Переливи ресурсів, або побічні наслідки

Уряди беруть участь не лише у перерозподілі доходів, а й у пе­рерозподілі ресурсів. Необхідність такого перерозподілу обумовлена тим, що конкурентна ринкова система часто спонукає виготовляти продукцію, яка не відповідає суспільним потребам.

Незважаючи на те, що в цілому конкурентна ринкова система забезпечує ефективний розподіл ресурсів, це не означає, що вона не позбавлена і певних негативних наслідків. Справа в тому, що вис­новок про ефективний розподіл грунтується на прихованому припу­щенні, нібито усі вигоди і витрати, пов’язані з виробництвом і спо­живанням кожного продукту, повністю відображаються відповідно у кривих ринкового попиту і пропозиції. Інакше кажучи, робиться при­пущення, що не існує переливів або побічних наслідків, пов’язаних з виробництвом або споживанням товарів чи послуг.

Перелив ресурсів стає можливим, коли деякі вигоди або витра­ти, пов’язані з виробництвом або споживанням товару, переміщують­ся до третьої сторони, яка не є безпосереднім покупцем або продав­цем. Переливи називаються ще побічними наслідками, оскільки вони являють собою вигоди і витрати, що випадають на долю індивіда або групи, які не є учасниками ринкової операції.

Витрати переливу. Витрати переливу виникають тоді, коли вироб­ництво або споживання товару породжує некомпенсовані втрати у будь- якої третьої сторони. Найбільш явні витрати переливу пов’язані із заб­рудненням навколишнього середовища. Забруднення - це витрати, пов’язані із здійсненням потрібної виробничої діяльності. Однак ці витрати мають одну негативну ознаку: вони тягарем падають на лю­дей, які не давали на цю виробничу діяльність своєї згоди. Тобто заб­рудненням називаються витрати, нав’язані іншим без їх згоди.

Суть проблеми забруднення зводиться до того, що економісти називають зовнішніми або побічними наслідками.

Забруднення можуть бути найрізноманітнішими: сажа на підвіконні, яку викидають димові труби найближчих фабрик; нафта, що

Рис. 19. Витрати переливу і надмірне виділення ресурсів забруднює пляжі; шум літаків поблизу аеропортів тощо. Вплив витрат переливу, або побічних витрат, на розподіл ресурсів, зображений на рис. 19. Коли виникають витрати переливу, тобто коли виробники перекладають частину своїх витрат на плечі населення, витрати вироб­ництва знижуються. Іншими словами, крива пропозиції не включає всіх витрат, які тісно пов’язані з виробництвом товару.

Таким чином, крива пропозиції виробника Пр занижує загаль­ний обсяг витрат виробництва, а тому розміщена правіше за криву пропозиції, яка включала б усі витрати Прі. Забруднюючи навколишнє середовище, тобто створюючи витрати переливу, підприємство несе менші витрати виробництва, і його пропозиція відповідає кривій Пр. У результаті, як видно на рис. 19, рівноважний обсяг продукту Обр більший за його оптимальний обсяг Обо. Тобто ресурси надходять у надмірній кількості у виробництво саме цього товару.

Для врегулювання проблеми непропорційного розподілу ресурсів, пов’язаної з витратами переливу, а також для трансформації витрат переливу у внутрішні витрати виробництва уряд має вжити відповідні заходи, які проявляються у законодавчих актах і особливих податках.

Держава покликана прийняти такі закони, які б заборонили або обмежили забруднення. Подібне законодавство змушує потенційних забруднювачів нести видатки, пов’язані з надійним знищенням про­мислових відходів. Наприклад, фірма повинна придбати і встановити устаткування для очищення води, забрудненої під час виробничого процесу. Такі законодавчі акти змушують потенційних порушників - під загрозою судового переслідування - брати на себе всі витрати, по­в’язані з виробництвом.

Уряд може ввести особливий податок, який дорівнює або на­ближений до витрат переливу на одиницю продукції. За допомогою такого податку він намагається покласти на фірму-порушника ті побічні витрати, або витрати переливу, які приватна промисловість прагне зе­кономити. Наприклад, особливий податок, рівний T на одиницю про­дукції на рис. 19, збільшить витрати фірми і змістить її криву пропозиції з Пр до Прі. Як наслідок, рівноважна величина продукту Обр зменшить­ся настільки, що зрівняється з оптимальною величиною продукту Обо, і таким чином надмірне виділення ресурсів на цей продукт буде усунено.

Перелив вигод. Проте переливання може прийняти і форму виго­ди. Виробництво або споживання певних товарів і послуг може також обумовити вигоди переливу, або вигоди, які створені зовнішніми фак­торами, що не вимагають компенсації третій стороні або суспільству в цілому. Наприклад, освіта приносить вигоду індивідуальним спожива­чам, оскільки освічені люди отримують вищі доходи, ніж неосвічені. Але освіта забезпечує великі вигоди і всьому суспільству. Так, економі­ка в цілому виграє від наявності універсальнішої і продуктивнішої ро­бочої сили, з одного боку, і менших затрат на протидію злочинності, на нагляд за дотриманням законів і на благодійні програми - з іншого.

Вирішити проблему непропорційного розподілу ресурсів, по­в’язану з наявністю вигод переливу, можна за допомогою збільшення попиту. Цього можна досягти шляхом забезпечення купівельної спро­можності споживачів, що може бути використана виключно для прид­бання конкретного товару або послуги, з якими пов’язане виникнення вигоди переливу.

Наприклад, у багатьох країнах практикується введення продо­вольчих талонів, призначених для поліпшення раціону харчування сімей з низькими доходами. Ці талони, які видаються урядом таким сім’ям, можуть бути використані лише для придбання харчових продуктів.

Частково задум цієї програми зводиться до того, що поліпшен­ня харчування допоможе дітям із бідних сімей краще вчитися у школі, а дорослим краще виконувати свою роботу. Програма ставить своїм завданням допомогти бідним людям стати продуктивнішими учасни­ками виробничого процесу, що означає вигоду для всього суспільства.

Протилежний підхід реалізується на боці ринкової пропозиції. Замість субсидування споживачів конкретним товаром, держава може вважати зручнішим і в адміністративному плані простішим субсиду­вання виробників. Субсидія - це своєрідний “податок навпаки”; по­датки для виробників це додаткові витрати, тоді як субсидії скорочу­ють ці витрати. Державне субсидування вищої освіти, програми масо­вих профілактичних отеплень, державні лікарні та поліклініки - все це приклади практичного застосування підходу, що розглядається.

Коли вигоди переливу великі, уряд може просто взяти на себе фінансування таких галузей або навіть зробити їх власністю держави і безпосередньо керувати ними.

5.