Змішана економічна система: сутність, ознаки, національні особливості

В економічній теорії поняття «змішана економічна система» трактуєть­ся неоднозначно [1].

Історичною передумовою виникнення змішаної економічної системи є посилення і розширення державного втручання в економічну діяльність, розвиток державної власності і державного сектору економіки.

Підставами для визначення економічних систем сучасних розвинених країн як змішаних є те, що для них характерними є наступні ознаки: взає­модія колективної, приватної і державної власності та різних форм госпо­дарювання, породжених ними; державне регулювання національної еко­номіки з метою стимулювання сукупного попиту та сукупної пропозиції; відносна стійкість і стабільність розвитку на основі збалансування різно­рідних економічних інтересів; здатність амортизувати циклічні коливання, запобігати глибоким економічним спадам і пом’якшувати соціальні кон­флікти; забезпечення свободи і економічної рівності суб’єктів господарю­вання; чітка соціальна спрямованість розвитку національного господарства на основі економічного зростання.

Отже, системоутворюючими складовими змішаної економічної систе­ми є: високий економічний потенціал суспільства; забезпечення на його ос­нові загального добробуту населення; раціональне поєднання державного регулювання з ринковим саморегулюванням.

Органічний характер змішаної економіки проявляється у тому, що вона являє собою не просто співіснування і паралельний розвиток різних сек­торів господарювання, а їх суперечливу єдність: взаємопроникнення, вза- ємопереплетіння і взаємний перехід одного типу господарювання в інший. Подібне засвідчує, що така система - це не просто конгломерат форм влас­ності та господарювання, а нова соціально-економічна якість.

Особливості, які властиві сучасним національним змішаним еконо­мічним системам, дозволяють виділяти різні їх моделі: американську, ні­мецьку, шведську, японську та ін. Вони відрізняються як розмірами та співвідношенням державного і приватного секторів у національній еконо­міці, так і структурою, а також методами державного регулювання еконо­міки [2, c.356-359; 3, c.107-109].

Різноманітність національних моделей змішаної економіки зумовлена: конкретними формами реалізації універсальних принципів функціонуван­ня змішаної економіки у вигляді державного регулювання та ринкового саморегулювання; специфічними для кожної країни умовами і формами становлення цього типу економіки (економічними, соціально-психологіч­ними, політичними, культурологічними); етапом, на якому перебуває кра­їна при переході до змішаної економіки, зокрема рівнем завершеності тех­нологічної та структурної перебудови її економіки.

За останнє десятиріччя в країнах з розвиненою ринковою економікою відбулася зміна пріоритетів державного регулювання національного госпо­дарства. Вона проявилась у тому, що на перший план поряд зі стимулюван­ням розвитку конкуренції виходять дії уряду, спрямовані на поліпшення якісних особливостей розвитку національного виробництва, заходи з при­ведення в дію стимулів для всебічного розвитку працівників, забезпечення вищої якості життя населення країни.

Примітки

1. Еволюцію поглядів на розуміння проблеми змішаної економіки розкрито у навчальному посібнику О. О. Бєляєва та А. С. Бебело «Політична економія», с.248­250. Автори зазначають, що ідеї змішаної економіки виникли ще у ХІХ ст. Основою їх появи була життєва необхідність розв’язання соціальних проблем. Родоначаль­ником теорії змішаної економіки є А. Вагнер, який розглядав існування функціо­нуючого народного господарства як поєднання трьох різних господарських систем: 1) приватногосподарської, що прагне до отримання найбільшого прибутку; 2) сус­пільно-господарської (державне господарство), що керується принципом загальної корисності; 3) благодійницької, що функціонує з альтруїстичних намірів.

Подальший розвиток теорія змішаної економіки дістала у працях американ­ських економістів (С. Чейз, Дж. Кейнс, Е. Хансен, П. Самуельсон та ін.). Найбільш прийнятною трактовкою поняття «змішана система» є інтерпретація Е. Хансена, який поєднує риси «державного добробуту» і функції національного (державного) планування та ринкового саморегулювання.

2. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економічних наук, проф. В. Г Фе- доренка. - К. : Алерта, 2008. - 487 с.

3. Экономическая теория / Под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тарасевича. - 3-е изд. - СПб.: Изд-во СПбУЭФ, Изд.-во «Питер», 2002. - С. 107-109.

3.9.