Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків

Регулювання зовнішньоекономічних відносин є цілеспрямованим впливом держави на економічні процеси у сфері експортно- імпортної діяльності з метою підвищення ефективності функціону­вання національної економіки.

Протекціонізм — державна політика, спрямована на заохочення розвитку національної економіки, її захист від іноземної конкурен­ції шляхом скорочення імпорту товарів, притоку інвестицій з інших країн на розширення зовнішніх ринків.

Фритредерство (англ. free trade — вільна торгівля) — напря­мок в економічній теорії і практиці експортно-імпортної діяльності, який обгрунтовує і реалізує принципи вільної торгівлі, недоціль­ність прямого втручання держави у підприємницьку зовнішньоеко­номічну діяльність господарських структур.

Регулювання зовнішньоекономічних відносин здійснюється за допомогою комплексу спеціальних заходів, які можна розділити на дві основні групи: економічні і адміністративні.

До економічних засобів відносяться митні збори і тарифи, імпо­ртні депозити. Результатом їх застосування є подорожчання імпор­тного товару, що знижує його конкурентоспроможність на внут­рішньому ринку в порівнянні з місцевим аналогом. До адміністративних засобів відносяться: квотування, тобто встанов­лення кількісних лімітів (квот), системи дозволу (ліцензії) і заборо­ни (ембарго) на імпорт або експорт, самообмеження поставок екс­портером, специфічні технічні вимоги до товару. Між цими двома групами засобів регулювання є принципові відмінності: якщо при використанні економічних засобів остаточне право вибору імпорт­ного або місцевого товару залишається за споживачем, який керу­ється ціною, якістю або умовами поставки, то при використанні адміністративних засобів порушується ринковий механізм, скоро­чується асортимент товарів і фактично примусово вирішується проблема вибору товару споживачем на користь місцевої продукції.

Випробуваним і важливим засобом регулювання майже в усіх країнах є митні збори і тарифи.

Митні збори — це державні грошові податки, що стягуються через митні заклади з товарів, цінностей, майна, які ввозяться або вивозяться, чи проходять через кордон як транзитні. Розмір митних зборів визначається митними тарифами.

Митні тарифи — це списки товарів, що підлягають митному збору. У цих списках товари згруповані залежно від ступеня оброб­ки (готові вироби, сільськогосподарські тощо) і в них вказується конкретна величина збору.

Механізм впливу зборів на ввезення товару використовується в різних цілях: для захисту національного ринку від іноземної конку­ренції шляхом підтримки порівняно високого рівня внутрішніх цін, що сприяє розширенню збуту місцевої продукції за кордоном за більш низькими цінами; для полегшення доступу постачальникам товарів на ринки інших країн за допомогою взаємного зниження мита і підвищення конкурентоспроможності місцевої продукції за кордоном шляхом зниження митної ставки на матеріали, що вико­ристовуються при виробництві експортної продукції. Отже, митні збори, як засіб регулювання імпорту, суттєво сприяють розвитку експорту.

У деяких країнах митні тарифи містять не тільки імпортні, але й експортні збори (на обмежене коло товарів). За допомогою експор­тних зборів держава стримує експорт з метою більш повного задо­волення потреб внутрішнього ринку.

Специфічним економічним засобом регулювання торгівлі є ім­портні депозити. У цьому випадку імпорт бере зобов’язання внес­ти в банк на певний строк безпроцентний депозит на суму, яка до­рівнює всій або частині вартості товару, що вивозиться. Як наслідок — капітал вилучається з обігу, обмежується платоспро­можність.

Старим адміністративним засобом регулювання є квотування і пов’язана з ним система ліцензування. Квотування здійснюється державними і міжнародними організаціями за кількісним обмежен­ням (встановлення частки квоти) виробництва, експорту та імпорту товарів. Здійснюється з метою захисту національних економічних інтересів, виконання міжнародних договорів.

Тенденція до вільної торгівлі (фритредерства) сьогодні перева­жає. Це проявляється у зменшенні тарифних платежів (за останніх 20 років), зокрема, у США митні збори в середньому зменшилися з 55—60 до 5—7 %, а також збільшенні квот. Але ще більше значен­ня має утворення так званих «зон вільної торгівлі», в яких, згідно митного союзу країн, що входять у дану зону, ліквідовані будь-які митні обмеження.

Зокрема, «зона вільної торгівлі» Європейського союзу, до якого з 1 січня 1995 року входили 15 європейських країн (Німеччина, Іта­лія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція і Фін­ляндія), а з 1 травня 2004 р. — 25 країн, є найбільш відомим мит­ним союзом.

У січні 1995 року утворено Південноамериканський «спільний ринок» (МЕРКАСУЛ) у складі Бразилії, Аргентини, Уругваю, Па­рагваю, Чилі і Болівії. Прийнято також рішення про створення з 1996 року Північноамериканської «зони вільної торгівлі» у складі Канади, США і Мексики.

Суттєву роль в регулюванні міжнародної торгівлі відіграє одна з найбільших економічних міжнародних організацій— Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), яка створена в 1947 році, а та­кож заходи створеної у 1964 році такої міжнародної організації як Конференція OOH з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), членами якої на сьогодні є більше 124 країни, і Європейської економічної комісії OOH (CEK), яка функціонує з 1948 року. Ця міжнародна організа­ція діє на базі міжурядової багатосторонньої угоди, в якій містяться принципи і правила міжнародної торгівлі, обов’язкові для країн - учасниць, серед них:

— обов’язкове дотримання у взаємній торгівлі режиму найбі­льшого сприяння;

— взаємні поступки (у тому числі політичні) і послаблення ми­тних бар’єрів;

— здійснення зовнішньої торгівлі на приватноправовій основі.

В ЮНКТАД, окрім розробки принципів і правил міжнародного економічного спілкування, що сприяють розповсюдженню більш де­мократичних і справедливих умов торгівлі, узгоджено також ряд важ­ливих документів, що регулюють торгові відносини в окремих сферах. Йдеться про серію міжнародних товарних угод з метою стабілізації ринків; угод про надання країнам, що розвиваються, пільг у стягненні мита, причому вперше в світовій торговій практиці на невзаємній ос­нові; угод, що обмежують зловживання монополій в торгівлі.

CEK внесла значний доробок як в удосконалення організації міжнародної торгівлі (розробила конвенцію про міжнародне доро­жнє перевезення вантажів, згідно з якою транспортні засоби і това­ри звільняються від митних формальностей на кордоні; серію типо­вих комерційних контрактів і уніфіковані взірці основних зовнішньоторгових документів), так і у розвиток торгівлі між Схо­дом і Заходом (шляхом узагальнення нагромадженого країнами до­свіду, сприяння усуненню перешкод і розширенню промислового співробітництва).

У 1990 році відбулися якісні зміни у діяльності міжнародної ор­ганізації, яка проводила дискримінацію у зовнішній торгівлі (Коор­динаційний комітет з експортного контролю). На сесії виконкому цієї організації було знято обмеження на поставку багатьох видів сучасної техніки у східноєвропейські країни. Такі обмеження було знято й щодо України. У 1996 році організація трансформувалася у клуб технологічно розвинутих країн та найбільших експортерів зброї. Україну як експортера зброї прийнято до цього клубу як кра- їну-засновницю.

В 1995 році було створено Світову організацію торгівлі (СОТ) зі статусом міжнародної юридичної особи. Вона включає ГАТТ, як одну із своїх складових і Г енеральну угоду про торгівлю послугами та захист інтелектуальної власності. З перспективою вступу Украї­ни до COT пов’язане розширення нових можливостей України у розвитку своєї зовнішньої торгівлі. Розглянуті нами зміни лібералі­зації міжнародної зовнішньоторговельної політики свідчать про те­нденцію подальшого оздоровлення міжнародних економічних від­носин, можливість повного включення колишніх соціалістичних країн, у тому числі і України, до світового ринку на рівноправній основі.

6.