§ 5. Інвестиційна безпека

Під інвестиційною безпекою держави слід розумітидосягнення рівня інвестицій, що дає змогу задовольняти поточні потреби економіки в капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, оптимального співвідношення міжроз-мірами іноземних інвестицій у країну і вітчизняних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу.

Досягнення інвестиційної безпеки має відбуватися з урахуванням різкого скорочення експорту українського капіталу за межі України, високого ступеня поєднання міжнародних капіталів, відсутності великих мас вільного іноземного капіталу, гострої конкуренції між сферами його вкладання і країнами, які залучають іноземний капітал. І вже зовсім не слід помилково думати: якщо інвестиції потрібні Україні, то вони автоматично потрібні й світовому ринку.

Інвестиційна безпека характеризується і рівнем повернення вкладених коштів. Так, наприклад, у 1989-1993 рр. інвестиції, вкладені у країни Центральної і Східної Європи, повернулися лише на 75%.

Інвестиційна безпека визначається чіткою інвестиційною політикою, розрахованою на тривалу перспективу. Отже, справа за виробленням і впровадженням такої державної політики. 370

Для кількісної та якісної оцінок рівня інвестиційної безпеки держави має бути розроблена система її індикаторів.

Щоб мати цільовий норматив із залучення іноземних капіталовкладень, можна і треба орієнтуватися на конкретне значення частки України у світовому обсязі прямих іноземних інвестицій. Наприклад, у Росії такий норматив у середньотерміновій перспективі визначений на рівні 10%. А результативність стимулювання інвестиційної діяльності може оцінюватися за обсягами інвестицій, що прогнозуються за рахунок усіх джерел фінансування. Необхідно також ефективно використовувати і ті мінімальні обсяги державних інвестицій, які повинні визначатися у процентах від ВВП.

Відомо, що для ефективного функціонування економіки й відновлення основних фондів загальний обсяг інвестицій (внутрішні капітальні вкладення та іноземні інвестиції) має бути в межах 20-25% від ВВП. В Україні ж цей показник на початок 1998 р. становив приблизно 15%, тобто був далеко недостатнім не те що для ефективного функціонування економіки, а й для простого відтворення основних фондів.

Частка інвестицій у валовому внутрішньому продукті повинна забезпечувати хоча б просте відтворення. У нас і цього нема. Загальний обсяг капіталовкладень за 1991-1996 рр. зменшився більш як на 70%, а в машинобудуванні, легкій промисловості та сільському господарстві цей показник ледве досягає 10-15%. З такими коштами розраховувати навіть на просте відтворення не доводиться. Державні капіталовкладення в загальній сумі витрат бюджетів останніх років становили в середньому 4-5%, а в обсязі ВВП — у межах 1,5-2%. А для реальних структурних перетворень, за окремими оцінками, необхідно, щоб ці значення були на рівні 10-12% і 4,5-6%.

Водночас аналіз інвестиційного процесу свідчить, що річний обсяг інвестицій, який може бути освоєний в Україні, становить приблизно 20-25% від її ВВП. У цьому зв'язку необхідно розраховувати й акселератор — показник, що вимірює зв'язок між прирощенням інвестицій і прирощенням національного доходу, що його викликав, платоспроможного попиту або готової продукції.

При цьому рівень, коли прямі іноземні інвестиції становлять понад 5% ВВП, розцінюється як досить високий. На початку 90-х років ця частка перебувала на рівні 5% у 46 країнах (Франція, Данія, Італія, Німеччина та ін.); 5,110% у 24 країнах (США, Іспанія, Греція та ін.). Про нашу країну, на жаль, поки що такого не скажеш. На сьогодні Україна залучила іноземних інвестицій в обсязі 4,4% ВВП.

Своєрідним індикатором є і частка іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій країни.

371

земних інвестицій у загальному обсязі капітальних вкладень із 3,3% У1995 р. до 5,2% у 1997 р. Для порівняння: на початку 90-х років ця частка перебувала на рівні 5% у 46 країнах світу (Франція, Данія, Італія, Німеччина та ін.); 5,1 -10% у 24 країнах (СІНА, Іспанія, Греція та ін.). В Україні цей показник у 1995 р. становив приблизно 5%, що набагато менше, ніжу Китаї, ряді країн Східної Європи. На початок 1998 р. даний показник в Україні вимірювався 28,2%, що свідчить, по суті, не так про істотне зростання обсягу іноземних інвестицій, як про дуже обмежені внутрішні інвестиції.

Розмір іноземних інвестицій на душу населення тієї чи іншої країни та-кожявляє собою специфічний індикатор. За показником обсягу іноземних інвестицій надушу населення — близько 28 дол. — Україна на початок 1997 р. посідала останнє місце серед східноєвропейських країн. В Угорщині це значення становило $ 1500, у Чехії — 400, в Естонії — 320.

Експерти зазначають, що повна лібералізація приносить прямі іноземні інвестиції у розмірі 1,8% ВВПуцейжерікі6,8% — у довгостроковий період.

Індикатором інвестиційної безпеки може також виступати і частка дер-жавнихбюджетнихкоштівувартості інвестиційного проекгу.Якпереконуєдосвід країн зрозвинутою ринковою економікою, цячастка становить близько 35-40%.

Окрім того, рівень інвестиційної безпеки може визначатися на основі оцінки ризиків окремих інвестиційних проектів. При цьому експертний метод оцінки ризиків здійснюється в разі відсутності у інвестора необхідних інформативних або статистичних даних для розрахунків, або якщо проект не має аналогів.

1. Безризикові інвестиції. Це, як правило, короткострокові державні облігації.

2. Інвестиції з допустимим рівнем ризику. Критерієм рівня допустимого ризику є можливість втрати всієї суми розрахованого чистого прибутку (граничне значення імовірності ризику фінансових втрат — 0,1).

3. Інвестиції з рівнем критичного ризику. У цьому разі критерієм рівня ризику є можливість втрати не тільки прибутку, а й усієї суми розрахункового валового доходу інвестиційного проекту (граничне значення імовірності ризику фінансових втрат — 0,01).

4. Інвестиції з катастрофічним рівнем ризику. Критерієм цього рівня ризику є можливість втрати всіх активів інвестора в результаті банкрутства (граничне значення імовірності ризику фінансових втрат — 0,001).

Одним із специфічних індикаторів інвестиційної привабливості України є інвестиційний клімат. Інвестиційний клімат — це рівень досягнення потенційних можливостей вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб здійснювати інвестиції у формі коштів, цільових банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів, рухомого і нерухомого майна, майнових прав, ноу-хау, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, права користування землею та іншими природними ресурсами.

Його характер зумовлений стабільністю чинного законодавства, ефективністю нинішньої інвестиційної політики держави, окремих секторів і галузей економіки, регіонів і господарюючих суб'єктів, наявністю дієвої системи управління інвестиціями, розвитком страхування інвестиційних ризиків, характером інвестиційного співробітництва, наявністю спеціалізованих банківських установ, фондів і трастів, інвестиційних компаній і дилерів, ступенем вирішення питання про приватну власність на земельні ділянки, стабільністю і конвертованістю національної валюти, а також ступенем привабливості інвестиційних проектів.

Причому сила і спрямованість впливу цих численних факторів на інвестиційний клімат далеко не рівнозначна. На жаль, доводиться констатувати, що негативних впливів на сьогодні більше, ніж позитивних.

Триває погіршення фінансового стану підприємств, що посилюється накопиченням на їх складах величезної кількості залишків готової продукції. У

373

томуждусі на нього може впливати і потенційна нерозв’язаність проблеми реструктуризації зовнішніх боргів.

Залишається серйозна шпарина між зобов’язаннями інвесторів із капіталовкладень і фактичною їх реалізацією.

Негативно впливає на інвестиційний клімат і надмірне захоплення (через безліч відомих причин) зростанням статутних фондів венчурних компаній без розробки відповідної стратегії інвестиційної діяльності. Навіть більше, далеко не завжди зіставні розмір статутного фонду і рівень ліквідності.

Стримує інвестиційний процес і відсутність або обмеженість необхідної інформації, а також низький рівень захисту права власності інвестора. Не на користь справі і брак досвіду в багатьох підприємств щодо складання обгрунтованих бізнес-планів і проведення емісії цінних паперів.

Триває відплив із нашої країни вільно конвертованої валюти до західних банків. Украй мало поки що у нас інвестиційних банків і пенсійних фондів — визнаних у світі інституційних інвесторів. В Україні, по суті зовсім немає як такого інвестиційного менеджменту.

Далеко ще й до оптимального співвідношення між класичним портфелем інвестицій — невеликим пакетом акцій без участі в управлінні — і прямими інвестиціями. Не знайшов свого місця на національному ринку торговельний капітал, що протискується останнім часом, він досі ще віддає перевагу “перепочинку в тіні" або за кордоном.

Неготовність України до жорсткої конкурентної боротьби за інвестиції на світових ринках капіталу багато в чому пояснюється не лише політичною й економічною нестабільністю, криміногенною ситуацією, а й відсутністю в країні стандартних інститутів і механізмів з приймання цих інвестицій.

Недосконалість чинного законодавства, що регулює довірче управління май-ном.невизначеністьдержавних органів,покликаних здійснювати контроль за цією діяльністю, призвелидо грубих порушень, шахрайства і зловживань керівництва рядудовірчих товариств, підривудовіридо них як суб’єктів фондового ринку.

Водночас головна вада, яка негативно впливає на інвестиційний клімат в Україні, полягає у тому, що потреба в інвестиціях поки що з технологічної не трансформувалася в економічну.

Серед загроз інвестиційній безпеці України слід назвати такі:

• загострення платіжної та бюджетної кризи;

• недостатня мотивація до інвестиційної діяльності у різних груп економічних агентів;

• зменшення частки прибутку у джерелах фінансування інвестицій;

• обмеженість доступних фінансових коштів;

• підтримання високої дохідності фінансових операцій;

• відсутність ефективних механізмів трансформації заощаджень населення в інвестиції;

• збереження високих інвестиційних ризиків;

• недостатній контроль рядом міністерств і відомств виконання галузевими підприємствами зобов'язань з погашення іноземних кредитів, отриманих під гарантії уряду;

• невміння вітчизняних бізнесменів реально оцінити ринок, розробити грамотну схему маркетингу, гарантувати повернення затрат, та ще й у короткий строк;

• відсутність перспективної інвестиційної стратегії;

• нестабільність політичної ситуації;

• ризикованість довгострокових вкладень у реальний сектор;

• значна недооцінка українських акцій.

Оцінюючи наш інвестиційний клімат, можна з великим ступенем вірогідності охарактеризувати його як більш різкоконтинентальний (з огляду на граничну нестабільність усіх його складових), ніж помірний. Шукати причин, що підтверджують подібний “діагноз”, далеко ходити не доводиться.

Рецептів же стабілізації ситуації й поліпшення інвестиційного клімату може бути безліч. Так, зокрема, важливим джерелом капітальних вкладень повинно стати цілеспрямоване інвестиційне використання коштів від приватизації державного майна. Хоч доводиться констатувати, що як раніше, так і нині майже всі кошти, отримані таким чином, ідуть на фінансування бюджетного дефіциту, тобто не несуть інвестиційного навантаження.

Активізувати інвестиційний процес можливо за рахунок створення фінансово-промислових груп. Процес фактичного створення ФПГ не отримав необхідного розвитку. Хоча ще під час сочинського українсько-російського самміту предметом переговорів було і питання про створення спільними зусиллями 40 подібних структур. А загалом передбачалося, що ще наприкінці 1996 р. у різних галузевих структурах буде сформовано понад 80 ФПГ. Проте замисленому так і не судилося здійснитись.

Для підвищення рівня інвестиційної безпеки держави необхідно:

• створити банк даних іноземних інвестицій на підприємствах України та запропонованих їм інвестиційних проектів;

• підключитися до міжнародної комп'ютерної мережі інвестиційної інформації IPAnet;

• розширювати пошук інвестиційних ресурсів;

• розвивати інформаційне обслуговування іноземних інвесторів і просування українських проектів і програм за кордоном;

• регулярно проводити за кордоном інвестиційні семінари;

• здійснювати рекламні кампанії у провідних світових засобах масової інформації, видавати спеціалізовані інформаційні бюлетені;

• створювати у вітчизняній економіці інфраструктуру приймання і підтримки інвестицій (організації, що займаються фінансовим проектуванням і

експертизою проектів підприємств; великі банки, здатні надавати першокласні гарантії; страхові компанії, які провадять страхування комерційних і некомер-ційних ризиків при реалізації виробничих програм; інформаційно-консалтингові фірми; інвестиційні фонди тощо);

• підтягувати інвестиційну діяльність в усіх регіонах України до тих стандартів роботи з інвестиціями, за якими працюють Київ і ряд великих обласних центрів;

• подавати методичну допомогу регіонам при створенні необхідної інфраструктури сприяння інвестиціям, підготовці бізнес-планів, які відповідають вимогам іноземних інвесторів;

• навчати керівників підприємств ділової етики, вміння працювати з іноземними партнерами;

• запровадити дієву систему страхування іноземних інвестицій.

Слід зазначити, що комплексне розв'язання проблеми інвестицій в Україні передбачає прискіпливу увагу до всіх її аспектів без будь-якого винятку. Тобто попереду важкий шлях до потепління інвестиційного клімату.

Серед критеріїв відбору пріоритетів і проектів, які у першу чергу необхідно фінансувати й підтримувати, назвемо такі:

• прибуток і строк окупності проектів, а також час досягнення ефекту в результаті їх реалізації;

• забезпечення зайнятості населення;

• конкурентоспроможність продукції чи послуг.

Особливе місце у гарантуванні інвестиційної безпеки належить страхуванню інвестиційних ризиків. При цьому слід зазначити, що іноземний капітал значно нервовіше реагує на щонайменшу дестабілізацію в Україні, ніж національний капітал. Така ситуація зумовлена тим, що поки що існує велика різниця в оцінці ризиків вітчизняним та іноземним капіталами.

За кордоном створені й діють спеціалізовані страхові організації трьох категорій: державні (наприклад, Департамент гарантій експортних кредитів у Великобританії — ECGD, Корпорація зарубіжних приватних інвестицій у США — ОРІС, німецький консорціум “Hermes” — “Treuarbeit”), приватні (Лондонське страхове товариство “Ллойдс”, страхове товариство “P. A. R. I. S. Pool” та інші), багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (MIGA). Вони надають гарантії іноземним компаніям щодо активів, укладених в Україну, щодо актів державних, регіональних чи місцевих органів влади, які можуть призвести до позбавлення права на власність, непрямого вилучення капіталовкладень або до обмеження права розпоряджатися вкладеними ресурсами. Страхування провадиться також від громадянських заворушень, страйків, заподіяння навмисних збитків.

Найавторитетнішою міжнародною організацією, яка починає працювати в Україні у сфері страхування від некомерційних ризиків, є один із підрозділів 376

Розділ 16. Сучасна кредитна система Світового банку — Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій. Основне завдання цього агентства — сприяння прямим іноземним інвестиціям у країни, що розвиваються, яке реалізується за двома напрямками: надання гарантій від некомерційних ризиків і надання технічної підтримки у сфері інвестиційних проектів. Політичні ризики, що страхуються агентством, поділяються на чотири групи: неконвертованість валюти, експропріація, війни і громадянські заворушення, а також розрив контрактних відносин. Слід зазначити, що такі страхові послуга надають і інші страхові компанії.

Взагалі страхування від неконвертованості валюти захищає інвестора від втрат, які можуть виникнути у результаті неможливості конвертації коштів у гривнях (прибуток, проценти, позики, ліквідація підприємств тощо) у тверду валюту і (або) неможливості переказу валюти за кордон у результаті активних чи пасивних дій уряду. При цьому розуміється, що інвестор протягом строку, обумовленого у контракті (період затримки), регулярно здійснює спроби з кон -вертації заявленої суми згідно з усіма вимогами чинного українського законодавства. Девальвація гривні не є предметом покриття.

При настанні страхового випадку страхова компанія виплачує клієнту компенсацію у валюті в обмін на гривні, які стають власністю компанії, за курсом на дату, обумовлену в контракті.

Покриття експропріації захищає застраховані інвестиції від часткової або повної втрати власності інвестора у результаті дій уряду (дії, що порушують норми місцевого й міжнародного права, позбавляють інвестора його фундаментальних прав), які впливають на володіння, контроль чи право на власність.

Класичне покриття від війн і громадянських заворушень захищає інвестора від втрат у разі збитків, часткового або повного руйнування основних фондів у результаті війн або громадянських заворушень, включаючи революцію , повстання, саботаж і тероризм. Для основних фондів виплачується балан -сова вартість або вартість відновлювальних робіт, до яких входить передбачуваний прибуток за цей період.

Для кредитів і гарантій по кредитах виплачується пропорційна частина кредиту з урахуванням процентів у разі, якщо було завдано збитків основним фондам, що прямо пов’язані з використанням кредиту.

До інвестиційних ризиків на українському ринку цінних паперів можна віднести:

• політичніш ризик;

• ризик різкого коливання цін на цінні папери;

• інформаційну закритість і відсутність прозорості ринку;

• технологічний ризик;

• правовий ризик.

До комерційних (майнових) видів страхування, які певною мірою убезпечують інвесторів, входить страхування:

— засобів наземного транспорту;

— засобів повітряного транспорту;

— засобів водного транспорту;

— майна підприємств (організацій і установ);

— будівельно-монтажних робіт;

—ризику неплатежів;

— непогашений кредитів;

— фінансових ризиків;

— відповідальності позичальників перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах;

— відповідальності за шкоду, завдану забрудненням довкілля. Необхідно наголосити, що, нажаль, іноземні страхові структури розглядають Україну як державу з дуже високим ступенем інвестиційного ризику.

Так, наприклад, на думку керуючого Банком Франції Ж.К.Тріше, сьогоднішній рівень страхових премій КОФАС робить французькі комерційні кредити досить дорогими для нашої країни. Проте він у січні 1998 р. висловив сподівання, що вже найближчим часом Україна зможе перейти в класифікації ризику з шостої у п’яту категорію.

Світова практика знає і приклади об’єднання зусиль у сфері інвестиційного страхування. Так, було здійснено розробку спільної інвестиційної програми Корпорації з приватних інвестицій за кордоном (ОПІК) із Фінляндською гарантійною радою у спільному страхуванні інвестицій у державах Балтії і північно-східної Росії.

Є спроби об’єднання зусиль у цій сфері і в українській практиці. Так, Україна і Світовий банк підписали угоду про зустрічні гарантії за проектом створення фонду підтримки передекспортних гарантій у сільськогосподарському секторі на суму 120 млн дол. щорічно.

Метою проекту, розрахованого на 5 років, є створення умов для залучення в Україну іноземних постачальників матеріально-технічних ресурсів і кредиторів , які будуть застраховані від можливих збитків у разі неможливості кон -вертації і переказу іноземної валюти з території України, скасування чи непо-новлення ліцензій на експорт і імпорт, експропріації майна вітчизняного кон-тракгера, арешту товарів іноземного постачальника або введення обмеження на їх продаж, а також у разі війни і громадських заворушень.

Максимальний розмір гарантії, яка може надаватися одному власникові страхового полісу, — 20 млн дол., мінімальний — 100 тис. дол. У перший рік проекту при укладанні гарантійного контракту він повинен виплачувати групі управління гарантіями 3,25% від суми гарантії.

Для підвищення гарантій з повного й своєчасного страхового відшкодування збитків інвесторів в Україні слід усіляко (звичайно, з урахуванням національних інтересів) розвивати перестрахування. 378

В Україні гіпотетично існує трирівнева система гарантій захисту інвестицій: на державному і регіональному рівнях, а також на рівні конкретних господарюючих суб'єктів.

Основу гарантій на державному рівні становить українське інвестиційне законодавство, що забезпечує захист іноземних інвестицій у рамках цивільного та адміністративного права. Слід зазначити, що в окремих країнах правовий аспект гарантування захисту інвестицій доповнюється організаційним. Наприклад, у Росії з цією метою було створено Державну комісію із захисту прав інвесторів на фінансовому і фондовому ринках Росії.

Гарантія захисту інвестицій на регіональному рівні може проявлятися у розробці регіонами власних інвестиційних програм, наданні податкових пільг, виділенні окремим рядком у своїх бюджетах коштів для страхування інвестиційних ризиків, створенні заставних і гарантійних фондів, наданні місцевих гарантій, “патронуванні” проектів з іноземною участю.

Одним з шляхів захисту інвестицій є формування у складі державного і місцевих бюджетів так званого бюджету розвитку, в якому мають акумулюватися кошти для підтримки приватних інвестицій у пріоритетні галузі української економіки.

Гарантувати надійний захист інвестицій здатне, звичайно, далеко не кожне підприємство. Проте у деяких випадках одна лише назва підприємства може забезпечити успіх здійснення угоди.

Можна зробити висновок, що рівень інвестиційної безпеки в Україні поки що, на жаль, досить низький. Тому необхідно терміново реалізовувати весь комплекс практичних заходів щодо його підвищення.