Формування власного капіталу фінансових установ - суб'єктів підприємництва

Комерційний банк - це кредитна установа, що здійснює універ­сальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам всіх галузей народного господар­ства.

Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому За­коном України «Про банки та банківську діяльність» №2121-III від 7 грудня 2000 року. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний коопера­тивні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) ко­оперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку про­тягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхід­ної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Кожний учасник ко­оперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві коо­перативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку належать цен­тралізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими коо-

перативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фі­нансового року розподіляються між учасниками пропорційно роз­міру їх паю.

У процесі створення та функціонування комерційного банку ві­діграє визначальну роль банківський (власний) капітал, хоча за ве­личиною він і становить незначну частину сукупних ресурсів бан­ку. Частка власного капіталу у ресурсах банку сьогодні має бути не нижчою за 10 % тоді як для промислових підприємств це співвідно­шення, як правило, становить 50 % і вище.

Власний капітал банку є тим фундаментом, на якому будується вся споруда банківських операцій.

Головна функція власного капіталу банку - захисна функція, яка передбачає створення певного запасу міцності і, відповідно, зни­ження ризику при проведенні банківських операцій. Оскільки банк працює в основному за допомогою залучених коштів, отже, у нього з'являється відповідальність перед вкладниками. У випадку виник­нення якихось проблем із поверненням розміщених при проведенні

Рис. 5.7. Функції балансового капіталу банку 178

активних операцій коштів, у банку має бути можливість підтримати свою ліквідність, тобто розрахуватися з вкладниками до моменту усунення відповідних труднощів. Банк може залишатися плато­спроможним доти, доки приплив ресурсів перевищує їхній відплив. Тому власний капітал банку визначає ступінь його незалежності від залучених коштів у екстремальній ситуації.

Звідси випливає регулятивна функція власного капіталу банку, яка полягає в принципі адекватності або достатності, - обсяг влас­ного капіталу має відповідати обсягу активів банку з урахуванням ступеня їхнього ризику. Ця функція пов' язана із зацікавленням сус­пільства у підвищенні надійності банківської системи країни. НБУ регламентує діяльність комерційних банків, виходячи з розміру власного капіталу кожного банку.

Оперативна функція власного капіталу банку полягає в авансу­ванні власних коштів на придбання нерухомості, землі, устаткуван­ня, відкриття філій та інші заходи, необхідні для початку роботи банку. Ці витрати особливо важливі при організації банку, оскільки вони дають змогу розгорнути банківські операції і почати залучення коштів клієнтів. Але надалі їхнє значення не знижується. За раху­нок власних коштів банк має можливість фінансувати довгострокові проекти, незалежно від термінів пасивів, створювати різні резерви, а також тримати певний пакет державних боргових зобов'язань.

Таким чином, власний капітал має фундаментальне значення для можливостей банку (рис. 5.8):

• існувати взагалі Ліцензія на здійснення банківських операцій видається національним (центральним) банком тільки при достат­ності власного капіталу;

• здійснювати достатній спектр банківських операцій за но­менклатурою. Видання банкам ліцензії на окремі види банківських операцій (залучення депозитів від фізичних осіб, обслуговування бюджетних рахунків, операції по випуску й обігу цінних паперів, здійснення валютних операцій у повному обсязі тощо)національ- ний (центральний) банк робить, виходячи з розміру власного капі­талу кожного банку;

• здійснювати достатній за обсягом спектр банківських опера­цій. Чим більший власний капітал банку, тим більший обсяг опера­цій він може проводити. Отже, при постійній маржі збільшуються

Рис. 5.8. Значення балансового капіталу для можливостей банку

можливості одержання прибутку. В сучасних умовах маржа має тен­денцію до зниження. Тому для забезпечення достатнього прибутку,

крім усього іншого, необхідний достатній рівень власного капіталу;

• забезпечити стабільність, застрахувати себе і клієнтів від можливих утрат. Більші банки можуть проводити менш ризикові операції з меншою маржею, але з більшим обсягом прибутку. Банки з невеликим капіталом схильні проводити ризикованіші операції з метою збільшення маржі. Таким чином, банки з великим капіталом стабільніші та надійніші. Управління власним капіталом являє со­бою один з найважливіших напрямків стратегії банківського роз­витку. При цьому формування основного капіталу є первинним за­вданням, а формування додаткового капіталу, яке залежить від ре­зультатів діяльності банку, є вторинним завданням.

Власний капітал банку - залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

У капіталі банку розрізняють:

• капітал підписний - величина капіталу, на яку отримано пись­мові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї);

• капітал приписний - сума грошових коштів у вільно конвер­тованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації.

Капітал банку включає (рис. 5.9):

• основний капітал;

• додатковий капітал.

Рис. 5.9. Формуючі складові власного капіталу комерційного банку

Основний капітал банку вважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та має повністю покривати поточні збитки.

Згідно з Інструкцією НБУ «Про регулювання діяльності комер­ційних банків в Україні» № 368 від 28 серпня 2001 року, основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нероз­поділеного прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансо­вій звітності):

• дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

• емісійні різниці;

• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні

• банківських операцій.

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

• відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов' язання;

• призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

• фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеже­ного і негайного їх використання для покриття збитків;

• будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів про­водиться лише через рахунок прибутків та збитків.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з ураху­ванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборго­ваністю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розмі­щеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і не­резидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішен­ням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

• нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

• збитків поточного року.

Додатковий капітал має непостійний характер і його розмір під­дається змінам. Додатковий капітал може включати:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків (крім резервів за виданими банком зобов'язаннями);

в) результат переоцінки основних засобів, що включався до суми регулятивного капіталу банків за станом на 31.12.2010 р.;

г) результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму доходів, нестриманих понад 30 днів з дати їх нарахування (крім доходів за державними цінними паперами та цінними паперами, емітованими НБУ). У цьому разі сума нестриманих нарахованих доходів, що приймається до коригування, зменшується на суму сформованого резерву за простроченими і сумнівними до отриман­ня нарахованими доходами. Якщо прибуток поточного року менше загальної суми корегування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку.

ґ) субординований борг, що враховується до капіталу (суборди- нований капітал);

д) нерозподілений прибуток минулих років;

ж) прибуток звітного року, що очікує затвердження.

Субординований капітал включає кошти, що залучені від юри­дичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капі­тальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п' яти років, а у ви­падку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після по­гашення претензій усіх інших кредиторів.

Сума субординованого боргу, включеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п' яти останніх років дії договору. Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу.

Статутний капітал банку - це сплачений та зареєстрований під­писний капітал, мінімальний розмір якого на день реєстрації банку не може бути менше 75 мільйонів гривень.

НБУ має право встановити для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче 75 млн. грн.

Грошові внески для формування та збільшення статутного капі­талу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях .

Формування та капіталізація банку здійснюються шляхом гро­шових внесків, крім випадків, передбачених Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фі­нансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» протягом строку його дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здій­снюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертова­ній валюті або у гривнях.

Статутний капітал банку не може формуватися з непідтвердже- них джерел.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено. Банк не має права без згоди НБУ зменшувати розмір регу­лятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня.

Власний капітал банку не може бути меншим статутного капіта­лу. Для формування власного капіталу банку забороняється вико­ристовувати бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Банки здійснюють емісію власних акцій та оголошують підпис­ку на паї відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери. Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника.

Наявність збитків у банку не є перешкодою для оголошення під­писки на акції або паї банку та збільшення статутного капіталу бан­ку. Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням НБУ про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод. Банкам не

дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.

Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє НБУ за 15 календарних днів до укладення угод. Націо­нальний банк України має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінан­сового стану банку.

Банк-емітент продає свої акції на первинному ринку безпосеред­ньо або через андеррайтерів. Банку дозволяється виступати посе­редником для купівлі-продажу власних акцій або паїв.

Комерційний банк може мати у власності нерухоме майно за­гальною вартістю не більше ніж 25 відсотків капіталу банку. Це об­меження не поширюється на:

• приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банків­ських функцій;

• майно, яке перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави або на­буте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке май­но має бути відчужено банком протягом одного року з часу набуття права власності на нього.