Система «витрати - обсяг - прибуток» як ефективний елемент управління фінансами підприємств

Одним із найпростіших і разом з тим ефективним методом аналізу для оперативного та стратегічного планування майбутньої діяльності підприємства є аналіз «витрати - обсяг - прибуток».

Аналіз взаємозв'язку «витрати - обсяг - прибуток» (далі - CVP-аналіз) - метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства з метою визначення:

— обсягу надання послуг (робіт, продукції), що забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку;

— величини прибутку за певного обсягу послуг (робіт, продукції);

— впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;

— оптимальної структури витрат.

CVP-аналіз на підприємствах зв'язку здійснюються в межах діяльності підприємства та структурних підрозділів, тобто використовуються у короткостроковому періоді. За своєю сутністю CVP-аналіз є досить простим, базується на легко обчислюваних показниках і дає можливість оперативно оцінити вплив величини та структури витрат, обсягу надання послуг (робіт, продукції) на прибуток, аналізувати його залежність від рівня тарифів і структури виробництва, обґрунтовувати маркетингову стратегію. Із самої назви випливає, що CVP-аналіз з'ясовує зв'язок між витратами, рівнем операційної активності та прибутком. Термін "операційна активність" характеризує результативність діяльності підприємства. Для виробничого підприємства вона визначається обсягом виготовленої продукції.

CVP-аналіз дозволяє визначити зміни, якщо зміниться один параметр виробничого процесу або декілька таких параметрів. CVP-аналіз здійснюються за допомогою таких методів, як:

1. Математичних: рівняння; маржинальний.

2. Графічних:

— графік беззбитковості;

— графік взаємозв'язку «обсяг-прибуток»;

— графік маржинального прибутку (доходу).

Точка беззбитковості (критична точка або поріг рентабельності) - це той обсяг послуг (робіт, продукції), за якого виручка від надання послуг (робіт, продукції) дорівнює витратам підприємства, тобто це той обсяг послуг (робіт, продукції), за якого підприємство не має ні прибутку, ні збитку. Таким чином, точка беззбитковості - це той обсяг послуг (робіт, продукції), починаючи з якого підприємство зароблятиме прибуток.

Мета аналізу беззбитковості полягає в знаходженні рівня ділової активності (кількості продажу), за якого виручка від надання послуг (робіт, продукції) стає рівною сумі всіх змінних і постійних витрат, при цьому прибуток підприємства зв'язку дорівнює нулю. Точку беззбитковості можна виразити в натуральних (кількість продукції), грошових (виручка) одиницях або у відсотках до нормальної потужності. їх графічну інтерпретацію наведено на рис. 9.3.

Рис. 9.3. Динаміка витрат, доходів та точки беззбитковості

Точка беззбитковості - це той рівень, якого необхідно досягти підприємству, щоб не мати збитку (повністю відшкодувати всі витрати). Чим вище точка беззбитковості, тим важче його досягти, і навпаки. Для зменшення точки беззбитковості необхідно або скорочувати витрати, або збільшувати обсяги та підвищувати тариф на послуги (роботи, продукції). Разом з графічним зображенням можна визначити показники, подані на графіку математично за допомогою таких формул:

1. Виручка в точці беззбитковості за умови реалізації одного виду послуг (робіт, продукції) (ПР):

де ПВ - постійні витрати, пов'язані з реалізацією даного виду послуг (робіт, продукції); ЗВ - змінні витрати, пов'язані з реалізацією даного виду послуг (робіт, продукції); В - виручка від реалізації послуги (роботи, продукції).

2. Порогова кількість даного виду послуг (робіт, продукції) (ПК):

Коефіцієнт безпеки операційної діяльності можна вважати мірою операційного ризику.

Прибуток підприємства залежить від його операційної активності, яка на виробничих підприємствах визначається передусім обсягом надання послуг (робіт, продукції). Якщо йдеться про динаміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку суттєво впливає й структура витрат, а саме їх поділ на змінні та постійні.

Маржинальний прибуток (дохід) (МП) - це різниця між виручкою від надання послуг (робіт, продукції) і змінними витратами (якщо розрахунки проводяться на весь обсяг наданих послуг (робіт, продукції)) або різниця між продажною ціною одиниці послуги (робіт, продукції) і змінними витратами, що припадають на одиницю послуги (робіт, продукції), тобто це сума, достатня для покриття постійних витрат і потім отримання прибутку [92].

Маржинальний прибуток необхідний для покриття постійних витрат, а потім вже для отримання прибутку підприємства. Якщо маржинального прибутку недостатньо для покриття постійних витрат, підприємство зазнає збиток від своєї діяльності. У використовуванні маржинального прибутку закладений ключ до вирішення проблем, пов'язаних з витратами і доходом підприємств. Маржинальний прибуток на одиницю послуг (робіт, продукції) дорівнює її ціні мінус питомі змінні витрати (тобто витрати на одиницю послуг (робіт, продукції)). Маржинальний прибуток, що припадає на одиницю послуг (робіт, продукції), являє собою внесок кожної реалізованої одиниці на покриття постійних витрат. Якщо величина сумарного маржинального прибутку:

— перевищує постійні витрати - підприємство стає прибутковим;

— дорівнює постійним витратам - не отримує ні прибутку, ні збитку, тобто ним досягається точка беззбитковості;

— менше постійних витрат - підприємство стає збитковим.

Маржинальний прибуток, який іноді називають покриттям або внеском у

прибуток, обчислюється за формулою:

широко використовується для оцінки ефективності діяльності підприємства. Орієнтація на продаж продукції з вищою сумою покриття забезпечує підприємству значно вищий рівень загальної суми покриття (маржинального прибутку), а отже, й прибутку.

Маржинальний прибуток (МП!) на кожну чергову одиницю послуги (робіт, продукції):