Поняття, структура та розробка системи бюджетів суб' єктів підприємництва

З метою організації бюджетного планування діяльності окре­мих структурних підрозділів та підприємства в цілому доцільним є запровадження наскрізної системи бюджетів, яка дозволяє вста­новити жорсткий бюджетний контроль за надходженням і витра­чанням коштів, створити реальні умови для здійснення ефективної фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємництва.

Однією з найважливіших умов забезпечення ефективної діяль­ності суб'єкта підприємництва на ринку є розроблення системи бюджетів, на основі яких можна попередньо визначити й зістави­ти майбутні витрати і прибутки підприємства, узгодити діяльність структурних підрозділів підприємства, вибрати оптимальні варіан­ти використання його ресурсів для досягнення стратегічної мети економічного розвитку підприємства й оцінити ефективність при­йняття операційних та інвестиційних управлінських рішень.

Система бюджетів має бути зорієнтована на планування фінан­сових результатів, з одного боку, та ліквідності суб'єкта підприєм­ництва - з іншого. Впровадження комплексної системи бюджету-

вання на підприємстві дозволяє:

• консолідувати зусилля підрозділів і служб підприємства в до­сягненні поставлених цілей;

• узгодити в цілісну систему операційні, інвестиційні і фінан­сові плани;

• розробляти варіанти бюджетів і вибрати найкращий з можли­вих варіант розвитку підприємства;

• забезпечувати практичне керування зниженням витрат по центрах відповідальності і підприємству в цілому;

• визначати ефективні шляхи збільшення прибутку і рентабель­ності;

у цілому підвищити якість поточного і стратегічного планування на підприємстві узгодженням витрат та джерел ресурсів.

Система бюджетів суб'єкта підприємництва складається із зве­деного (генерального або головного) бюджету та часткових (функ­ціональних) бюджетів, які інтегровані у зведений бюджет. Часткові бюджети поділяються на основні та допоміжні.

Зведений (генеральний або головний) бюджет - це комплексний план діяльності підприємства, показники якого поєднують планові показ­ники маркетингової, виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності.

До комплексу основних часткових бюджетів відносяться:

1) операційний бюджет, який представляє собою систему бю­джетів, що характеризує доходи і витрати за операціями або окреми­ми функціями суб'єкта підприємництва. Операційний бюджет включає:

• бюджет продажу (реалізації), в якому відображається прогноз збуту за видами продукції в натуральному і вартісному виразах. Цей бюджет являє собою прогноз майбутніх доходів і є основою для всіх інших бюджетів. Прогноз кількості реалізованої продукції (робіт та послуг) кожного виду, а також цін на них розробляється відділом маркетингу суб'єкта підприємництва. Обсяг реалізації залежить як від попиту на продукцію (роботи, послуги), так і від виробничої по­тужності суб'єкта підприємництва, його капіталізації;

• бюджет виробництва (виробнича програма) і бюджет перехід­них запасів формуються тільки в кількісних показниках і входять до сфери відповідальності керівника виробництва. Метою програми є забезпечення обсягу виробництва, достатнього для задоволення по­питу покупців і створення економного рівня запасів.

Перехідні запаси включають запаси готової і незавершеної про­дукції.

Необхідний запас готової продукції розраховується за формулою:

ГПКі = (Рі х ЗІ) : Т, (15.1)

де ГП_КІ - запас готової продукції І-Ш виду на кінець періоду;

Рі - обсяг реалізації продукції і-го виду в майбутньому періоді;

Зі - середній термін зберігання і-го виду готової продукції на складі (у днях);

Т - тривалість майбутнього періоду (у днях).

Запас незавершеної продукції визначають аналогічно запасам готової продукції з тією різницею, що замість терміну зберігання враховують тривалість виробничого циклу:

НЗПкі = Ві х ТВЦі х Кг, (15.2)

де НЗПкі - запас незавершеної продукції і-го виду на кінець пе­

ріоду;

Ві - обсяг випуску і-го виду продукції на майбутній період;

ТВЦі - тривалість виробничого циклу і-го виду продукції (у днях);

Кг - коефіцієнт готовності незавершеного виробництва

У бюджеті виробництва визначається кількість продукції, яку передбачається виготовити виходячи з наміченого обсягу продажу і потреби в запасах готової продукції.

ТПі = РПі + ГПкі - ГПпі, (15.3)

де ТПі - обсяг товарної продукції і-го виду, який треба виготови­

ти у плановому періоді;

РПі - передбачуваний обсяг реалізації і-го виду продукції;

ГПпі - запаси готової продукції і-го виду на початок періоду;

• бюджет витрат (за видами витрат: матеріальних, трудових, за- гальновиробничих, адміністративних, витрат на збут тощо):

а) бюджет потреби у матеріалах, який призначений для визна­чення кількості матеріалів, необхідних для виробництва запланова­ного обсягу продукції і кількості матеріалів, що необхідно закупити впродовж запланованого періоду. Його складають у натуральному і вартісному виразах.

Більша частина затрат на матеріали є змінними, а тому потребу в матеріалах у натуральному виразі (М) можна розрахувати за на­ступною формулою:

М = Н х В + Мк, (15.4)

де Н - норма витрачання на одиницю продукції;

В - обсяг виробництва;

Мк - запас матеріалів на кінець періоду.

Однак, є матеріали, використання яких залежить не від обсягу випуску, а від тривалості планового періоду (Т), наприклад, допо­міжні матеріали, каталізатори та інші. Для розрахунку потреби у таких матеріалах використовують формулу:

М = Н х Т. (15.5)

Обсяг закупівель (Оз) дорівнює різниці між потребою в матері­алах (М) і запасом, який знаходиться на підприємстві до початку планового періоду (Мп):

Оз = М-Мп. (15.6)

Вартість закупівель (Вз) визначається за формулою:

Вз = Оз х Ц, (15.7)

де Оз - обсяг закупівель (у натуральному виразі);

Ц - ціна одиниці ресурсу.

Виходячи із стандартного розміру партії, періодичності закупі­вель і середнього строку оплати, складається графік оплати креди­торської заборгованості перед постачальниками матеріалів (це важ­ливо для прогнозування грошових потоків і складання фінансового плану);

б) бюджет прямих затрат на оплату праці складається на базі виробничої програми. Для визначення планових затрат на оплату праці, очікуваний обсяг виробництва кожного виду продукції по­множують на трудомісткість одиниці продукції, а відтак отриману трудомісткість випуску помножують на вартість 1 людино-години, тобто середню тарифну ставку.

в) бюджет загальновиробничих витрат включає планування це­хових витрат і витрат па експлуатацію машин і устаткування. Ці за­трати можуть бути як змінними, так і постійними. Загальна сума цих витрат у бюджеті залежатиме від динаміки витрат за окремими статтями стосовно прогнозованого рівня виробництва;

г) бюджет цехової собівартості продукції зводить в єдине ціле

затрати на матеріали, зарплату, організацію і підготовку територій та цехів з урахуванням зміни запасів незавершеного виробництва. Структура бюджету цехової собівартості продукції залежить від методу керівного звіту з собівартості, запровадженого на підприєм­стві, а також від того, чи включаються постійні затрати в собівар­тість продукції. У будь-якому разі необхідно зберегти поділ затрат па постійні та змінні, причому змінні затрати необхідно показувати окремо для кожного виду продукції.

д) бюджет комерційних витрат включає затрати поточного харак­теру, пов'язані з реалізацією продукції, маркетинговою діяльністю. Ці затрати необхідно ділити на постійні й змінні.

е) бюджет загальногосподарських витрат складається за тим же принципом, що й бюджет загальновиробничих витрат;

• бюджет прибутків і збитків - це прогноз звіту про прибутки і збитки, який акумулює в собі інформацію з усіх інших бюджетів і дозволяє проаналізувати, який прибуток підприємство отримає в плановому періоді. На основі бюджету прибутків і збитків прово­дять аналіз і роблять висновки про оптимальність представленої системи бюджетів і необхідності коригувань;

2) фінансові бюджети, розробка яких дозволяє суб'єкту під­приємництва: вести облік руху грошових коштів у розрізі центрів фінансової відповідальності, а не тільки по підприємству в ціло­му; оперативно контролювати грошові потоки в розрахунковому періоді; використовувати інформацію про рух грошових коштів для управління активами і пасивами; аналізувати вплив прибутку на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства (при ви­користанні непрямого методу для розрахунку грошових потоків); вживати оперативні заходи по усуненню недоліків у фінансово- господарській діяльності. Ці бюджети призначені для управління фінансами суб'єкта підприємництва, оцінки фінансового стану біз­несу для виконання всіх управлінських завдань і включають:

• бюджет руху грошових коштів - це план руху коштів на по­точних рахунках і у касі суб'єкта підприємництва, що відбиває всі прогнозовані надходження і витрати коштів у результаті звичайної діяльності. Він свідчить про передбачувані умовами договорів над­ходження передоплати за продукцію, що поставляється, затримку надходжень за відвантажену раніше продукцію - дебіторську за-

боргованість, використання негрошових форм платіжних доку­ментів - фінансових сурогатів (заліків, казначейських зобов'язань, векселів, тощо). Метою складання бюджету руху грошових коштів є забезпечення достатності грошових коштів на будь-який момент для здійснення операцій за операційною, інвестиційною та фінан­совою діяльностями. Основними призначеннями даного бюджету є: забезпечення стабільної платоспроможності підприємства; аналіз взаємозв'язку отриманого фінансового результату і зміни величини грошових коштів; проведення ефективної політики в сфері залучен­ня позикових грошових коштів; раціональне розміщення вільних грошових коштів; здійснення обліку, аналізу і планування грошо­вих потоків підприємства й центрів фінансового обліку, що їх утво­рюють; виявлення величини та здійснення контролю за динамікою позитивного і негативного сальдо грошових коштів як по підприєм­ству в цілому, так і по кожному центру фінансового обліку;

• капітальний бюджет, який визначає вибір найкращого спо­собу фінансування капітальних вкладень. На базі детальної оцін­ки кожного інвестиційного проекту здійснюють остаточний їхній добір у формований суб'єктом підприємництва портфель реальних інвестицій. Розробка капітального бюджету включає рішення двох основних задач: визначення обсягу і структури капітальних ви­трат у розрізі окремих етапів оперативного (календарного) плану; забезпечення необхідного для відшкодування цих витрат потоку коштів (джерел фінансування інвестицій) у рамках загального об­сягу реальних грошових ресурсів, що виділяються на реалізацію конкретного проекту. У процесі бюджетування капітальних інвес­тицій виділяють наступні етапи: затвердження проекту; схвален­ня техніко-економічних оцінок проекту; розподіл відповідальнос­ті і повноважень по його реалізації; наступний супровід проекту. На практиці капітальний бюджет підприємства часто обмежений. Тому перед його керівництвом постає задача: установити таку ком­бінацію проектів, що у рамках наявних коштів дає найбільший об­сяг чистого грошового потоку. Дана задача зводиться до підбору комбінації проектів, яка максимізує чисту поточну вартість. Потім підбирають сполучення проектів з урахуванням подільності (мож­ливості часткової реалізації чи неподільності) (можливості повного здійснення);

• бюджет по балансовому листу (прогнозний баланс активів і пасивів) є завершальним етапом бюджетування і являє собою зви­чайний бухгалтерський баланс, що постійно складає суб'єкт підпри­ємництва, але в укрупненому вигляді. Він складається з найбільш важливім з позиції фінансового обліку статей. Значення прогнозно­го балансу полягає в тому, що він дозволяє комерційним службам оцінити, як буде виглядати фінансовий стан підприємства після за­кінчення відповідного періоду (кварталу). Прогнозний баланс до­зволяє: установити можливі негативні для підприємства фінансові наслідки рішень, прийнятих на планований період; перевірити пра­вильність складання бюджету руху грошових коштів (у математич­ному аспекті); провести прогнозний аналіз фінансового стану під­приємства на кінець розрахункового періоду (кварталу) на основі розрахунку планових коефіцієнтів платоспроможності і ліквідності з позиції вимог фінансового ринку; структурно виділити майбутні джерела фінансових ресурсів і зобов'язання підприємства.

Допоміжні бюджети не є обов'язковими, їх призначенням є по­глиблення планування динаміки активів та визначення системи об­межень конкретного бізнесу. Головними з допоміжних бюджетів є бюджет капітальних (первісних) витрат та кредитний план.

Розробка системи бюджетування після прийняття рішення про її запровадження передбачає послідовність робіт, які стосуються вдосконалення загальної системи управління суб'єктом підприєм­ництва, а саме:

• по-перше, виділення центрів відповідальності на основі струк- туризації виробничого та комерційного циклу діяльності суб'єкта підприємництва;

• по-друге, опис і паспортизація бізнес-процесів. Під описом бізнес-процесу розуміється визначення переліку операцій, розрядів робіт, умов праці, час операцій, перелік і основні характеристики використовуваних машин і устаткування тощо, тобто всього, що ха­рактеризує кожен процес. Опис бізнес-процесу є обов'язковим для виробничих процесів і процесу реалізації. Опис, зроблений за стан­дартною для галузі формою, являє собою паспорт бізнес-процесу. Паспортизація необхідна для планування по процесних витрат ре­сурсів і є основою створення нормативної бази бюджетування;

• по-третє, створення бюджетного комітету;

• по-четверте, розробка бюджетного регламенту;

• по-п'яте, розробка організаційно-фінансової моделі бюджету- вання;

• по-шосте, автоматизація аналізу виконання бюджету. Систе­ма бюджетування утворюється системою чисельних показників, при зміні одного з яких змінюються інші по ланцюгу виробничих зв'язків. Це пояснює складність розробки обґрунтованого зведеного бюджету та внесення змін у нього, що вирішується автоматизацією розрахунків;

• по-сьоме, створення системи мотивацій виконання бюджетів. Система мотивацій працівників всіх рівнів управління підприєм­ством включає матеріальні та моральні стимули і є індивідуальною для кожного підприємства.

2.