Структурні блоки фінансових програм

Розглянемо послідовно основні структурні блоки фінансових програм:

• цілі фінансової програми;

• заходи економічної політики;

• прогнози (система послідовних, узгоджених елементів програми).

Цілі: економічне зростання, зменшення інфляції, рівноважний стан платіжного балансу тощо.

Наприклад, макроекономічними цілями можуть бути:

• зростання обсягів випуску на 3%;

• зменшення рівня місячної інфляції до 1,5% (на кінець програмного періоду);

• збільшення чистих міжнародних резервів до 1 млрд.дол.

Заходи економічної політики: фіскальна політика, кредитно-грошова політика, валютна політика, політика в області зовнішньої торгівлі, структур­на політика (реформа державного сектора економіки, фінансова реформа, реформа ринку праці, заходи по зростанню виробничих можливостей та ін.).

Інструменти економічної політики.

A. Фіскальна політика: податки, поточні витрати, інвестиційні витрати, випуск цінних паперів, поточна заборгованість і т.ін.

Б. Кредитно-грошова політика: ставка процента, кредит центрального банку, норма резервування, співвідношення капітал - активи, кредитний контроль, операції на відкритому ринку і т. ін.

B. Зовнішня політика: митні податки, кількісні обмеження, валютний курс, регулювання експорту, зовнішня заборгованість і т. ін.

При підготовці фінансової програми потрібно враховувати певні обмеження, або "правила гри":

• цілі повинні бути сформовані чітко, і весь пакет заходів економічної політики має бути направленим на досягнення цих цілей;

• якщо органи державного управління не переконані в необхідності про­ведення певних заходів коригування, то фінансова програма не буде успішно здійснена;

• існує тісний взаємозв’язок між різними фінансовими та економічними змінними, що створює ефект "хвилеподібного поширення" початкового імпульсу. Так, коли впливають на одну змінну, то наслідки цього неодмінно вплинуть і на інші змінні. Скажімо, якщо уряд має намір субсидувати певний сектор економіки, то інші сектори змушені будуть оплатити ці витрати. Якщо споживання зростає швидше, ніж внутрішнє виробництво, це відображається на інфляції або платіжному балансі (або на тому і на іншому одночасно);

• заходи економічної політики не обов’язково дадуть негайний ефект, економіка не може миттєво зреагувати на прийняті рішення. Наприклад, якщо затверджено новий закон про інвестиції, то реально інвестиції підуть з певним лагом, і результат у вигляді зростання обсягів виробництва можна буде побачити не відразу;

• якщо реальні процеси розвиваються інакше, аніж передбачено програ­мою, то своєчасно повинні поправлятися (коригуватися) початково зроблені розрахунки. Наприклад, якщо для скорочення дефіциту держ­бюджету до необхідного рівня доходи держави мають зрости на 15%, а в дійсності вони зростають лише на 10%, то потрібно негайно вжити компенсаційних заходів, інакше не буде досягнуто мети скорочення дефіциту державного бюджету.

3.