Інвестиційний попит. Міжчасовий вибір фірми

Інвестиційний попит фірми на позичкові кошти визначається бажан­ням фірми максимізувати власні прибутки і характеризується співвідно­шенням між процентною ставкою як ціною позичкових коштів та обсягом інвестицій, який фірма готова отримати за цією ціною при інших рівних умовах.

Фірма визначає інвестиційний попит на позичкові кошти, виходячи із співставлення вигоди від використання інвестицій та вартості інвестицій для себе. Зокрема, при аналізі доцільності збільшення використання обсягів позичкових грошей на одиницю порівнюють додаткові вигоди з додатковою вартістю. Розглянемо спочатку випадок, коли гроші позичаються на один рік, а всі вигоди від інвестиційного проекту виникають також через рік.

Додаткова вартість (гранична вартість інвестицій) дорівнюватиме ціні позиченої грошової одиниці — процентній ставці г. Конкурентна фірма, що має потребу у позичкових грошах, може позичати їх лише за ставкою r_p яка утворюється на конкурентному ринку і не залежить від обсягу інвестиційного попиту окремої фірми. Отже, така фірма сприйматиме пропозицію позич­кових грошей як абсолютно еластичну за ринковою процентною ставкою; графічно це буде горизонтальна лінія S_κ, яка проходить на рівні ринкової ставки г_Е (мал. 12.1.6).

Тема 12. Ринки факторів виробництва: капітал і природні ресурси 153

Додаткові вигоди фірми (гранична ефективність інвестицій) вимірю­ються нормою віддачі (прибутковості) інвестицій, яка дорівнює відно­шенню:

і вимірюється в частках від одиниці або у відсотках. Тут AR — приріст вигод фірми (виручки), пов'язаний з інвестиціями, AC — приріст її витрат, пов'язаний з інвестиціями.

Норма віддачі інвестицій буде спадати із збільшенням обсягу інвестицій, адже кількість вигідних інвестиційних проектів обмежена, тому при роз­ширенні інвестиційної активності фірма змушена обирати все менш вигідні інвестиційні проекти.

Якщо для кожного з можливих обсягів інвестицій підрахувати норму віддачі, то в системі координат "обсяг інвестицій — норма віддачі" можна побудувати криву граничної ефективності інвестицій; вона демонструє можливості фірми в отриманні вигод від інвестування і визначає криву інвестиційного попиту фірми, тобто криву D_k на мал. 12.1.6.

При виборі оптимального обсягу інвестицій, що максимізує прибутки фірми, підприємець збільшуватиме обсяг інвестицій доти, доки норма віддачі і (гранична ефективність інвестицій) перевищуватиме ринкову процентну ставку г ( граничну вартість інвестицій). Оптимальний обсяг К_л визначатиметься згідно з необхідною умовою максимізації прибутку:

яка виконується в точці А на мал. 12.1.6.

Більший, ніж К_л, обсяг інвестицій буде для фірми збитковим, тому що приріст прибутку від інвестування кожної додаткової позиченої гривні менший за ринкову ставку процента, яку доведеться сплатити за користу­вання кредитом в одну гривню.

При аналізі доцільності реалізації інвестиційного проекту, який триває кілька років, виникає проблема зведення до одного часу вигід і витрат фірми.

Якщо розглядати річний проміжок часу, то майбутня цінність (FV) суми грошей M_g, яка є сьогодні, визначається як

тернативних варіантів використання грошей. Визначена таким чином вели­чина г називається ставкою дисконтування.

Якщо визначити індивідуальний інвестиційний попит кожного з пози­чальників, то крива ринкового інвестиційного попиту S_k утвориться як горизонтальна сума індивідуальних кривих; для побудови кривої ринкового попиту слід для кожного рівня норми віддачі визначити відповідні інди­відуальні обсяги інвестицій і скласти їх, щоб отримати ринковий обсяг інве­стиційного попиту за цієї ставки.

2.