємстві структури сприяє забезпеченню висо­коефективної діяльності не лише окремих структурних підрозділів, але й в цілому суб'єкта підприємництва. До функціонування фінан­сової служби висувають вимоги власники бізнесу, інвестори, органи нормативно-правового регулювання, постачальники і замовники. В зв'язку з цим, цей структурний підрозділ підприємства має бути ор­ганізований відповідно до стратегії суб'єкта підприємництва та від­повідати ринковим умовам господарювання.