§ 6. Зовнішньоекономічна безпека

В умовах посилення інтеграції економіки України у світову економічну систему питання зовнішньоекономічної безпеки набуває дедалі більшої ваги. Зовнішньоекономічна безпека полягає в мінімізації збитків держави від дії негативних зовнішніх еконо мічних чинників утворенні сприятливих умов для розвитку економіки шляхом'ії активної участі у світовому розподілі праці, відпо-471

відності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам.

Зовнішньоекономічна безпека України повинна грунтуватися на таких принципах:

• верховенство закону в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності;

• безумовний захист національних економічних інтересів та економічного суверенітету України;

• узгодженість економічних інтересів окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та економічних інтересів держави;

• своєчасність та адекватність заходів щодо відвернення та нейтралізації загроз національним економічним інтересам;

• рівноправність та взаємовигідність відносин між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

• системність та еволюційність відкривання національної економіки;

• дотримання загальновизнаних норм і принципів міжнародного права у зовнішньоекономічній діяльності;

• вирішення торгових спорів шляхом консультацій і переговорів.

Прискорений процес відкривання економіки України, зважаючи на її де-формованість і кризовий стан, може мати деякі негативні наслідки, а саме:

• відведення Україні ролі постачальника сировини і споживача готових імпортних товарів, посилення деформації товарної структури експорту та імпорту;

• втрата деяких важливих ринків збуту вітчизняної продукції, зокрема продукції машинобудування;

• посилення процесів деградації вітчизняної промисловості;

• посилення технологічної і фінансової залежності від розвинених країн.

Нині зовнішньоекономічна діяльність значною мірою лібералізована без опанування державою відповідних контрольно-регулюючих функцій, притаманних ринковій економіці, без урахування специфіки перехідного періоду, що створює серйозну загрозу економічній безпеці України.

Процес “відкривання” національної економіки повинен здійснюватися в результаті її структурної перебудови, поетапно і зважено, з урахуванням особливостей України. До того ж слід врахувати, що абсолютно відкритої економіки, тобто такої, коли без будь-яких обмежень через державні кордони здійснюється рух товарів, капіталів і робочої сили не має жодна країна світу. Всюди, виходячи з національних інтересів, уряди відповідних країн регулюють зовнішньоекономічну діяльність. Процес відкривання повинен відповідати стану конкурентоспроможності національної економіки, інакше під тиском сильних іноземних конкурентів вітчизняні виробники будуть усунуті з внутрішнього ринку.

Для гарантування економічної безпеки важливо визначити перелік продукції, яка повинна вироблятися в Україні за будь-якої кон'юнктури на світо-472

вихринкахі незалежно від конкурентного середовища на внутрішньому ринку.

Рівень зовнішньоекономічної безпеки характеризується широким спектром індикаторів (показників), а саме:

• коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі, тобто експорту та імпорту, до ВВП);

• коефіцієнт покриття імпорту експортом;

• відношення обсягу експорту до ВВП;

• відношення обсягу імпорту до ВВП;

• сальдо зовнішньоторговельноїдіяльності;

• товарна структура експорту та імпорту;

• товарна структура критичного імпорту;

• співвідношення міжобсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;

• співвідношення цін на зовнішньому і внутрішньому ринках;

• енергомісткість та матеріаломісткість експорту;

• співвідношення між обсягами національного виробництва та експорт певних країн;

• вплив виробництва експортної продукції на екологію;

• питома вага експорту наукомісткої продукції в загальному обсязі експорту;

• питома вага імпорту наукомісткої продукції в загальному обсязі імпорту;

• частка експорту на душу населення;

• частка іноземних інвестиційу ВВП;

• співвідношення тарифного і нетарифного регулювання.

Що стосується інтеграції країни у світову економіку, то, з одного боку, значна частка її експорту у світовій торгівлі дає змогу впливати на інші країни, а з другого — проникнення іноземного капіталу в національну економіку посилює вплив на її економічний розвиток ззовні.

Україні в зовнішньоекономічній діяльності особливо слід враховувати географічний фактор. Зокрема, факт надмірної її залежності від Росії, яка є домінуючим постачальником вУкраїну деяких стратегічних товарів, насамперед критичного імпорту, та споживачем значних обсягів вітчизняної продукції, слід вважати серйозною загрозою національній економічній безпеці.

Те ж саме стосується і необхідності диверсифікації експорту та імпорту. Висока концентрація торгівлі окремими товарами посилює залежністьдержа-ви від зовнішнього впливу.

Необхідність державного регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності зумовлюється також значною питомою вагою в національній економіці дер-473

жавного сектора і недосконалістю відповідних ринкових механізмів. Державне регулювання повинно полягати у:

• розробці та реалізації стратегії зовнішньоекономічної діяльності;

• ефективному використанні адміністративного, економічного і валютного інструментаріїв зовнішньоекономічної політики держави;

• розробці та реалізації щорічних програм розвитку зовнішньоекономічної діяльності України;

• розробці та реалізації Концепції зовнішньоекономічної безпеки України;

• вдосконаленні Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”;

• здійсненні превентивних заходів, спрямованих на зменшення деструктивного впливу на національну економіку зовнішніх чинників;

• оптимальному поєднанні державного протекціонізму з режимом вільної торгівлі;

• податковій підтримці вітчизняного товаровиробника;

• максимальному використанні вигідного географічного положення України щодо транзиту через її територію іноземних вантажів та енергоносіїв;

• забезпеченні надійної охорони кордонів, захисті національних економічних інтересів, істотному поліпшенні роботи митних органів з метою недопущення контрабанди з боку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• визначенні оптимальної товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;

• вдосконаленні митного валютного контролю;

• припиненні нелегального вивозу з України капіталу;

• вжитті ефективних заходів щодо повернення в Україну валютних коштів від реалізації експортної продукції;

• активному залученні іноземних інвестицій;

• вдосконаленні методів управління зовнішньоекономічною діяльністю з урахуванням світового досвіду та національних економічних особливостей;

• дипломатичній та політичній підтримці зовнішньоекономічної діяльності;

• здійсненні правового захисту зовнішньоекономічної діяльності;

• забезпеченні у сфері зовнішньоекономічної діяльності гласності, стабільності й передбачуваності;

• створенні економічної системи, сумісної із західноєвропейською, що сприятиме налагодженню ефективних зв'язків з розвиненими країнами;

• вдосконаленні статистики зовнішньоторговельних операцій та розробці української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням гармонізованої системи опису і кодування товарів;

• розвитку різних форм міжнародної економічної співпраці;

• створенні національної інформаційної системи для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності всіх її суб'єктів;

474

• забезпеченні позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу;

• розробці нового митного кодексу України;

• підвищенні рівня освіти та якості підготовки кадрів для зовнішньоекономічної діяльності.

Значної шкоди економічній безпеці України завдає приховування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютної виручки за кордоном, а також експорт вітчизняних товарів за демпінговими цінами.

З метою гарантування економічної безпеки України доцільно розробляти і приймати щорічно Державну програму зовнішньоторговельної діяльності. Вона повинна включати: оцінку сучасного стану торговельних відносин України з іншими країнами, прогноз торгового балансу, план експортних кредитів, що надаються під гарантії уряду або з використанням бюджетних коштів, план зовнішніх позичок та обслуговування зовнішнього боргу, перелік заходів державного зовнішньоторговельного регулювання; митні ставки та межі їх можливих змін, кількісні обмеження експорту та імпорту, перелік заходів щодо захисту внутрішнього ринку, валютного регулювання; щодо захисту торгових інтересів України у випадках дискримінації її суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на ринках окремих країн.

Велику увагу з точки зору економічної безпеки слід приділити процесу приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) і вступу до Світової організації торгівлі (СОТ), що передбачає відкривання національної економіки і гарантування доступу до своїх ринків.

Діяльність СОТ має неабияке значення для розвитку глобальних міждержавних зв'язків, а тому важливо провести системний аналіз участі України в цій організації з урахуванням її національних інтересів.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України передбачає прискорення процесу гармонізації українського торговельного законодавства відповідно до вимог системи ГАТТ/СОТ, а також імплементацію до українського законодавства положень угод цієї системи, що регулюють бар'єри в торгівлі, процедури імпортного ліцензування, торговельні аспекти інтелектуальної власності, правила митної оцінки тощо.

Процес приєднання України до угод Уругвайського раунду переговорів в рамках ГАТТ вимагає виваженості і врахування національних інтересів. Особливу увагу слід звернути на вимоги щодо приведення у відповідність з нормами ГАТТ/СОТ системи субсидіювання промисловості та сільського господарства, заборони субсидіювання експорту та державної підтримки виробництва імпор-тозамінної продукції. Виконання зазначених вимог, пов'язаних з відмовою активної ролі держави в умовах економічної кризи, витіснення вітчизняних то-

варів з внутрішнього ринку, нераціональної структури експорту, створює загрозу економічній безпеці України. Тому, проводячи переговори щодо приєднання до системи ГАТТ/СОТ, необхідно виявити виваженість, принциповість і наполегливість у відстоюванні національних інтересів. Україні необхідно скористатися правом на пільговий період до 10 років, передбачений для країн з перехідною економікою. З метою підтримки національного товаровиробника насамперед слід визначити чутливі сектори економіки і товарні групи, за якими відповідно до рішень Уругвайського раунду переговорів необхідно проводити гармонізацію рівня ставок мита із застереженнями протягом певного часу.

Лише чітка позиція України з питань тарифного й нетарифного регулю-ваннядасть можливість у процесі двосторонніх переговорів насамперед з розвинутими країнами домогтися виходу на їхні ринки, захистити внутрішній ринок від неякісної продукції та підтримати вітчизняного товаровиробника.

Важливе значення має використання відповідно до норм системи ГАТТ/ СОТ ефективного технічного регулювання, що безпосередньо впливає на стан гарантування економічної безпеки. Необхідно рішуче протидіяти тискові окремих країн, які спонукають Україну відмовитися від технічного регулювання свого ринку з метою забезпечення їм односторонніх перевагу торгівлі, що сприятиме заповненню українського ринку неякісною і небезпечною для здоров’я громадян продукцією. В зв’язку з цим вимагає практичного втілення пропозиція Держстандарту України таУкра'їнського союзу промисловців і підприємців щодо створення Національної ради з якості при Президентові України та розробки національної програми підвищення конкурентоспроможностітаякості української продукції.

Гармонізація національного законодавства відповідно до вимог системи ГАТТ/СОТ потребує кардинального перегляду багатьох законодавчих актів та розробки й прийняття низки нових законів. Тому дуже важливо, щоб Верховна Рада України не займала в цьому питанні пасивну позицію, а здійснювала б контроль за процесом приєднання до системи ГАТТ/СОТ з метою максимального врахування при цьому національних інтересів України. 476