1.5. Економічна безпека України

Економічна безпека — це здатність національної економіки забезпечити стабільніш розвиток виробництва в державі з ме­тою оздоровлення її головних потреб. Вона охоплю є так і різновиди безпеки, як фінансова, енергетична, техніко-технологічна.

Фінансова безпека передбачає захищеність фінансових інте­ресів держави та інших суб'єктів господарювання. Саме вона тісно пов'язана з іншими складовими економічної безпеки, від її рівня залежить інвестиційний клімат у державі. Зумовлена вона ста­більністю грошово-кредитної, бюджетної та валютної систем, за­лежить від багатьох показників, важливіші з яких такі:

розподіл державного бюджету:

стійкість банківської системи, національної валюти:

стан зовнішньої та внутрішньої заборгованості:

дефіцит платіжного балансу

Енергетичну безпеку відображає захищеність держави (суб'єктів господарювання, регіонів, населення) від дефіциту енергії та її ціни на внутрішньому ринку. Вона залежить від кількості імпортованих енергоносіїв та країн-експортерів, енергомісткості виробництва, розвитку національного паливно-енер­гетичного комплексу, його технічного та технологічного рівня і, відповідно, собівартості енергії.

Технічна та технологічна безпека — це здатність держави за­безпечити розробку та впровадження новітніх технологій для ви­пуску конкурентоспроможної продукції. Її рівень залежить від дер­жавної підтримки фундаментальної та галузевої науки, орієнтова­ності на ресурсе- та енергозбережні технології, вихід на закор­донні ринки. Від фінансової та техніко-технологічної безпеки за­лежить безпека військово-економічна. Вона зумовлена рівнем роз­витку військово-промислового комплексу (ВПК), який повинен за­довольняти потреби армії на рівні раціональної оборонної достат­ності і забезпечити експорт продукції військового призначення.

Продовольча безпека передбачає забезпечення населення країни високоякісними продуктами харчування, гарантоване дос-

33

татнє харчування (стихійне лихо- війна, блокада з боку інших дер­жав).

Економічна безпека країни залежить від дії внутрішніх і зовнішніх чинників та сил, зацікавлених у зміні державного по­літичного або соціального ладу.

Завдання економічної безпеки є складними, часто вони на­бувають статусу національної проблеми - збереження економіч­ного суверенітету держави, тобто її повної незалежності від інших держав у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах. Справжній суверенітет держави можливий тільки на засадах ефективної та конкурентоспроможної соціальне орієнтованої економіки. В кінцевому підсумку саме рівнем ефективності на­ціональної економіки визначається місце країни в світовому "та­белі про ранги".

У січні 1997 p. Верховна Рада України прийняла Концеп­цію (Основи державної політики) національної безпеки Украї­ни. У цьому документі економічна безпека (безпека в економічній сфері) потрактована як складова національної безпеки. До неї віднесені такі напрями державної політики національної безпе­ки: недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів, перетікання їх у тіньову економіку; конт­роль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчиз­няного виробника; боротьба з протиправною економічною діяль­ністю, протидія неконтрольованому відпливу національних ма­теріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів.

В основі економічного суверенітету є право власності україн­ського народу на своє національне багатство. Спираючись на це право уповноважені народом органи самостійно регулюють еко­номіку і зовнішньоекономічну діяльність.

34

Економічної безпеки України можна досягти за умови еко­номічної рівноваги у державі. Рівновагою вважається таке стано­вище населення країни, за якого забезпечується його нормальні умови буття і праці.

Економічна нестабільність зумовлює порушення економіч­ної рівноваги, а це може спричинити втрату суверенності або дер­жавності.

Рівень економічної безпеки можна знизити, якщо посилити залежність економіки від зовнішньоекономічних факторів. Для України така залежність виявляється передусім у потребі ввезен­ня головної частки енергоносіїв із Російської Федерації і в труд­нощах налагодження дієвих зв'язків із альтернативними поста­чальниками, особливо нафти і газу.

Уряд України зобов'язаний розробити програму гарантуван­ня економічної безпеки держави як концептуальну основу для прий­няття економічних! політичних рішень. Ця програма повинна охоп­лювати дані про наявність внутрішніх ресурсів і потребу в них, роз­робку рекомендацій щодо взаємозамінності ресурсів, регулювання їхнього експорту та імпорту; визначення місця України в світовій економічній системі, а також економічно-організаційні та правові заходи на випадок виникнення загрозливих ситуацій.

Україна може утвердитися лише виваженою, самостійною, незалежною політикою уряду щодо захисту свого ринку протек­ціонізму власного виробництва, лібералізації зовнішньоекономіч­ної діяльності, використання іноземних кредитів на умовах, вигі­дних не тільки кредиторові, а й Україні.

З досвіду різних країн світу, зокрема й України, відомо таке:

після здобуття державного суверенітету, якщо нема інституцій, які б його захищали, а переважна частина громадян не готова до розуміння проблем громадянського суспільства і суверенності, впровадження концепції "відкритого суспільства" у разі його не-

35

керованості може зумовити економічну небезпеку. Тому завдання держави полягає в тому, щоб методами регулювання економіки передбачити організаційні та правові заходи попередження заг­розливої ситуації.

На нинішньому перехідному етапі першочерговим в еко­номічній політиці держави є забезпечення продовольчої безпеки країни. Затяжний кризовий стан, у якому перебувають сільське господарство та інші галузі агропромислового комплексу (АПК), призводить до погіршення постачання населення продуктами хар­чування, створює соціальну напругу в суспільстві.

Аграрна криза в Україні була закладена ще колгоспно-рад­госпною системою, яка свого часу трималась і навіть дещо про­гресувала на "підсистемі страху". Раптовий розвал адміністра­тивно-командної системи і передчасна дискредитація плану­вання й управління були сприйняті як вседозволеність. Більшість колективних підприємств почала розпадатись, їхню власність розкрали. Новий час породив нові проблеми. Сьо­годні якнайшвидше потрібно реформувати управління в гос­подарствах, ліквідувати збиткові з них і створити нові фер­мерські. Кожне сільськогосподарське підприємство повинно знайти свій шлях і форму, однак єдиним і безумовним є впро­вадження приватної власності на землю та інші засоби вироб­ництва.

Якщо б уряду вдалось вивести більшість структур АПК із ринкової стихії, як у країнах ЄС, то це дало б змогу державі регу­лювати ціни на основні продукти сільського господарства і, отже, безпосередньо впливати на соціальний захист населення.

Серед інших чинників важливе місце в аграрній політиці посідає державний протекціонізм, захист внутрішнього ринку шляхом обмеження ввезень іноземних товарів і з метою підтрим-

36

ки власного виробника. Для цього застосовують митний захист, субсидування експорту, гарантування цін тощо.

Особливу увагу треба приділяти фінансовій безпеці -внутрішній та зовнішній її загрозам.1

До внутрішніх загроз фінансової безпеки належать: недоско­налість і незавершеність національного законодавства у фінансо­во-кредитній сфері; відсутність достатнього золотовалютного за­пасу й алмазного фонду держави; низький рівень інвестиційної діяльності; неефективність податкової системи, масове ухилення від сплати податків; недосконалість бюджетної системи, низький рівень бюджетної дисципліни і надмірні державні витрати та де­фіцит державного бюджету; високий рівень інфляції; зростання тіньової економіки, посилення її криміналізації, нелегальне пере­тікання валютних коштів вітчизняних підприємців за кордон; не­обгрунтована підтримка курсу національної грошової одиниці;

платіжна криза; значна заборгованість у виплаті заробітної пла­ти, пенсій та інших соціальних виплат; неповноцінність фондо­вого ринку; нерозвиненість страхового ринку, системи довірчого управління майном; слабкість банківської системи; зростання внутрішнього боргу країни.

Зовнішніми загрозами є такі: значне від'ємне зовнішньотор­говельне сальдо; залежність реформування економіки країни від отримання іноземних кредитів та іншої закордонної допомоги; зро­стання зовнішнього державного боргу і нераціональне викорис­тання закордонних кредитів; втручання міжнародних фінансових організацій у національну фінансово-кредитну сферу; залежність вітчизняного фінансового ринку від світового; дефіцит платіжно­го балансу країни.

В умовах сучасного кризового стану фінансово-кредитної сфери пріоритетами фінансової безпеки повинні бути: подолання кризи платежів; зменшення розмірів тіньової економіки, ліквіда­ція криміналізованого бізнесу та корупції; ліквідація заборгова-

_____

1 Див. Єрмошенко М. Фінансова безпека: основні підходи до розробки концепції //Віче. 1998. №11. C.64-65.

37

ності із заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат; сут­тєве зниження державних витрат і бюджетного дефіциту, систе­матичне виконання дохідної частини бюджету, ліквідація нецільо­вого використання бюджетних коштів; підтримання внутрішньо­го і зовнішнього боргу країни на безпечному рівні; прискорення розвитку фондового і страхового ринків, 'системи довірчого уп­равління майном; зміцнення національної грошової одиниці.

Отже, забезпечення пріоритетів фінансової безпеки може мати вирішальне значення для досягнення Україною і безпеки економічної.