Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Фактичні та планові витрати. “Кейнсіанський хрест”

Класична економічна теорія виходить із двох основних положень. По- перше, стверджується, що навряд чи можлива ситуація, за якої рівень су­купних витрат Y= C+I+ G буде недостатнім для закупки продукції, виробле­ної за умов повної зайнятості ресурсів (тобто, навряд чи можлива ситуація, коли AD≠AS).

Кейнсіанська економічна теорія спростовує існування такого механізму саморегулювання. На основі емпіричних даних, отриманих у період “великої

депресії”, Д. Кейнсу вдалося до­вести, що повна зайнятість у нереґульованій економіці може виникнути лише випадково. Рівно­вага попиту і пропозиції (мал. 5.4), як правило, не збігається з повного зайнятістю ресурсів: у точці А вста­новлюється рівність AD==AS, проте рівноважний обсяг виробництва Уцьому за­ощаджується та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх спо­живчих витрат. Вплив процентної ставки є другорядним, оскільки вона відіграє досить незначну роль стосовно визначення обсягів споживання та заощаджень. В той же час динаміка інвестицій визначається перш за все динамікою процентних ставок, що знаходить відображення у відповідних функціях споживання, заощаджень та інвестицій.

Мал. 5.5. Кейнсіанська модель рівно­ваги.

Розбіжність планів інвестицій та заощаджень зумовлює коливання фак­тичного обсягу виробництва навколо потенційного, а також невідповідність між фактичним рівнем безробіття та величиною NAIRU.

Як же потрібно проводити стабілізацію сукупного попиту? З цим питан­ням нам допоможе розібратися кейнсіанська модель рівноваги. Ця модель називається також “45-градусна модель”, “модель доходи — витрати” або “кейнсіанський хрест”.

Сукупний попит (Л£)) у моделі представлено плановими витратами — сумою, яку домогосподарства, фірми і держава мають намір потратити на купівлю товарів та оплату послуг (позначається літерою Е):

E=C+I+G.

Сукупна пропозиція (Л5) представлена фактичними витратами, У.

Фактичні (реальні) витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) в умовах неочікуваних змін у рівні продажів, тобто:

Фактичні інвестиції=Планові інвестиції+Незаплановані інвестиції в ТМЗ Варто підкреслити, що і планові, і фактичні витрати в кейнсіанській моделі рівноваги є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який залишається фіксованим. Окрім цього, в моделі пропущено амортизаційні витрати та непрямі податки на бізнес, а тому будемо вважати, що ВВП=ЧВП=НД.

Функція планових витрат, E=C+I+G, графічно зображується як функція споживання, C=a+b∙(Y-T), “зміщена” вгору на величину I+G. Очевидно, що лінія планових витрат перетне лінію фактичних витрат у якійсь точці Л, де реальні та планові витрати дорів­нюють одне одному (Y=E). Наве­дений графік отримав назву кейн- сіанського хреста (мал. 5.5).

На лінії Y=Y завжди дотриму­ється рівність фактичних інве­стицій та заощаджень. У точці Л, де доход дорівнює плановим вит­ратам, досягається рівність між плановими та фактичними інве­стиціями і заощадженнями, тобто встановлюється макроекономічна рівновага.

Якщо фактичний обсяг вироб­ництва Y₁ перевищує рівноважний Y, то це означає, що покупці купують товарів менше, ніж фірми виробля­ють, тобто ADAS. Підвищений попит задовольняється за рахунок незапланова- ного скорочення запасів фірм, що створює стимули до збільшення зайнятості і випуску. В результаті ВВП поступово зростає від рівня Y₂ до рівня Y, і знову досягається рівновага: AD=AS.

3.