Показники динаміки розвитку людського капіталу: індекс економічної свободи та індекс розвитку інформаційного суспільства

Показниками, які найкращою мірою відображають стан розвитку людського капіталу, є індекс економічної свободи та індекс людського розвитку. Розглянемо кожен із них більш детально.

Однією з умов розвитку і підвищення якості людського капіталу є високий індекс економічної свободи.

Індекс економічної свободи - це показник, що відображає фундаментальне право кожної людини управляти її власною працею та майном. В економічно розвинутих та вільних суспільствах люди вільні у виборі роботи, виробництві товарів, витратах та інвестиціях. Всі їх права та свободи підтримуються та захищаються державою. Натомість, у таких країнах праця, капітал і товари перебувають у цілковитій свободі та вільному русі (лише у разі необхідності уряд втручається у дані процеси).

Індекс економічної свободи щорічно розраховується для більшості країн світу, починаючи з 1995 року. В 2015 р. за ІЕС було оцінено економічну свободу населення 169 країн світу.

Індекс економічної свободи базується на 10-ти показниках:

1) свобода бізнесу;

2) свобода торгівлі;

3) податкова свобода;

4) державні витрати;

5) грошова свобода;

6) свобода інвестицій;

7) фінансова свобода;

8) захист прав власності;

9) свобода від корупції;

10) свобода трудових стосунків.

Кожен із даних показників оцінюється за шкалою від 0 до 100. Показник 100 відповідає максимальній економічній свободі людини. Індекс являє собою середнє арифметичне всіх показників.

Всі країни за Індексом економічної свободи поділяються на такі групи:

- Вільні — з показником 80-100;

- В основному вільні — з показником 70-79,9;

- Помірно вільні — з показником 60-69,9;

- В основному невільні — з показником 50-59,9;

- Деспотичні — з показником 0-49,9.

ТаблицяЗ

Рейтинг країн світу за Індексом економічної свободи у 2015 р.

Щодо України, то Індекс економічної свободи в 2015 р.

Індекс розвитку інформаційного суспільства (The Information Society Index) - це показник, котрий встановлює стандарт вимірювання можливостей країни у доступі і використанні інформації та інформаційних технологій.

В сучасних умовах ринок інформації та інформаційних продуктів є одним з найважливіших сегментів ринку будь-якої індустріально розвинутої країни. Відносна відособленість і специфічний характер закономірностей його становлення та розвитку обумовлені особливостями інформації як продукту інтелектуальної наукової праці.

Під ринком інформаційних технологій розуміють систему економічних відносин товарного і грошового обігу, що виникають між суб'єктами, які пропонують на ринку обчислювальну техніку, засоби комунікацій, програмне забезпечення тощо, та суб'єктами, які їх купують. Керівник будь-якої організації повинен передбачати майбутній стан ринку. Прогнози розвитку ринку базуються на аналізі закономірностей і тенденцій його розвитку, основних чинників, які визначають цей розвиток, дотриманні об'єктивності та наукової достовірності при оцінці даних і результатів прогнозування. Ні для кого не є секретом, що на ринку інформаційних технологій та електронного бізнесу тон задають зарубіжні компанії. Саме їх досвід, як негативний, так і позитивний, вказує шляхи руху вперед і методи запобігання помилок при входженні в нову економіку.

При обчисленні індексу розвитку інформаційного суспільства використовуються 23 змінні, які, розбиті на 4 групи:

Таблиця 4

Структура індексу розвитку інформаційного суспільства

Згідно ІРІС країни прийнято розподіляти на 4 групи:

1) Ковзанярі - ці країни мають сильні позиції завдяки використанню всіх переваг інформаційної революції, наявності комп'ютерної, інформаційної, соціальної та Інтернет-інфраструктур.

2) Скороходи - успішно просуваються в напрямку інформаційного суспільства, маючи достатньо розвинену інфраструктуру на місцях.

3) Спринтери - просуваються до інформаційного суспільства нерівномірно через жорстку необхідність постійно вибирати і змінювати пріоритети розвитку у зв'язку з економічними, соціальними і політичними внутрішніми чинниками.

4) Пішоходи - дуже повільно просуваються вперед через фінансові труднощі і обмежених можливостей основної маси населення.

Побудова інформаційного суспільства веде безпосередньо до розвитку не тільки лише економічних, але також і соціальних відносин: до значного зменшення рівня безробіття, подолання поширеної бідності, значного поліпшення освіти, а також доступності всіх медичних послуг і значного підвищення їх якості.