Регулювання світового фінансового ринку: методологічні аспекти

Потрясіння у світовій економіці, спровоковані фінансовою кризою 2008­2009 рр. і не до кінця ще переборені, з усією очевидністю показали, який вплив на реальний сектор світової економіки має фінансова сфера.

У зв'язку з цим важливо розкрити нові ознаки світового фінансового ринку, запропонувати методологічні підходи до його регулювання.

У Декларації, яка була прийнята «Групою двадцяти» для протидії сві­товій фінансовій кризі, було відзначено, що «...непослідовна й недостатньо скоординована макроекономічна політика й неадекватні структурні рефор­ми привели до нестабільних глобальних макроекономічних результатів» [1, 2]. Здійснення політики «дешевих грошей» сприяло «перегріву» економіки й виникненню надлишкової ліквідності у різних сегментах (ринках неру­хомості, акцій і сировинних товарів), що згодом підштовхнуло до відомого кризового сценарію. Монетарні фактори доповнила відсутність глобально - го регулювання й нагляду.

Незважаючи на колосальні фінансові заходи, здійснені урядами провід­них країн по порятунку економіки (за деякими оцінками, найбільші еконо­міки світу витратили на боротьбу із глобальною кризою 10 трлн дол. або в середньому по 10 тис. дол. на кожного свого громадянина) [3], не вдалося забезпечити її стабільність.

Таким чином, стає очевидним, що назріла необхідність вибудовувати моделі економічної політики та вибирати інструменти її реалізації з ураху­ванням змін у світовій економічній та фінансовій системах.

Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що у більшості країн в передкризовий період проводилась політика сприяння модернізації, насам­перед, фінансової сфери. Завдяки запровадженим стимулам фінансові рин­ки стали продукувати не тільки виробничі інвестиції, які спрямовувалися в реальний сектор економіки, а й у такі ірраціональні форми фінансового капіталу, як деривативи. В результаті саме в цьому сегменті визріли основ­ні фактори ризику.

Надлишкова грошова маса, яка набувала форми полегшеного кредиту­вання, не просто аномалія глобального ринку, але й один з найважливі­ших факторів збільшення непродуктивного попиту на фінансові активи та зростання їхньої вартості. Сучасна практика відшкодування боргів новими зобов’язаннями й широке поширення структурованих фінансових інстру­ментів є прямим наслідком цих процесів. Крім того, фінансова політика фактичного дерегулювання ринків також сприяла розростанню сегменту похідних цінних паперів, незважаючи на небезпеку, що виходила від них.

Очевидно, що еволюція фінансового світу неминуча, але, як показа­ла практика, абсолютно безмежне й неконтрольоване застосування подіб­них продуктів сучасної фінансової системи може поставити цю систему на межу колапсу [4, c.51].

Широке впровадження деривативів радикально змінили капіталістич­ний світ. Сутність цієї зміни полягала в тім, що до готівки й кредитних зобов'язань, які утворювали раніше дворівневу модель капіталістичної еко­номіки, додався третій рівень, який стосовно другого рівня (кредитного) став відіграти таку ж роль, як і самі кредити відігравали стосовно наявних і безготівкових доларів. Причому кожний наступний рівень перевершує по­передній на порядок. Про масштаби подібної «надбудови» можна судити по тому, яких обсягів досяг фінансовий сектор стосовно реального сектора економіки. Так, обсяг ринку інноваційних деривативів складав до початку кризи астрономічну суму — 620 трлн дол., що майже у 10 разів перевищу­вав обсяг світового ВВП [4, с.51].

Все це привело до парадоксального перетворення всієї банківської системи, яке характеризувалося тим, що борги фактично одержали статус готівки міжбанківських розрахунків. У результаті такого агресивного роз­витку ринку похідних фінансових інструментів у світовій банківській сис­темі відбулися структурні зрушення. Ризики, традиційно властиві сектору, кредитні інститути почали списувати зі своїх балансів шляхом створення синтетично скроєних деривативних продуктів. Кредитні ризики стали пе­реходити з банківського сектора до інших учасників інвестиційної діяль­ності. Іншими словами, була порушена звична структура взаємин між кре­дитором і позичальником капіталу, оцінка кредитного ризику поступово стала «випаровуватися» з самої суті процесу надання кредиту.

Таким чином, з інструментів, покликаних зменшувати локальні ризики, де- ривативи перетворилися на один з наймогутніших факторів системного ризику всіх світових фінансів, а валютний ринок — у гігантський тоталізатор. Саме деривативи, пов'язані з американськими іпотечними облігаціями, запустили світову фінансову кризу. Основні види деривативів представлені в таблиці.

Таблиця

Основні види деревативів та їх ознаки [5, c.17; 6, с.13; 8]

Слід зазначити, що в даний час світовий ринок деривативів є практич­но нерегульованим. Законодавчі органи розвинених країн, зокрема США, встановлюють новий порядок контролю над ринком деривативів. Новими законами передбачається забезпечити прозорість ринку похідних інстру­ментів, а також вирішити проблему маніпуляцій на ньому. В Європейсько­му союзі також розроблені документи, що стосується операцій з похідними інструментами. Країни Євросоюзу внесли у свої законодавства положен­ня щодо торгівлі деривативами на позабіржовому ринку, а також штрафні санкції, принаймні, адміністративні штрафи для тих компаній і банків, дії яких не будуть відповідати новим правилам регулювання ринку похідних фінансових інструментів [5, c.20].

Незважаючи певні зусилля, до цього часу ще не вдалося стабілізувати світову фінансову систему, її вразливість у певному сенсі навіть посили­лася. Тому фінансовий світовий порядок, що трансформується, вимагає адекватних підходів до його управління та регулювання.

У загальному вигляді методологія регулювання фінансового ринку по­винна формуватися з урахуванням кінцевих цілей і змісту процесу регулю-

Розділ 7. Результати наукових досліджень функціонування міжнародної економіки вання, його юридичних типів і об'єктів. Серед основних цілей необхідно виділити наступні: захист інтересів учасників ринку; зниження системних ризиків; забезпечення ефективної й прозорої роботи ринку.

Необхідно визначитися, у чиїх інтересах здійснюється побудова ме­ханізму регулювання фінансового ринку, тобто на захист яких категорій учасників орієнтований даний механізм у першу чергу. На фінансових рин­ках розвинених країн, наприклад, на перший план ставляться інтереси при­ватних інвесторів.

Наступним блоком питань, які вимагають якісного методологічного опрацювання, є визначення пріоритетних об'єктів регулювання. У якості таких можуть виступати:

- учасники ринку (емітенти, інвестори, професійні учасники, організа­ції інфраструктури);

- види діяльності (професійні види діяльності, емісійна, інвестиційна тощо);

- види ринкових операцій (посередницькі, спекулятивні, заставні, трастові тощо);

- інструменти («фінансові продукти») [7, с. 60-61].

Аналіз практики розвинених країн дозволяє виділити дві основні моделі побудови організаційно-економічного механізму регулювання: за секторальним (відомчим) принципом, коли регулювання здійснюєть­ся різними органами управління диференційовано по групах фінансо­вих інститутів, і за функціональним (цільовим) принципом, коли функ­ції встановлення норм, контролю, нагляду або захисту прав інвесторів здійснюють різні органи управління.

На сьогоднішній день міжнародний досвід показує, що реформування регуляторної архітектури ринку є критичним для ефективного регулюван­ня фінансового ринку, однак не є абсолютною панацеєю, тому що в значній мірі світова фінансова криза охопила країни з різною регуляторною інфра­структурою ринку.

Проведений аналіз дозволяє зробити наступні узагальнення. Ана­ліз змін у системах регулювання фінансових ринків розвинутих країн у посткризовий період дозволив виявити певні тенденції. Зокрема, зміну національних систем регулювання в організаційному, структурному та функціональному аспектах і насамперед перехід до регулювання за ці­лям та посилення ролі центральних банків; введення вимог до системно значимих міжнародних інститутів, у тому числі по розробці планів дій у випадку надзвичайних ситуацій; жорсткість вимог до діяльності рей- тингових агентств тощо.

Важливим сегментом світової фінансової системи, який динамічно розвивається, є ринок похідних фінансових інструментів — деривативів. Практично кожні півроку на ньому з'являються нові інструменти, що обу-

мовлює його перманентне дослідження. Науковцями аналізуються переду­мови виникнення деривативів, їхні основні види, обґрунтовується необхід­ність правового регулювання. Акцентується увага на тому, що найбільш «небезпечними» для світової економіки є кредитні деривативи, ринок яких практично не регулюється ні державами, ні його суб'єктами. Тому однією з умов стабільного функціонування ринку деривативів є ефективна система його регулювання, яка охоплювала б усіх учасників ринку та забезпечува­ла здійснення ними своєї професійної діяльності відповідно до встановле­них правил.

Примітки

1. Первые уроки кризиса. — [Электронный ресурс]. — Режим доступа. — URL: http://www.imf.org/external/russian/.

2. Саммит G20 в Вашингтоне: заявления, комментарии. — [Электронный ре- сус]. — Режим доступа. — URL://http//ria.ru/trend/g20_summit_comments_1611208/.

3. Рыкова И.А. Модернизация современных экономических инструментов че­рез призму меняющейся роли финансового рынка / И. А. Рыкова // Финансы и кре­дит. — 2011. — №44 (476). — С.47-54.

4. Переосмысление экономики в изменившемся мире // Финансы и развитие. — 2011. — №6.

5. Ишханов А. В., Малахова Т. С. Регулирование рынка деривативов на совре­менном этапе развития мировой финансовой системы / А. В Ишханов, Т. С. Мала­хова // Финансы и кредит. — 2011. — №17(449). — С. 16-22.

6. Левин В. С., Матвеева Т. А. Классификация финансовых инструментов / В.С. Левина, Т. А. Матвеева // Финансы и кредит. — 2011. — №39 (471). — С. 9-14.

7. Котляров М. А., Ломтатидзе О. В. Повышение эффективности регулирова­ния финансового рынка / М. А. Котляров, О. В. Ломтатидзе // Финансы. — 2011 — №1. — С.60-64.

8. Фельдман А. Б. Современный экономический кризис и производные финан­совые инструменты / А. Б. Фельдман // Вопросы экономики. — 2009. — №5. — С.59-68.

7.9.