§ 4. Фінансова безпека

Державне регулювання фіїгансової системи як важливий чинник її ефективного розвитку спирається на два головних напрямки — на забезпечення її подальшої стабілізації, підтримку розбудови фінансової сфери, піднесення рівня її державного управління, фінансового контролю та організовану проти- 288

дію системі загроз фінансовій сфері механізмами, засобами та органами фінансової безпеки.

Під фінансовою безпекоюслщ розуміти такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, ггкий характеризується збалансованістю. стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Стан фінансової системи великою мірою залежить від гармонійного взає-мозв’язкута розвитку всіх їг складових. Фінансова система України ще не набула рис, притаманних ринковій економіці, і перебуває в стадії формування. Нині фінансові можливості держави, які залежать від обсягу фінансових ресурсів, залишаються досить обмеженими. До того ждезорганізація цієї системи, що відбувається поряд з її криміналізацією створює значну загрозу економічній безпеці Укра'їїги і може призвести до вкрай негативних наслідків. Стабілізація економічної системи держави вимагає розробки та реалізації комплексноїпрограмиоздоровленнядержавних фінансів.

Важливим інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів є Державний бюджет України. Саме розбалансованість Державного бюджету є головним дестабілізуючим чинником кризи державних фінансів.

Найважливішими критеріями формування та виконання державного і місцевого бюджетів відповідно до вимог економічної безпеки повинні стати такі:

— відповідність бюджетної політики національним інтересам, а не інтересам політичної кон’юнктури;

— забезпечення суверенітету держави у здійсненні національної бюджет-ноїполітики;

— зміцнення держави на основі забезпечення фінансовими ресурсами можливостей реалізацїї її функцій у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики;

— реальність цілей бюджетної політики та створення умов для їх досягнення;

— забезпечення самостійності та незалежності Державного бюджету і стабільності його доходів ж засобу забезпечення самостійності і незалежності цен -тральної влади від регіонів;

— підтримка в бюджетній системі необхідного ступеня залежності регіонів від Державного бюджету;

— забезпечення цілісності і єдності бюджетної системи ж фінансової основи і передумови цілісності та єдності Украшської держави;

— здатність бюджетної системи забезпечити єдність ринкового економічного простору, фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської та податкової систем;

— узгодженість у бюджетному процесі річних і стратегічних завдань державної політики економічного розвитку.

Вкрай негативно позначається на гарантуванні національної безпеки України хибна практика щорічного несвоєчасного прийняття Державного бюджету. Тому важливо законодавчо чітко регламентувати процедуру підготовки та прийняття Державного бюджету і передбачити відповідальність посадових осіб за зрив бюджетного процесу.

Досягнення на вимогу міжнародних фінансових організацій низького рівня дефіциту бюджету, що здійснюється в основному за рахунок невиконання бюджетних зобов’язань (головним чином хронічних затримок з виплатою заробітної платні та інших соціальних виптат) є неприпустимо з точки зору вимог економічної безпеки. Зниження рівня інфляції досягається засобами жорсткої монетарної політики, органічно не пов’язаної з оздоровленням фінансів.

Криза платежів.яка поглиблюється бюджетною заборгованістю, обмеженістю кредитних ресурсів, перебуванням значної частини грошей у позабанківсь-кому обігу, бартеризацією обміну, знижує рівень економічної безпеки і посилює соціальну напруженість у суспільстві. До того ж криза платежів призводить до формування так званої боргової економіки, вякій головним боржником виступає держава (див. додаток “Динаміка зовнішнього боргу України", стор. 713).

Міжнародний валютний фонд. За станом на 1 січня 1999 р. Україна залучила близько $3,5 млрд фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових організацій та інших офіційних кредиторів. Найбільший обсяг допомоги надав МВФ - близько $2,2 млрд

Фінансові ресурси МВФ даються Україні на достатньо пільгових умовах: строк оплати — 3 - 5 років, початок оплати — через три роки, ставки відсотка за кредит — від 5,75% до 6,29%. Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, виступає Національний банкУкраіни.

За станом на 1 січня 1999р. державний боргУкра'іни перед МВФскладав $2790 млн, або 24,3% усього зовнішнього держборгу України.

Світовий банк. Від Світового банку Україна одержувала позики на фінан -сування дефіциту державного бюджету і для реалізації інвестиційних проектів.

Його кредити є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансуван -ня.

За станом на 01.01.99р. державний боргУкра'іни перед Світовим банком становив $1584 млн, або 13,8% усьогозовнішнього держборгу України. 290

Європейський банк реконструкції і розвитку. Іншим джерелом пільгового фінан -сування інвестиційних проектів є позики Європейського банку реконструкції і розвитку. ВонидаютьсянаЗ-5роківза пільговими ставками—LIBOR плюс 1%.

На початок 1999р. державний борг Укра'іниперед Європейським банком реконструкції і розвитку досяг $110 млн, або 1% усього зовнішнього держборгу України.

Росія. Вже в перші роки своєї політичної незалежності Україна визнала борги перед Росією, насамперед за імпорт енергоносіїв. Державний борг України перед Росією був оформлений міжурядовою угодою від 26 травня 1993 р. на суму $2,5 млрд Щорічно протягом 1996-1998 рр. Україна повинна була погашати $416,7 млн боргу, але погасила лише за один рік. Інший борг, відповідно до міжурядової угоди від 20 березня 1995 р., був реструктуризован.

24 червня 1993 р. була підписана угода, відповідно до якої уряд Росії надав Україні кредит на $203,9 млн для оплати постачання товарів і послуг із Росією. Україна погасила лише $67,9 млн Сума, що залишилася, реструктуризована.

20березня 1995р. зметою врегулювання прострочених боргових зобов’язань України перед Росією була укладена міжурядова угода про реструктуризацію заборгованості. Відповідно до цього документа, реструктуризовано платежів на загальну суму $1,131 млрд, з яких прострочені відсотки за користування кредитами в 1993-1994 рр.

Протягом 1995-1996 рр. Україна повинна була виплачувати лише відсотки, а з 1 997 р. - починати погашати кредит. У1997 р. вона повинна була погасити $68 млн, потім з 1998 по 2007 р. — по $106,8 млн щорічно. Реструктуризація дозволила поліпшити структуру заборгованості перед Росіє ю.

28травня 1997 р. уряди України і Росії підписали угоду про розрахунки, пов’язані з поділом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Росії на території України. Відповідно до цього документа, з 1 січня 1998 р. втратили силу статті укра'іно-російськихугод, за якими в України виникають зобов’язання щодо погашення основного боргу і сплати відсотків. Відтоді державний борг України перед Росією погашається шляхом заліку плати за використання російським флотом земельних ділянок і розміщених на них об’єктів берегової інфраструктури, акваторій бухт.

На початок 1999р. державний боргУкраінипередРосієюдосяг$1896 млн, або 16,5% усього зовнішнього держборгу України.

Облігації зовнішньої державної позики 1995р. (борг перед РАТ “Газпром”). 18 березня 1995 р. міжурядомУкраїниіросійськимАТ“Газпром” була укладена угода про принцип врегулювання заборгованості України за постачання російського природного газу в 1994р. і забезпечення поточних платежів у 1995 р.

Відповідно до угоди заборгованість у сумі $ 1400 млн була реструктуризована шляхом випуску державних цінних паперів зі строком погашеннядо 12 291

років і дворічного пільгового періоду. Процентна ставка зафіксована на рівні 8,5% річних. 21 березня 1995 р. випущено 280 тис. облігацій номінальною вартістю $5 тис. кожна. З цієї дати нараховуються відсотки. Оплата купонів здійснюється щокварталу, виходячи з бази 360 днів у році. Основним платіжним агентом випуску призначено Національний банк України.

На початок року державний борг України по облігаціях зовнішньоїдер-жавноїпозики 1995р.склав$1155млн,або 10,1% усього зовнішнього держборгу України.

ТУркменістан. Відповідно до міжурядової угоди від 5 листопада 1994р., борг України перед Туркменістаном становив $713,4 млн Він виник унаслідок переоформлення на державу зобов’язань по оплаті природного газу, що поставлявся в Україну. 19 січня 1995 р. сума боргу України перед Туркменістаном була уточнена і становить $723,44 млн Щорічно до 2001 р. Україна була зобов’язана погашати $140,9 млн.

На початок 1999 р. Україна заборгувала Туркменістану близько $458 млн, що становить 4% усього зовнішнього держборгу України.

Фідуціарні позики. Першу фідуціарну позику (на суму $450 млн) Україна залучила 11 серпня 1997 р. Вона була організована банком Nomura International зі строком погашення один рік (дата погашення—12 серпня 1998 р.). За відрахуванням відсотків Україна одержала близько $397 млн

У жовтні 1997 р. уряд одержав комерційну позику від банку Chase на загальну суму $ 109 млн (комісійна винагорода банку - 0,75% суми). Строк погашення — один рік.

25 лютого 1998 р. підписана угода про розміщення українських облігацій на євроринку, за якою лід-менеджерами виступали Merrill Lynch і Commerzbank. Облігації були номіновані в німецьких марках на суму DM750 млн зі строком погашення три роки (тобто 26 лютого 2001р.) Ставка прибутковості за позикою склала 16,2% (плюс 1,75% — комісійна винагорода). Ця ставка є рекордною по фінансових інструментах, номінованих у німецьких марках за всю повоєнну історію розвитку світового фінансового ринку (Росія, наприклад, дебютувала на ринку єврооблігацій з позикою в $5 млрд зі ставкою прибутковості на рівні 9%). У зв’язку з цим попит на українські облігації був надзвичайно високим. Тому 5 травня 1998 р. було дорозміщено облігацій ще на DM250 млн Процентна ставка за цим кредитом вже дорівнювала 14,995%, а комісійна винагорода становила 1,25%. Дата погашення позички — 26 лютого 2001р.

Учерговий раз Україна вийшла на світові фінансові ринки 16 березня 1998 р. Цього разу вона позичила ECU500 млн, пообіцявши погасити ці облігації 17 березня 2000 р. Лід-менеджером по цій угоді виступив SAN Warburg. Ставка купона позички склала 14,75%, а ціна розміщення — 99,5% номіналу. Практично всі кошти, отримані від розміщення позички ($531,127 млн), пішли на 292

Розділ 14. Фінанси, фінансові система погашення заборгованості по заробітній платі і пенсіям. Ця позика погіршила показники боргової безпеки держави.

20 жовтня 1998 р. Україна підписала угоду з банком Chase на залучення фідуціарної позики в розмірі $81,75 мли Процентна ставка — 16,75%. Початок погашення основної суми—20 січня 1999 р. (з наступним поступовим щоквартальним погашенням аждо 20 жовтня 1999 р.).

Усього ж на початок 1999р. заборгованістьУкраїнизафідуціарнимипози-ками становила $ 1767 млн, або 15,4% усієї зовнішньої заборгованості України.

На 1 травня 1999 р. зовнішній борг України склав $12,4 млрд при ліквідних валютних резервах у $768 млн (дані на 18 травня). Загроза такого величезного зовнішнього боргу для економічної безпеки держави, яка вже не спроможна позичати на світових фінансових ринках, очевидна.

Здійснення грошової реформи не було використано для органічного поєднання грошовоїтафінансової стабілізації. Практично відбулася деномінація або обмін купоно-карбованців на гривну. Не було створено законодавчої бази грошової реформи. Зокрема, вона проводилась без прийняття відповідного закону, як це передбачено ст. 92 Конституції України. Для визначення статусу національної грошової одиниці необхідно розробити і прийняти Закон України “Про національну валюту”. Такожвимагає законодавчого врегулювання правовий режим золотовалютних резервів держави, порядок їх використання та зберігання.

Для економічного зростання й успішного функціонування національної економіки необхідно створити зрозумілу, стабільну, ефективну податкову систему. Існуюча податкова система є непомірним тягарем для товаровиробників, пригнічує виробництво, провокує несплату податківу бюджет держави і створює серйозну загрозу економічній безпеці України.

Стратегія розвитку банківської системи повинна визначати перспективу забезпечення стійкості грошової системи та розвитку національної економіки. Ступінь стабільності банківської системи є однією з домінант економічного зростання і характеризує ефективність грошово-кредитної та фінансової політики держави, її здатність забезпечити стабільність банківської системи і відповідно —зміцнення національної валюти.

Становлення і розвиток банківської системи Украши відбувається в умовах постійної зміни економічної кон’юнктури і непередбачуваності перспективи, що позначається на стабільності багатьох українських банків і вимагає розробки заходів щодо державного захисту банків та їх клієнтів від підвищено -го ризику. Однак розв’язання проблеми стабільності банківської системи неможливе лише в рамках використання суто фінансово-грошового інструментарію, а повинно враховувати весь комплекс проблем, пов’язаних з піднесенням національної економіки.

До основних напрямків стратегії розвитку банківської системи слід віднести:

• забезпечення режиму чіткої узгодженості грошово-кредитної політики з вимогами зміцнення банківської системи і підвищення довіри до українських банків;

• створення законодавчої бази функціонування банківської системи (всього необхідно розробити понад 20 законопроектів, зокрема “Про банківську таємницю”, “Про комерційні банки України");

• забезпечення відповідальності банків за прийняті ними зобов’язання переддержавою, іншими банками, фізичними та юридичними особами;

• підвищення ролі Національного банку України в забезпеченні стійкого розвитку банківської системи, попередженні системних криз глобального характеру і масового банкрутства банків, що загрожує інтересам держави, суспільства, особи;

• створення системи органів нагляд у за фінансовим станом банків і вжиття в разі необхідності відповідних заходів;

• активне включення банківського капіталу в структурні перетворення економіки;

• досягнення збалансованості попиту і пропозиції грошей шляхом послідовного зниження ставки рефінансування НБУ і відповідно підвищення попиту суб’єктів підприємницькоїдіяльності на позичкові кошти;

• підвищення рівня управління активами і пасивами банків шляхом створення системи страхування ризиків.

Зміцненню банківської системи сприятиме розробка і прийняття комплексної програми фінансового оздоровлення українських банків.

Важливо домогтися, щоб національні гроші виконували функції накопичення. Однак це залежить не тільки від банківської системи, а великою мірою від економічної політики уряду. В іїгтересах держави щоб українські громадяни зберігали свої грошові заощадження в українських банках без страху їх втратити. Здійснити це можна лише за умов встановлення довіри до банківської системи з боку украшського інвестора.

Такожважливо, щоб представники банківської системи керувалися у своїй діяльності не лише власними інтересами, а й інтересами держави і суспільства, усвідомили важливу роль банківської сфери у розвитку національної економіки, становленні Української держави, зміцненні її економічної могутності.

Одним з важливих напрямків реалізації фінансової стратегії у сфері валютної політики України є протидія доларизації грошової сфери країни. Це вимагає посилення ролі держави врегулюванні валютних відносин.

Вкрай загрозливих масштабів сягнуло вивезення за кордон українського капіталу, що набув масового некерованого характеру. За експертними оціїгка-ми, щорічний експорт капіталу становить 3-5 млрд дол. СІНА. Джерелом такого капіталу переважно є перерозподіл державної власності, неповернення виручки за експортовану продукціїо, спекулятивні фіїгансові операції та ухиляння від сплати податків. Для припинення “втечі” капіталу з України доцільно: 294

— створити комплексну і цілісну систему валютного контролю міжнародних розрахунків українських резидентів;

— розробити нормативно-правову базу, покликану встановити режим регулювання вивезення українського капіталу.

Нині доцільно обмежити вивезення українського капіталу за кордон, за винятком реалізації проектів, що сприяють просуванню вітчизняних товарів та послуг на зовнішні ринки.

Для встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України, визначення повноважень і функцій державних органів у регулюванні валютних операцій, прав та обов'язків суб'єктів валютних відносин, порядку здійснення валютного контролю, відповідальності за порушення валютного законодавства необхідно прийняти Закон України “Про валютне регулювання”. Продаж валюти фізичним особам повинен мати цільовий характер і бути обмежений певною сумою, що встановлюється на рік для однієї особи. Вжиття заходів валютного регулювання, істотного обмеження обігу іноземної валюти всередині країни збільшить ресурсно-валютну базу реформ, підвищить рівень економічної безпеки України.

В системі валютного регулювання важливе місце відводиться забезпеченню конвертованості національної валюти. Однак слід зазначити, що конверто-ваність є доволі неоднозначним за своїм змістом елементом грошової реформи, а тому вимагає зваженості і послідовності в її реалізації.

Слід пам'ятати про можливі негативні наслідки конвертованості. Насамперед вони пов'язані з ймовірним знеціненням національного багатства та робочої сили, обвальним банкрутством окремих видів виробництва, некерова-ним поглибленням соціальної диференціації населення тощо. Тому введенню конвертованості національної валюти повинен передувати комплекс заходів, які б унеможливили негативні наслідки цієї акції і, навпаки, сприяли зміцненню гривні та економічному зростанню.

Недостатньо аргументованими видаються рекомендації деяких радників та представників міжнародних фінансових організацій, а також вітчизняних науковців щодо необхідності прив'язки гривні до долара США чи якоїсь іншої твердої валюти. По-перше, деякі тверді валюти припиняють своє існування (у зв'язку з введенням в країнах ЄС спільної грошової одиниці — євро), по-друге, це перетворить гривню в сурогат більш стійкої валюти. Досвід Німеччини, Японії, деяких інших країн свідчить про те, що національна валюта може стати сильною і без її прив'язки до іншої валюти за рахунок зміцнення національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, активного виходу вітчизняних виробників на міжнародні ринки тощо.

Вкрай негативно позначається на гарантуванні фінансової безпеки України позбавлення її можливості отримати належну їй частку золотого запасу, алмазного фонду та інших активів колишнього СРСР. Національним інтересам

295

України відповідала б відмова від ратифікації Угоди щодо “нульового варіанта” і висунення вимог щодо передачі Україні належної їй частки активів і пасивів колишнього СРСР.

З метою гарантування фінансової безпеки важливо здійснювати постійний моніторинг її індикаторів, серед який можна виділити такі:

— рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет України;

— рівень монетаризації ВВП;

— дефіцит Державного бюджету;

— ступінь доларизації національної економіки;

— швидкість обігу готівки;

— процентна ставка за банківській кредит;

— ставка рефінансування НБУ;

— відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту;

— валютний курс;

— питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі наданих кредитів;

— питома вага податків в обсязі ВВП;

— відношення суми власних оборотних коштів підприємств до суми залучених оборотних коштів.

Для гарантування фінансової безпеки передусім необхідно вжити такі заходи:

— розробити Концепцію фінансової безпеки України;

— забезпечити вчасне прийняття Державного бюджету;

— створити ефективну систему контролю за використанням бюджетних коштів;

— посилити платіжну дисципліну всіх суб'єктів господарської діяльності;

— прийняти Податковий кодекс України та підвищити ефективність податкової системи;

— припинити “втечу” українських капіталів за кордон;

— налагодити ефективний державний контроль за здійсненням валютних операцій.

Поглиблення кризових явищ в економіці України вимагає об'єктивної і неупередженої оцінки з точки зору фінансової безпеки політики фінансової стабілізації, яка здійснюється відповідно до вимог міжнародних фінансових організацій і негативно позначається на стані гарантування економічної безпеки. Фінансова стабілізація не дала поштовх нагромадженню обігових коштів та інвестиційній діяльності. Натомість на тлі кризи платежів відбувається руйнація виробництва, “втеча” українського капіталу за кордон. Працює потужний насос висмоктування залишків потенціалу державного сектора і відбувається концентрація багатств у руках незначної групи людей. Розв'язання зазначе-296

ної проблеми неможливе без внесення коректив в політику економічних реформ, вжиття адекватних дій з боку уряду.