Політекономічні знання як стратегічний ресурс формування інформаційного суспільства та його економіки

Про точні параметри інформаційного постіндустріального суспільства, в якому буде жити людина, сьогодні навряд чи можна говорити з повною впевненістю. Однак можна і потрібно спробувати спрогнозувати основні контури і базові характеристики середовища, в якому буде відбуватися еко­номічна діяльність і повсякденне життя людей.

Здійснюючи дослідницьке прогнозування, людина вивчає умови, в яких вона житиме в майбутньому. Спрогнозовані сценарії майбутнього є основою для формування теперішньої діяльності людей, адже контури майбутнього формуються багатоваріантними. Щоб реалізувати будь-який із цих варіантів (або уникнути небажаного розвитку подій), необхідно приступити до конкретних дій уже сьогодні. Те, що буде вироблятися в майбутньому, починає проектуватися в сьогоднішньому. Крім того дослі­дження майбутніх обставин, в яких будуть жити люди, дозволяє розпочати підготовку для життя у відповідних умовах. З урахуванням цього мають формуватися освітні програми, системи життєзабезпечення, законодавчі основи, інші суспільні інститути [1, c. 9-10].

Сьогодні озброєння молоді сучасними економічними знаннями, і, зокрема, політекономічними, є першочерговим завданням Української держави. Політекономічні знання, які отримують студенти в процесі їх навчання, мають опиратися на тверду основу, якою може стати повний і комплексний курс теоретичних економічних дисциплін, який має вклю­чати і навчальну дисципліну «Політична економія інформаційного по­стіндустріального суспільства».

У зв'язку з цим необхідно обґрунтувати необхідність озброєння студентів фундаментальними політекономічними знаннями, довести важливість включення до навчальних планів підготовки бакалаврів та магістрів з економіки навчальної дисципліни «Політична економія ін­формаційного постіндустріального суспільства», яка має стати основою формування наукового економічного світогляду та компетенцій сучас­них економістів.

Однією з найважливіших функцій дисциплін теоретичного блоку еко­номічної науки — економічної теорії — це поєднувати розрізнені знання про факти економічної дійсності в єдину систему, виявляти фундаменталь­ні причинно-наслідкові зв'язки й закони в рамках існуючої економічної реальності, а також бути надійною основою для формування прогнозів і практичних рекомендацій для економічних суб'єктів. Це найважливіше завдання має знайти відображення в освітньому процесі. Тому зміст полі­тичної економії інформаційного постіндустріального суспільства повинен включати наступні блоки проблем:

1) загальні засади постіндустріального розвитку;

2) прогнозні ознаки (характеристики) нової суспільно-економічної фор­мації: інформаційного постіндустріального суспільства, інформаційної по- стіндустріальної економіки;

3) структурні трансформації суспільного виробництва як імператив формування нового суспільства та його економіки;

4) роль інформаційно-комунікаційних технологій у становленні і роз­витку інформаційного постіндустріального суспільства;

5) економічний світогляд людини та необхідність його формування на засадах постіндустріалізму;

6) роль інтелектуалізації економічної діяльності, її інноваційності у формуванні нових світоглядних орієнтирів суб’єктів господарювання;

7) функції держави в становленні і розвитку інформаційного постіндустрі- ального суспільства та його економіки, суспільства знань та економіки знань;

8) становлення і розвиток глобального інформаційного постіндустрі­ального суспільства.

Обгрунтуванням необхідності політичної економії інформаційного по- стіндустріального суспільства слугує наступне.

Фундаментальні зміни, що відбуваються в суспільстві, дозволяють го­ворити про формування нової соціально-економічної формації. Аналізую­чи наукові теорії, в основу яких покладено дослідження інформаційного суспільства, можна відзначити зацікавленість науковців у дослідженні пе­редумов та фактичних досягнень сучасної цивілізації, які характеризують особливості нової суспільної формації.

Для назви суспільства майбутнього використовуються різноманітні терміни: «постіндустріальне», «інформаційне», «мережеве», «постеконо- мічне», «посткапіталістичне», «суперіндустріальне», «третьої хвилі», «ци­вілізації послуг», «інформаційно-комп’ютерне» тощо. Ще різноманітнішим є спектр термінів, якими позначається базова економіка майбутнього су­спільства (табл. 1).

Таблиця

Назви та ключові ознаки базової економіки прийдешнього суспільства

За кожним із перелічених понять, зазначає А.А.

- засноване на виробництві і споживанні інформаційних товарів і по­слуг; його виробничу основу складають високотехнологічні засоби вироб­ництва, контрольовані комп'ютерними технологіями;

- значної питомої ваги набуває сфера послуг;

- зростає ступінь віртуалізації виробничих соціальних зв'язків, унаслі­док чого створюються передумови для залучення широких мас населення в процеси прийнять рішень, сфера безпосереднього спілкування людей роз­ширюється до глобальних масштабів;

- колосальний рівень технічних можливостей людини обумовлює висо­ку ступінь відповідальності за прийняті рішення;

- в організації економіки центр ваги переноситься з вертикально сфор­мованих ієрархічних структур на горизонтальні мережеві зв'язки [1, c.9-10]. Зазначене дає підставу автору назвати прийдешню формацію інформацій­но-мережевим суспільством.

Серед перерахованих вище характеристик А. А. Гриценко виділяє два ключових аспекти — факторний і організаційний. За базовим основним фактором (основний ресурс, предмет споживання, засіб виробництва, ін­струмент реалізації суспільних зв'язків тощо) суспільство майбутнього цілком обгрунтовано може бути назване інформаційним: «перехід до ін­формаційно-мережевого суспільства робить інформацію пануючою фор-

Розділ 3. Політекономічні дослідження сутності економічних явищ і процесів мою продукту, на виробництво якого витрачають дедалі зростаючу частку суспільного часу»[2, c.6], а за характером організаційної структури воно може бути ідентифіковане як мережеве: «мережа є природним середови­щем передання інформації» [2, c.6].

Автори аналітичної доповіді «Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості» (Д.В. Дубов, О.А. Ожеван, С.Л. Гнатюк) пропонують розглядати інформаційне або постіндустріальне суспільство як таку фазу («хвилю») у розвитку цивілізації, коли головними продуктами виробництва стають не речі й енергія, а інформація і знання. На думку авторів провідними трьома рисами, що вирізняють подібний со­ціум від усіх його попередників, вважаються:

- створення глобального інформаційного простору, здатного забезпечи­ти нову якість життя;

- збільшення питомої ваги інформаційно-комунікаційних технологій, продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті (ВВП) країни;

- поява якісно нових комунікацій та ефекивної інформаційної взаємодії людей на засадах зростаючого доступу до національних і світових інформа­ційних ресурсів, подолання інформаційної нерівності (бідності), прогресуюче задоволення людських потреб в інформаційних продуктах і послугах [3, с.3].

Будь-який соціум, кардинально відмінний від його історичних попе­редників, вважають автори, передусім характеризується новою якістю людського життя, що породжує «нову людину» та якісно нову соціальну структуру. В інформаційному суспільстві ця нова якість полягаає у забез­печенні кожної особи будь-якими знаннями, що зумовлює радикальні змі­ни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та ін.). Тобто основна ідея інформаційного суспільства у соціогуманітарному вимірі полягає у досягненні нової фази розвитку — «суспільства знань» і забезпечення для всіх рівного доступу до них [3, с.3-4].

Перехід від індустріальної до інформаційної постіндустріальної ста­дії є настільки різким поворотом в історії, зазначає академік НАН України А. А. Чухо, що він змінив усталену методологію економічної теорії і зу­мовив формування якісно нової [4, c.17]. Мова йде про застосування ци- вілізаційного підходу. Незважаючи на те, що цивілізаційний світоглядний принцип використовується в науковій літературі, проте він повною мірою не доводиться до студентів, не використовується для озброєння майбутніх фахівців сучасною методологією. Тому втілення цивілізаційного підходу в навчальній літературі, зокрема в політичній економії інформаційного по- стіндустріального суспільства, послідовне його розкриття і висвітлення є неодмінною умовою формування у студентів сучасного наукового еконо­мічного мислення.

Зміст політекономії інформаційного постіндустріального суспільства передбачає осмислення значного масиву знань, які стосуються ролі інфор-

маційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у розвитку нової суспільно-еко­номічної формації, адже формування єдиного світового ринкового просто­ру наприкінці минулого століття збіглося з початком бурхливого повсюд­ного поширення сучасних ІКТ. Широка наявність різноманітної інформації в режимі он-лайн для урядів, бізнесу, громадян викликала небувалий інте­рес до порівняння умов життя і праці, поєднання національних і приватних інтересів, діяльності транснаціональних компаній і фінансових інститутів, ролі окремих країн у вирішенні глобальних проблем, місця людини в на- укомісткій економіці. Без розгляду зазначених питань на загальнонаціо­нальному рівні неможливо оцінити те, що відбувається, виявити тенденції для прогнозування майбутнього. Все це визначає першорядне значення по- літико-економічного підходу до аналізу сучасного розвитку під впливом ІКТ [5, c.64-66].

ІКТ стали найважливішою ланкою нової інфраструктури світового господарства. Не тільки передові постіндустріальні країни, в яких прожи­ває лише 15% населення земної кулі, але і країни, що розвиваються, а та­кож держави з ринковою економікою, покриті загальною інформаційною мережею. В даний час жодна національна модель економічного розвитку не може нормально функціонувати без використання Інтернету, без ураху­вання світових інформаційних потоків. Фактично йде в минуле час закри­тих економік. Тепер країни прагнуть визначити оптимальність відкритості своєї економіки при виробленні політики захисту своїх національних ін­тересів, що неминуче ставить питання про політичну економію світового господарства [5, с.65 ].

Як засвідчує глобальна фінансово-економічна криза 2008-2009 рр., вини­кли специфічні фактори, що посилюють нерівномірності розвитку і ріст ди­спропорційності у світовому господарстві. В цих умовах системне бачення національної економіки не може бути повним без системного бачення сві­тової економіки. Вирішити цю наукову проблему здатна політична еконо­мія інформаційного постіндустріального суспільства.

З середини ХХ століття у постіндустріальних країнах спостерігаєть­ся тенденція зростання впливу сфери послуг. З появою і впровадженням сучасних ІКТ, автоматизацією робочих місць ця тенденція прискорилася і розширилася. Як показують статистичні дані, за абсолютними показника­ми обсяг матеріального виробництва збільшується, але темп його приросту нижче темпів приросту сфери послуг і ВВП в цілому. Невипадково, що су­часну економіку розвинутих країн нерідко називають сервісною.

Роль людини, людського потенціалу в останні десятиліття зростає в ге­ометричній прогресії. Людська праця незаперечно доводить свою головну роль серед інших сучасних факторів виробництва за інших рівних умов. За своєю значимістю людина знаходиться в основі економічної системи, буду­чи в той же час її продуктом. В умовах «інформаційної епохи» сучасне сус-

Розділ 3. Політекономічні дослідження сутності економічних явищ і процесів пільство продовжує залишатись суспільством найманої праці. Зайнятість чи то на державній службі, чи у приватному секторі залишається основним джерелом існування абсолютної більшості працездатного населення.

Сьогодні спостерігається поєднання різних тенденцій у підвищенні значимості людини і трудового фактора в економіці. З одного боку, ско­рочується частка тих галузей матеріального виробництва, де переважає фізична праця. З іншого — неухильно розширюється сфера автоматизо­ваної праці і послуг, росте значимість освіти, професійної підготовки і бе­зупинного підвищення кваліфікації працівників, де переважає розумова праця. Скрізь цінність працівника різко зростає, від кожної людини зале­жить реалізація матеріальних і фінансових ресурсів, швидкість обороту капіталу і його зростання.

Фундаментальні зміни в багатьох сферах людської діяльності свідчать про формування паростків інформаційного суспільства в постіндустріаль- ному періоді. В економічному плані суспільство майбутніх часів направле­но на виробництво і споживання інформаційних товарів і послуг. Воно буде опиратися на використання наукомістких високотехнологічних засобів ви­робництва і розвиток соціальних мережевих структур, залучених в про­цеси прийняття рішень. Зміна соціально-економічної формації обумовлює еволюційні перетворення в свідомості суспільства і людини. Нині людина повинна змінювати як саму себе, так і економічні процеси, щоб отримати переваги та мінімізувати ризики на шляху до інформаційного суспільства. Для цього необхідна фундаментальна підготовка, нові політекономічні знання, нове економічне мислення. Сприяти цьому допоможе вивчення на­вчальної дисципліни «Політична економія інформаційного постіндустрі- ального суспільства».

Примітки

1. Гриценко А. А. Взгляд в информационно-сетевое будущее общества. — В кн.: Социально-экономические проблемы информационного общества : моногра­фия / под ред. д.э.н., проф. Л. Г. Мельника, к.э.н., доц. М. В. Брюханова. — Вып.

2. — Сумы : Университетская книга, 2010. — С.8-13.;

2. Гриценко А., Песоцька Є. Формування інформаційно-мережевої економіки / А. Гриценко, Є. Песоцька // Економічна теорія. — 2013. — №1. — С. 5-19.

3. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні мож­ливості: аналіт. доп. / Д. В. Дубов, О. А. Ожеван, С.. Л.. Гнатюк. — К. : НІСД. — 2010. — 64 с.

4. Чухно А. Актуальні проблеми розвитку економічної теорії на сучасному ета­пі / А. Чухно // Економіка України. — 2009. — №4. — С. 17.

5. Пороховский А. Политическая экономия — основа и стержень экономиче­ской теории / А. Пороховский // Экономист. — 2012. — №1. — С. 61-73.