Закон спадної граничної корисності. Перший закон Г. Госсена

На рисунку відображені спадні ступені корисності. Корисність блага з кожною наступною одиницею спадає. Спадання граничної корисності виражає “сходинку” рівнів корисності. Якщо продовжити спадаючу “сходинку”, можна припустити, що точка насиченості корисності досягатиметься при споживанні десятого блага (на десятій “сходинці”).

Рис. 1. Перший закон Госсена

Перший закон Госсена [1] - закон насичення потреб. У ньому сказано: із задоволенням потреб у якихось благах їх цінність падає, а по мірі збільшення кількості товару його корисність убуває. Перехід до насиченості відбувається зазвичай не зразу, а поступово, ніби по сходинках.

Практичне значення першого закону Госсена полягає в тому, що він відбиває зв’язок між зниженням граничної корисності і падінням попиту (зниженням кривої попиту). Крива попиту може бути виведена як похідна від кривої граничної корисності.

Другий закон Госсена (див. рис.2) - закон вирівнювання граничних корисностей. Згідно з цим законом, кожний учасник обміну прагне досягти максимуму вигоди, розподіляючи свої засоби між різними покупками. Він передбачає отримати однакове задоволення від кожної суми грошей, витраченої на кожний із товарів, який хоче придбати.

Рис. 2. Другий закон Госсена

Щоб отримати максимум корисності, споживач так розподіляє кількість споживчих благ (наприклад, молока і хліба), щоб їх гранична корисність дорівнювала одній і тій самій величині.

Кожний учасник обмінної операції, розподіляючи свої кошти між різними покупцями, намагається досягти максимуму вигоди.

Закон єдності ціни випливає із закону заміни споживчих благ. Для покупця існує якась межа ціни, вище якої він не стане купувати товар. Для продавця є якась нижча границя ціни, яку він бажає отримати і нижче якої не хоче опуститися.

На перетині інтересів покупців і продавців згідно з другим законом Госсена знаходиться ступінь, який відповідає поєднанню корисностей сторін однакової інтенсивності. Цей ступінь - ціна, яка відповідає однаковій корисності решти покупок. Тобто, індивід досягає максимуму корисності, якщо співвідношення граничних корисностей будь- яких двох благ дорівнює співвідношенню їхніх цін:

Примітка

1. Госсен Г.Г. (1810-1858), німецький учений. У своїй праці “Закони людських відносин” (1854) виклав загальну (не тільки економічну) теорію людської діяльності, сформулював декілька законів, які названі дослідниками першим і другим законами Госсена.

11.