Витрати виробництва і прибуток

Теорія виробництва дуже схожа з теорією споживчої поведінки. При всій схожості графічного і аналітичного апарату, вживаних в цих теоріях, істотною відмінністю є те, що в теорії поведінки споживачів, на основі динаміки споживання залежно від ціни товару, отримана лінія попиту.

Витрати виробництва - вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями за для виробництва продукції. Витрати поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні (явні) витрати - витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми.

Внутрішні (неявні) витрати - витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів.

Неявні витрати включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні власних ресурсів.

Існують два підходи до розуміння природи витрат фірми.

> Бухгалтерський підхід передбачає врахування зовнішніх (явних) витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунка чи накладної. Ці витрати відображаються у бухгалтерському балансі фірми і є бухгалтерськими витратами.

> Економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат, пов'язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів. Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів.

Альтернативна вартість (вартість втрачених можливостей, пропущена вигода) - вартість найкращої альтернативної можливості виробництва чи поведінки фірми при порівняльному ступені ризику.

Залежно від строку, впродовж якого можлива зміна економічних ресурсів, залучених фірмою до виробництва певного виду продукції, розрізняють:

- витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

- витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним).

Витрати фірми в короткостроковому періоді поділяються на:

Постійні (умовно постійні) витрати (TFC) - мають місце незалежно від зміни обсягів виробництва (затрати на утримання будівель, адміністратив­ного апарату, на орендну плату, рекламу тощо).

Змінні витрати (TVC) - пов'язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, електроенергію, оплату праці робітників). При зупинці виробництва вони рівні нулю.

Сукупні (валові витрати) (ТС) - витрати фірми на придбання та використання всіх факторів виробництва, сума постійних та змінних витрат:

TC = TFC + TVC (2.33)

Середні постійні витрати (average fixed cost - AFC) - це постійні витрати на одиницю продукції, які можна розрахувати по формулі:

де Q - об'єм виробництва

Середні змінні витрати (averadge variable cost - AVC) - змінні витрати на одиницю продукції:

Середні загальні витрати (average total cost - ATC, AC) - це загальні витрати на одиницю продукции:

Граничні витрати (marginal cost - МС) - це додаткові витрати фірми на випуск ще однієї додаткової одиниці продукції.

Граничні витрати можуть вимірюватися як приріст функції загальних витрат при нескінченно малій зміні об'єму випуску:

Графічно динаміка середніх і граничних витрат приведена на рис. 2.28.

Величина середніх загальних і середніх змінних витрат визначається тангенсом кута нахилу прямої, проведеної від початку координат до крапки на кривій ТС і TVC відповідно. Ці кути мінімальні в крапках А і В при об'ємах Q2 і Q1. Граничні витрати визначаються тангенсом кута нахилу дотичної до кривої ТС при заданому об'ємі випуску.

Функція середніх постійних витрат має вид гіперболи, оскільки TFC = const, а AFC = TFC/Q, то із збільшенням об'єму випуску функція AFC убуває.

Рис. 2.28 - Динаміка витрат виробництва в короткостроковому періоді

З іншого боку, поки МС < АС, АС убуває, як тільки МС > АС, АС зростає, отже, МС перетинає АС в точці мінімуму функції АС. Таким чином, оптимальний об'єм випуску (технологічна ефективність виробництва) з погляду мінімізації витрат визначається з умови: АС = МС, при AC=>min.

Для аналізу доходів підприємства (фірми) використовують такі поняття. Валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг:

Р - ціна одиниці виробленого товару (послуги);

Q - кількість реалізованих товарів (послуг).

Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг:

AR = PQ/Q, (2.40)

де AR - середній дохід;

Р - ціна одиниці виробленого товару (послуги);

Q - кількість реалізованих товарів (послуг).

Граничний дохід - приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів чи послуг:

MR = ∆ R(Q) /∆Q, (2.41)

де MR — граничний дохід;

∆R(Q) - приріст валового доходу;

∆Q — приріст обсягів реалізованих товарів та послуг.

Доходи, що утворюються в результаті використання певних факторів виробництва (факторні доходи): доходи у вигляді заробітної плати або посадових окладів; рентний дохід; процентний дохід або прибуток на капітал; підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу.

Розмір прибутку можна визначити за формулою:

Нормальний прибуток - звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу.

Економічний прибуток - надлишок над нормальним прибутком, породжений ініціативою підприємця, його вмінням знайти найкраще застосування ресурсів, здійснювати нововведення, ризикувати тощо.

Залежно від сфери діяльності одержувані доходи поділяються на промисловий прибуток, торговий прибуток, позичковий відсоток.

Промисловий прибуток — це дохід на функціонуючий капітал, задіяний у сфері виробництва. Прибуток виробника (Пв) - це різниця між оптовою ціною і собівартістю продукції:

Пв = Цо - Сп, (2.43)

Торговий прибуток відображає фінансовий результат діяльності торгівлі. За своєю суттю він становить частину прибутку, яку виробник віддає торговцю за реалізацію своїх товарів.

Позичковий відсоток - це частина прибутку, яку функціонуючий підприємець виплачує певному підприємцю (як правило, банкіру) за тимчасове користування його грошовим капіталом.

Засоби виміру прибутку:

> Маса прибутку - це абсолютний розмір прибутку в грошовому вираженні.

> Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і свідчить про ефективність функціонування авансованого капіталу. Розраховується за формулою:

П' = (П/К) ? 100%, (2.44)

де П' - норма прибутку;

П - маса прибутку;

К - авансований капітал.

2.3.5