§ 3. Фінансова безпека фондового ринку

В умовах становлення національного фондового ринку великого значення набуває необхідність безумовного під тримання його фінансової безпеки. При цьому слід наголосити, що безпека фондового ринку безпосередньо пов’язана з бюджетною, борговою та інвестиційною безпекою держави, особливо з огляду на недостатньо контрольований розвиток сегмента державних цінних паперів, а також із фінансовою безпекою численних юридичних і фізичних осіб.

Фінансова безпека фондового ринку — це оптимальний обсяг його капіталізації (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів і держави в цілому.

Оцінюючи безпеку фондового ринку в цілому, треба вести мову про безпеку ринку державних цінних паперів і ринку корпоративних цінних паперів, а також решти його сегментів: ринків акцій, облігацій, векселів, казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів тощо, біржового та позабіржового ринків.

Фондові ринки розвинутих країн характеризуються збільшенням обсягів операцій і значним поширенням нетрадиційних видів фондових цінностей. Дедалі більше проявляється тенденція до оформлення майнових прав у вигляді ціннихпаперів, що дістало назву “сек’юритизація”.

Цінні папери сьогодні випускаються під будь-які активи: платежі по заставних, надходження коштів від невиплаченого кредиту, неоплачені рахунки за електроенергію тощо.

Окрім того, сучасному фондовому ринку притаманне вибухове зростання обігу похідних фінансових інструментів. І, нарешті, набувають поширення більш зручні для індивідуального інвестора акції фінансових посередників — інвестиційні фонди.

Наприклад, за повідомленням міністерства фінансів КНР, у Китаї з 20 лютого до 31 жовтня 1998 р.

У Росїїходять облігації державної ощадної позики (ОДОП), облігації федеральної позики (ОФП) — з високим рівнем дохідності, оскільки їхній власник отримує не лише процентний купонний дохід, а й значну знижку (дисконт) 421

при придбанні цих паперів, облігації державної неринкової позики (ОДНП) тощо.

У Казахстані в 1998 р. випущені МЕОКАМи (аналоги російських ОФП) зі строком обігу три роки, купоннийдохід за якими буде виптачуватися щоквартально , а такождержпапери, в які буде переоформлений борг уряду Казахстану Нацбанку за кредити, надані для погашення дефіциту бюджету в 1996-1997 рр. зі строком їх обігу 10 років, ставка купона — 10% річних.

Нині ведеться робота над випуском державних цінних паперів зі строком обігу не менш як 5 років, що будуть призначені на продаж пенсійним фондам.

Україна ж, нажаль, поки що не має достатньо потужних інструментів ринку цінних паперів, а ті, що є, мають короткий термін обігу, часом дуже високу ДОХІДНІСТЬ і головне — низький рівень безпеки їх обігу.

Навітьбільше, за 1997-1999 рр. в Україні нез’явилосяжодного нового фінансового інструмента. Якщо в Росії для залучення внутрішніх грошових ресурсів використовується сім фондових інструментів, то у нас лише один — ОВДП (не рахуючи спроби випуску облігацій внутрішньої державної ощадної позики).

У світовій практиці відомі такі цінні папери для фізичних осіб, як: облігації цільових, твердопроцентних, процентно-виграшних позик, короткострокові казначейські зобов’язання, золоті сертифікати тощо. Емісія подібних цінних паперів в Україні дасть змогу залучити вільні кошти населення до державного бюджету і тим самим знизити його напруження.

Вадою вітчизняного ринку державних боргових зобов’язань є його орієнтація переважно на короткострокові інструменти запозичення з високим рівнем дохідності. Механізми функціонування цього ринку працюють на засадах сумнозвісних фінансових пірамід.

Водночас, скажімо, американські казначейськідовгострокові облігації розраховані на ЗО років, а їх дохідність на початок січня 1998 р. становила 5,73 %, щоє найнижчою позначкою з моменту їх випуску в 1997 р.

У 1998 р. Росіяпочала розміщувати насвітовихфондовихринкахчерговий транш довгострокових державних єврооблігацій зі строком погашення 7 років. Розглядається питання про введення для них плаваючого курсу, такого, який, наприклад, застосовує Аргентина: перших три роки купонна дохідність підвищена, а потім знижується.

Оскільки нині в державі не вистачає власних коштів не лише для розвитку, а й для утримання наявного господарського комплексу, є необхідність розміщувати місцеві цінні папери як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Але цей процес досі законодавчо не врегульований. Спроба будь-що отримати кошти призводить часом до грубих порушень, ставить під загрозу фінансову безпеку окремих регіонів і держави в цілому.

Еіаприклад, Житомирською обладміністрацією у 1997 р. із порушенням чинного законодавства були авальовані векселі на суму 6,7 млрддол. 422

Згідно з постановою уряду № 143 8 від 22 грудня 1997 року “ Про дії посадових осіб Житомирської облдержадміністрації з надання гарантій іноземним інвесторам і випуску зовнішніх боргових зобов’язань" МЗС було доручено проінформувати судові інстанції Іспанії й міжнародні фінансові установи про невідповідність вексельних та інших боргових зобов’язань, виданих Житомирською обласною держадміністрацією, вимогам законодавства України.

ДКЦПФР, міністерствам фінансів, економіки та юстиції спільно з Нацбанком і Фондом держмайна доручено вивчити необхідність і доцільність розробки проектів відповідних законодавчих актів про повноваження місцевих органів виконавчої влади з надання гарантій іноземним інвесторам і випуску зовнішніх боргових зобов’язань.

З метою зниження ризиків дедалі більше уваги приділяється похідним цінним паперам, які стають стратегічним інструментом хеджування інвестиційних портфелів.

Проект випуску депозитарних сертифікатів розширить доступ на український ринок іноземних інвесторів. Він має ряд переваг порівняно з випус -ком американських депозитарних розписок, потребує менше часу на підготовку й набагато дешевший для компанії-емітента.

Серед факторів, що визначають зростання і глобалізацію фінансових ринків розвинутих країн, — програми приватизації, які здійснюються повсюди. Через це набирають сили місцеві фондові ринки, зростає їх капіталізація, збільшуються обсяги міжнародної торгівлі акціями.

Введення спільної валюти—евро—дало змогу зробити цінні папери різних країн зіставнішимн, створило панєвропейську систему розрахунків, що зумовить появу єдиного ринку цінних паперів, зіставного за величиною з американським, і європейський інвестор зможе придбати фондові цінності, випущені будь-якою з країн.

Державні облігації будуть уніфіковані й стануть досяжнішими для інвесторів з інших країн, цей рннок стане конкурентнішим. Посилення конкуренції призведе до зниження витрат обігу цінних паперів і до підвищення якості обслуговування інвесторів.

Слід розрізняти фінансову безпеку емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, посередників (брокерів), консультантів інвестиційних компаній та фондів, банків, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів. Це дуже важливо, оскільки постійно зростає кількість фінансових посередників, які працюють наринкуцінних паперів. На початок 1999р.,за даними ДКЦПФР, на фондовому ринку України діяли 1600 професійних учасників, серед яких 180 інвестиційних фондів та 142 компанії, 878 торговців, 378 незалежних реєстраторів і 28 зберігачів цінних паперів. А, скажімо, на фондовому ринку Росії сьогодні працює 1500 компаній і 700 комерційних банків.

Певною мірою безпека фондового ринку для покупців визначається наявністю на ньому пайових інвестиційних фондів, які дають змогу невеликим 423

приватним інвесторам дістатися до високодохідного ринку. У нашій країні сьогодні нерозвинуті механізми залучення колективних інвестицій: ані страхові компанії, ані пенсійні фонди не відіграють на фондовому ринку належної їм ролі, а пайові фонди та об’єднані фонди банківського упраатіння (ОФБУ) перебувають у зародковому стані.

У Законі України “ Про цінні папери і фондову біржу” з метою гарантування мінімального рівня фінансової безпеки для учасників ринку регламентується, що дозвіл на здійснення усіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають внесений статутний фонду розмірі не менш як 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, аназдійснення комісійноїдіяльності з цінними паперами—не менш як 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Це, звичайно, аж ніяк недостатньо для поступального розвитку фондового ринку. Отже, необхідно підвищувати цей рівень.

До ліквідності торговців цінними паперами, яка значною мірою визначає стан їхнього фінансової безпеки, ст. 30 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу" ставляться такі вимоги:

1. Вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних у даний момент (відкриті позиції) , не може перевищувати п’ятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.

2. При здійсненні діяльності з випуску цінних паперів, що проводиться одночасно з комерційною або комісійною діяльністю щодо цінних паперів, вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних наданий момент (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.

3. Продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (резерві) торговця цінними паперами, який здійснює діяльність з випуску цінних паперів або комерційну діяльність щодо цінних паперів, атакож вартість відкритих позицій, разом узятих, одночасно не можуть перевищувати п’ят-надцятикратного розміру статутного фонду торговця цінними паперами. Обчислення для цього провадяться виходячи з найвищої продажної ціни або номінальної ціни.

ДКЦПФР може зупиняти на термін до одного року укладання угод з окремих видів діяльності. У разі систематичного порушення вимог щодо ліквідності торговців цінними паперами ДКЦПФР може виносити попередження та застосовувати інші санкції, передбачені чинним законодавством.

Професійні учасники фондового ринку мають великі інсайдерські можливості порівняно з рештою інвесторів, і це часом ставить під загрозу безпеку інвестицій. При цьому відсутні юридичні механізми для кваліфікації фінансо-424 вого шахрайства. Практично не регулюється інсайдерськаторгівля. Ті, хто володіє внутрішньою інформацією підприємства, використовують це для своєї особистої вигоди, завдаючи збитків інвесторам або тим, хто просто купує на ринку цінні папери.

Підвищенню безпеки реєстраторів в Україні має сприяти встановлення достатньої для отримання ліцензії на цей вид діяльності величини власних коштів. У Росії, наприклад, для отримання такоїліцензії необхідно мати клас ні кошти у розмірі 200-400 тис .екю. Крім того, реєстратори повинні мати 20-30 % зарезервованих коштів.

Для гарантування безпеки ринку цінних паперів пулові брокерські рахунки, електронне інвестування, кредити інвесторам з боку брокерських компаній під купівлю цінних паперів потребують першочергової уваги регулюючих органів.

Великою проблемою у сфері гарантування безпеки українського фондового ринку є те, що вітчизняні підприє мства не мають справді ринкової вартості, їх ціна сильно занижена.

Недооцінка акцій, що дуже часто має місце в наших умовах, може відбуватися внаслідок їх відсутності на фондовому ринку, політики інформаційної замкненості й страху керівників багатьох підприє мств перед інвестиційною інтервенцією.

При цьому реальна загроза фінансовій безпеці держави полягає втому, що в умовах глибокої бюджетної кризи уряд найближчим часом намагатиметься позбутися конкурентоспроможних підприє мств, що залишилися у державній власності, аби поповнити скарбницю доходами від їх продажу. А механізм небаченого згодом зростання первинно недооцінених паперів мало чим відрізняється від принципу дії сумновідомих фінансових пірамід.

До хиб розвитку вітчизняного ринку цінних паперів можна віднести дуже малу частку коштів приватних інвесторів у сумарних активах інституційних інвесторів.

Захист прав інвесторів поки що залишається однією з основних неврегу-льованих проблем на фондово му ринку.

Не сприяє безпеці фондового ринку й слабкий захист самих цінних паперів. Так, наприклад, за твердженням заступника начальника Головного управління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України Сергія Пугачова, векселі Національного диспетчерського центру електроенергетики України, які випускаються номіналом від 1000 до 20000 гривень, захищені не краще за трамвайний талон.

Протягом останніх років правоохоронні органи виявили цілий ряд злочинних груп, які спеціалізувалися на підробці й реалізації векселів НДЦ. Злочинці реєструють підставні фірми і за відпрацьованими схемами запускають в обіг фальшиві векселі. Одна така група встигла реалізувати фальшивих векселів на півмільйона гривень. Більшість акцій українських підприє мств і організацій 425 також надзвичайно слабко захищені. Комісія з цінних паперів повинна встановити обов’язкові до виконання вимоги щодо якості захисту цінних паперів і організувати їх суворий облік.

Безпека фондового ринку багато в чому залежить і від наявності достовірної та обгрунтованої фінансової інформації. У цьому плані може стати в нагоді досвід наших найближчих сусідів. Так, наприклад, ЦБ РФ спільно з Анти-монопольним комітетом РФ розробляє єдину систему розкриття інформації про професійних учасників ринку цінних паперів. Новий проект дасть можливість емітентам цінних паперів мати рівні права з інвесторами на володіння достовірною інформацією один про одного. Це допоможе, зокрема, захистити підприємства від недобросовісної купівлі контрольних пакетів їхніх акцій, збільшити прозорість і передбачуваність російського ринку корпоративних цінних паперів.

ЦБ РФ і Мінфін розробляють також проект створення системи, що дає змогу акумулювати в єдиному центрі й розкривати інформацію про емітентів регіонального і муніципального рівня.

Найпоширенішим порушенням цих праве відмоваунаданніповноїінфор-мацїї емітентом (копій ліцензій на право професійної діяльності, інформації про орган, що видав ліцензію, інформації про статутний капітал, про проспекти емісії, про ціни й котирування цінних паперів).

Низький рівень інформованою!, інвестиційної грамотності й розуміння суті “продукту” - все це потребує додаткових, іноді зовсім не передбачуваних, затрат, що не може не позначатися на рівні фіїгансової безпеки учасників вітчизняного фондового ринку.

Підтриманню надійності державних ціїгних паперів для інвесторів, авід-так і підвищенню рівня їх фінансової безпеки сприятиме створення на основі новітніх комп’ютерних технологій державної боргової книги і забезпечення можтивості прямого володіння ціїщими паперами будь-яким групам іїгвесторів; непримушення інвесторів брати на себе ризики третіх осіб у зв’язку із зберіганням і обслуговуванням державних ціїгних паперів; стимулювання розвитку механізмів, що забезпечуютьдоступякнайширшомуколу іїгвесторів наринокдер-жавних ціїгних паперів і передусім усіх форм колективнихінвестиціїг; підтримка розвиткуйвикористання розрахункових, депозитарнихіклірингових систем.

Проте і в інформаційній сфері забезпечення фондового ринку у світі ос -таннім часом розгортається жорстка конкурентна боротьба, іноді із застосуванням незаконних методів.

Значущість підтримання безпеки фондового ринку полягає такожу тому, що будь-які масштабні спекулятивні дії окремих учасників ринку, непродумані ріїнення регулюючих державних органів, несприятливі зміїги складу й іїгфрас-трукгури ринку можуть призвести до значного збільшення вартості запозичень кредитних ресурсів для держави і, відтак, завдати шкоди бюджету й національ-426

ним інтересам. Треба приділяти особливу увагу всім дестабілізуючим факторам, що впливають на регіональні й національний ринки цінних паперів, незалежно від іх джерел.

Гальмує розвиток фондового ринку в Україні й недосконалий порядок оподаткування його учасників.

Великою проблемою, зокрема, є оподаткування фізичних осіб із суми доходу, отримуваного на ринку цінних паперів, а не з реального прибутку. Здійснення угод з акціями трактується таким чином, що затрати на їх придбання не враховуються і вся вартість реалізації підпадає під оподаткування.

Ав США, наприклад, оподатковується тільки різниця між вартістю продажу цінних паперів і вартістю їх купівлі за вирахуванням комісійних брокеру. При цьому у Вашингтоні дебатується питання про зменшення поточного податку на приріст вартості акцій із 28 до 20 %. Окрім того, у США й Великій Британії існують податкові пільги для населення при інвестуванні певного ліміту коштів у цінні папери. На цьому будується пенсійна політика у цих країнах. В Україні, де пенсійна реформа лише проектується, податкові пільги могли б також підвищити увагу населення до ринку акцій.

На відміну від країн із розвинутими фондовими ринками, у нас держава, проголошуючи необхідність приватних інвестицій, своїми практичними кроками тільки погіршує умови для цього.

На думку фахівців, система оподаткування доходів від операцій з ОВД П дискримінує національних інвесторів. А нерезидентам після всіхдоповненьта уточненьдо закону про оподаткування прибутку підприємств залишили лазівки для зменшення тиску податків або навіть їх повного уникнення.

При цьому західному інвесторові гарантується валютнадохідність нарівні21 % річних за середньостроковими облігаціями, що втричі вище від звичайних ставок світового ринку. Це залучення грошей для фінансування поточних бюджетних потреб і небажання освоювати й розвивати внутрішні джерела фінансування.

Запровадження з 1 липня 1997 р. податку на прибуток від розміщення ОВД П на первинних аукціонах обмежує доступ вітчизняних банків на цей сегмент ринку цінних паперів.

Водночас запроваджено ЗО % податокна дивіденди акціонерних товариств, що спричинює, по-перше, подвійне оподаткування доходів акціонерів, а, по-друге, істотно гальмує розвиток цієї організаційно-економічної форми господарювання.

Введення ж оподаткування коштів, отриманих від випуску корпоративних облігацій і ощадних сертифікатів, унеможливлює ефективний спосіб поповнення так необхідних для виходу із кризового стану обігових коштів суб’єктів господарювання, розвитку інвестиційноїдіяльності.

ДКЦПФР спільно з представниками Української асоціації інвестиційного бізнесу розробили проект закону “ Про оподаткування операцій на фондовому ринку”.

А Державна дума у січні 1998 р. прийняла федеральний Закон “Про внесення доповнень до статті 2 Закону Російської Федерації “ Про податок на операції з цінними паперами”.

Згідно з ним з оподатковуваної бази підприємства вилучається, зокрема, номінальна сума випуску цінних паперів акціонерного товариства, утвореного в результаті реорганізації шляхом злиття, розподілу або відокремлення акціонерних товариств. Крім того, з оподатковуваної бази вилучається номінальна сума випуску цінних паперів акціонерного товариства при консолідації або подрібненні розміщених раніше акцій без зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства.

Не під лягають оподаткуванню й номінальна сума випуску цінних паперів акціонерного товариства при конвертації розміщених раніше акцій одного типу в акції іншого типу без зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства, а також номінальна сума випуску цінних паперів акціонерного товариства у разі зменшення ним свого статутного капіталу шляхом зменшення номінальної вартості акцій.

Серед потенційних причин обвалу ринку цінних паперів можуть бути: відсутність достатніх вільних коштів; помилки великих банків у плануванні ліквідності; паніка, що охоплює дрібних інвесторів після певного періоду падіння курсу акцій; нестабільність на міжнародних фінансових ринках. Проте тільки тривале й стійке зниження котирувань може свідчити про реальне настання фондової кризи.

Небезпека криється і в тому, що в процесі виходу на ринок більшості підприємств і великих пропозицій акцій одночасно з цим буд уть і великі скандали наринку. Це, безперечно, дуже погано. А скандали неминучі міжвнутрі-шніми, між зовнішніми акціонерами. Боротьба відбувається за контроль. І на тлі цієї боротьби виникають усі негативніявшца, пов’язані з порушенням прав акціонерів, особливо дрібних.

Постає запитання, як на цей процес можна ефективно впливати. Самі скандали виникають не на стадії процедури емісії цінних паперів, а тоді, коли починається нормальний обіг акцій.

Питання судових розглядів складне. Немає практики у судових органів, надто довго розглядаються такі позови. Авсе це позначається надовірі до фондового ринку та й до самих цінних паперів.

Одним із способів захисту фінансової безпеки держави є запровадження обмеження на перепродаж акцій стратегічно важливих підприємств. Так, наприклад, у грудні 1997 р. президент Татарії М.ПІаймієв видав указ “Про особливий порядок обігу акцій підприє мств, які мають стратегічне значення для економічної безпеки республіки”, що був прийнятий з метою гарантування економічної безпеки республіки у зв’язку з кризовими явищами на міжнародному й російському фондових ринкахта їх негативним впливом на стан рин-428

ку цінних паперів акціонерних товариств Татарії. Згідно з указом подовжується строк дії обмежень на перепродаж та інше відчуження акцій 21 підприємства, придбаних робітниками під час приватизації на пільгових умовах.

Для дотримання фінансової безпеки фондового ринку великого значення набуває вдосконалення механізму регулювання біржової торгівлі. Так, на початку 1998 р. керуючі фондовими біржами США погодилися на проведення найра-дикальнішої реформи механізмів ринкового гальмування, метаяких—стримати панічні настрої інвесторів і не допустити біржового краху в умовах кризи.

Віднині зупинка торгів до кінця робочого дня може автоматично відбуватися лише після того, як індекс Доу-Джонса впаде на 20 %. Якщо ж падіння цього показника становитиме 10% до 13.00, торгівля цінними паперами призупиняється на півгодини.

Досі торгівля припинялася на півгодини при зниженні цього показника на 3 50 пунктів і на одну годину при падінні на 550 пунктів.

Нова реформа відповідає реаліям сьогодення. Адже у 1987 р., коли після біржового краху в СШАуперше були введені механізми ринкового гальмування, індекс Доу-Джонса був у чотири рази нижчий, ніж нині. Тоді для першого призупинення торгів було необхідно, щоб цей показник упав на 12 %, а для другого — на 19 %. До нинішньоїжреформи гальмування автоматично відбувалося при зниженні індекса на 4 %, а потім на 7 %.

Правила італійського фондового ринку взагалі не передбачають загального призупинення торгів навіть у разі обвального падіння біржі. Передбачається лише призупинення котирування акцій компаній, курс яких упав (або зріс) більш як на 10 % протягом однієї сесії.

Федеральна комісія з ринку цінних паперів (ФКЦБ) прийняла рішення про збільшення торговельного коридору від 5 до 7,5 %. Раніше торговельний коридор допускав зниження в ході торгів індексу торговельного майданчика не більше як на 5 % порівняно з індексом передторговельного періоду. У разі перевищення цієї величини торги необхідно було зупиняти і поновлювати на підставі розпорядження ФКЦБ.

Рівень фінансової безпеки фондового ринку залежить і від стану контрольно-ревізійної роботи.

Одним з головних елементів державного регулювання ринку цінних паперів є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасниківринку цінних паперів, фондових біржта саморегульованих організацій, спрямованих на виявлення й своєчасне попередження порушень законодавства на ринку цінних паперів.

У1997 р.ДКЦПФР перевірила 581 емітента та професійнихучасників фондового ринку, зокрема: 132 реєстратори власників іменних цінних паперів, 63 інвестиційні фонди й інвестиційні компанії, 71 торговця цінними паперами, 9 біржта їх філій. Кількість перевірок у 1997 р. порівняно з 1996 р. зрослау2,5 рази.

Аналіз результатів контрольно-ревізійноїдіяльностіу 1997-1999 рр. вказує нате, що одночасно зрозвитком українського фондового ринку, збільшенням кількості емітентів цінних паперів та професійних учасників ринку зростає кількість порушень законодавства про цінні папери.

Найістотніші порушення законодавства про цінні папери виявлені у діяльності емітентів на ринку цінних паперів і стосуються насамперед порушень прав акціонерів правліннями (виконавчими органами) акціонерних товариств.

Так, згідно зі статтею 3 8 Закону України “ Про господарські товариства” зростання статутного фонду акціонерного товариства не більш як на 1 /3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що це передбачено статутом. Але правління акціонерних товариств часто ігнорують вимоги статті 41 цього закону, згідно зякою внесення змін до статуту товариства належить до компетенції загальних зборів, а також перевищують свої повноваження під час проведення передплати надодатковий випускакцій.

Виявлені численні порушення прав акціонерів у діяльності акціонерних товариств при розподілі акцій додаткового випуску, здійсненого у зв’язку з індексацією основних фондів. Акції розподіляються непропорційно до частки у статутному фонді, що належить кожному акціонерові. Все це обмежує права акціонерів на участь в управлінні акціонерним товариством.

Досить частими є випадки включення до статутних та інших внутрішніх документів акціонерного товариства положень, що суперечать законам України “Про власність”, “ Про господарські товариства”, “ Про цінні папери і фондову біржу" і, як наслідок, порушують права й інтереси акціонерів.

Були випадки, коли незалежні реєстратори неправомірно перешкоджали переходу прав власності на іменні цінні папери, вимагаючи додаткових документів, не передбачених законодавством. Серед порушень, що їх припускаються у своїй діяльності інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, найтиповішими є порушення прав та інтересів учасників (інвесторів) фонду або компанії.

Як свідчить аналіз виявлених порушень, права інвесторів порушуються вже на першому етапі набуття ними прав власності на акції приватизованих підприємств. Упродовжтривалого часу громадяни, що придбали акції через мережу сертифікатних аукціонів, не отримують документа, який засвідчує їх право власності. Звернення на адресу емітентів і реєстраторів щодо видачі акцій або сертифікатів акцій залишаються без відповідей. Незалежні реєстратори, що ведуть реєстри власників іменних цінних паперів, незважаючи на звернення громадян, не надають їм витяги з реєстрів власників іменних цінних паперів.

Порушуються права акціонерів щодо управління акціонерними товариствами у прийнятті рішень, які є визначальними у діяльності товариств. Акціонерів утримували в інформаційному вакуумі щодо терміну, місця проведення та порядку денного загальних зборів. 430

У ході перевірок звернень громадян щодо захисту їхніх законних прав були виявлені факти фальсифікації при реєстрації акціонерів та їх представників, що брали участь у загальних зборах, а також при проведенні голосування з питань порядку денного загальних зборів.

Порушуються права акціонерів, що володіють більш як 10 % акцій товариства, не включаються до порядку денного запропоновані ними питання або чиняться перешкоди щодо скликання позачергових зборів на вимогу акціонерів, які мають понад 20 % акцій товариства.

Мають місце випадки перевищення правліннями акціонерних товариств сво'їхповноважень. Зокрема, це стосується питань збільшення статутного фонду товариств.

Статутні та інші внутрішні документи ряду акціонерних товариств не відповідають вимогам чинного законодавства і містять положення, що обмежують права акціонерів на реалізацію прав власності.

Найтиповішими порушеннями вимог чинного законодавства, які були допущені суб’єктами фондового ринку, за оцінкою ДКЦПФР, для емітентів цінних паперів є:

• нереєстрація або несвоєчасна реєстрація в Комісії інформації про емісію акцій;

• відсутність публікацій у пресі інформації про свою діяльність;

• внесення змін до статуту без затвердження такого рішення на загальних зборах;

• порушення термінів та порядку відкритої передплати на акції;

• викуплені в акціонерів акції протягом року не реалізовуються чи не анулюються.

Найтиповіші порушення для реєстраторів такі:

• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів без спеціального дозволу комісії;

• відсутність необхідної кількості спеціалістів, що мають відповідні кваліфікаційні посвідчення;

• ведення реєстру не відповідає всім вимогам, що пред’являються;

• програмне забезпечення не дає змоги повного мірою відстежувати зміни, що вносяться;

• несвоєчасне переоформлення прав власності на іменні цінні папери; приміщення, де знаходиться система реє стрів, не має належної системи захисту (протипожежної втому числі);

• система реєстру не передана незалежному реєстратору, якщо кількість власників іменних цінних паперів перевищує 500.

Найтиповіші порушення для професійних учасників фондового ринку:

• несвоєчасне подання звітності або з порушеннями вимог щодо неї;

• порушення обмеження щодо співвідношення портфеля цінних паперів та ліквідності;

• введення до складу спостережної ради членів виконавчих органів або необрання спостережної ради в інвестиційних компаніях;

• відсутністьуінвестиційнійдеклараціївідомостейпро пункт, місце,термін та порядок виплати дивідендів, що викликає справедливі скарги фізичних і юридичних осіб;

• відсутність інформації, яка підлягає оприлюдненню відповідно до чинного законодавства.

Порушенням, харакгернимдля всіх учасників ринку цінних паперів, є неподання або несвоєчасне подання звітності до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Виконання функцій контролю й нагляду за дотриманням законодавства на ринку цінних паперів надалі сприятиме становленню прозорого фондового ринку в Україні, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

Заданими Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД), нині у парламенті готується понад ЗО законодавчих актів, які забезпечуватимуть правову під тримку фондовому ринку України.

Поперед у велика робота з удосконалення інфраструктури фондового ринку. Передусім в Україні слід створити єдину депозитарну систему, здатну гарантувати безпеку портфельних інвестицій і рівність усіх акціонерів, а також поліпшити роботу реєстраторів.

Перед тим, як інвестувати кошти в ту чи іншу країну, представники ділових кіл зарубіжжя насамперед цікавляться, як там вирішуються питання з обліком, як забезпечуються права власності.

Через відсугністьдепозитарної системи (депозитарна діяльність—надання послуг із зберігання цінних паперів, відкриття й ведення рахунків у ціннихпа-перах, обслуговування операцій на цих рахунках), за оцінками західних фінансових експертів, Україна щорічно недоодержувала 3-4 млрддол. США. Правову основуй підґрунтя для розвитку такої системи створює Закон “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

Депозитарна система складається з двох рівнів: нижній — це зберігані, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів, а верхній рівень-це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

До компетенції Національноїдепозитарної системи входять реальна поставка чи переміщення з рахунку у цінних паперах з одночасною оплатою коштів відповідно до розпоряджень клієнтів; акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат і виплат з погашення тощо) щодо цінних паперів, узятих на обслуговування системою, їх розподіл за рахунками, інші важливі операції. За 432

оцінкою головиДКЦПФР, цей документ регламентує форми випуску цінних паперів, підвищує інвестиційні якості вітчизняних цінних паперів, створює правову основу для розвитку інфраструктури ринку цінних паперів—депозитаріїв, реєстраторів, зберігачів Національного депозитарію. Завдяки йому стає можливим реальне запровадження й безперешкодне обслуговування електронного обігу цінних паперів.

Закон дозволяє синхронізувати грошові потоки та рух цінних паперів у режимі “поставка проти платежу”, зробити прозорою діяльність на вторинному ринку цінних паперів. По-новому регламентуються обов’язки емітентів. Зокрема, уразі здійснення документарної емісії він буде зобов’язаний виготовити сертифікати цінних паперів (або одиничні цінні папери) з дотриманням усіх реквізитних вимог відповідно до чинного законодавства. У разі бездокумен-тарної емісії емітент має оформити спеціальний документ на увесь випуск без-документарних цінних паперів - глобальний сертифікат - і передати його на зберігання в обраний депозитарій.

Законом також передбачено, що загальні збори або спостережна рада акціонерного товариства затверджують умови договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів у порядку, визначеному статутом товариства. У разі неукладення договору протягом ЗО календарних днів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку надсилає товариству розпорядження про необхідність його укладення, а в разі невиконання зазначеного розпорядження протягом 15 календарних днів притягує посадових осіб товариства до відповідальності відповідно до закону “ Про державне регулювання ринку цінних паперів". Це положення, звичайно ж, підвищує рівень фінансової безпеки власників цінних паперів.

Реалізація цього документа такождасть змогу впорядкувати взає мовідно-сини між об’єктами фондового ринку. У ціломужзакон забезпечує наближення українського фондового ринку до стандартів міжнародного ринку та розвинутих зарубіжних фінансових ринків. Таким чином, він заклав міцну основу для створення привабливого інвестиційного клімату як для вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів, значно підвищив інвестиційні якості вітчизняних цінних паперів.

Для створення нормативної бази функціонування національної депозитарної системи необхідно прийняти 33 нормативних документа. А на сьогодні вже відпрацьовано тимчасову нормативну базу щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, ліцензування реєстраторів, зберігачів. На базі відпрацьованих тимчасових положень на початку 1998 р. проліцензовано 370 реєстраторів, понад ЗО зберігачів цінних паперів. З допомогою зарубіжних партнерів реалізується п’ять пілотних проектів щодо створення депозитаріїв.

За підрахунками фахівців Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, на першому етапі створення національної депозитарної системи необхідний внесок держави у розмірі 25 млн грн.

Один з варіантів вирішення цього питання передбачає внесення як державної частки мережі сертифікатних аукціонів, що передаються ДКЦПФР згідно із Законом України “ Про національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", що набрав чинності 7 січня 1998 р.

Підвищенню рівня фінансової безпеки вітчизняного фондового ринку сприятиме запровадження у ПФТС з ЗО березня 1998 р. інституту маркет-мей-керів. Основна вимога до них така: безперервне підтримання принаймні двох емітентів двосторонніх котирувань і двох емітентів односторонніх котирувань першого рівня. При цьому, згідно з торговельними правилами, максимальне відхилення від найкращої ціни купівлі або продажу акцій першого рівня лістингу не може бути більш як 20%.

Інститут маркетмейкерів був створений з ініціативи компаній, що торгують цінними паперами, які хочуть бачити ліквідний фондовий ринок в Україні.

Практика страхування ризиків облікової системи з права власності на цінні папери має стати однією з необхідних умов для отримання реєстраторами, трансфер-агентами і депозитаріями ліцензій професійного учасника ринку.

Дотримання належної фінансової безпеки фондового ринку неможливе без збільшення й підвищення капіталізації всіх структур фондового ринку, поліпшення якості професійної діяльності на ньому, підвищення рівня компетентності фахівців на ринку цінних паперів, розвитку й посилення системи регулювання і нагляду за діяльністю професійних учасників цього ринку, створення системи збирання й розкриття інформації про професійних учасників ринку цінних паперів, підвищення конкурентоспроможності українських професійних учасників ринку цінних паперів порівняно із зарубіжними фінансовими інститутами. 434